Тема 2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Економічні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3. Адміністративні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Митно-тарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. 1. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державний вплив на зовнішньоекономічну діяльність здійснюється шляхом застосування ме­тодів її регулювання.

Методи державного регулювання ЗЕД – це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб’єктів ЗЕД з метою отримання необхідного з точки зору публічних інтересів результату. Такі методи можна класифікувати за двома основними критеріями.

За характером впливу на поведінку суб’єктів ЗЕД слід розрізняти економічні та адміністративні методи.

Залежно від того, чи пов’язаний метод із застосуванням тарифу, розрізняють тарифні та нетарифні методи.

До тарифних методів належить митно-тарифне регулювання ЗЕД.

Нетарифні методи передбачають встановлення кількісних обмежень та технічних бар’єрів щодо експорту та/ або імпорту.

2.2. Економічні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Економічні методи – це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес суб’єктів ЗЕД (шляхом як позитивного, так і негативного стимулювання). До економічних методів належать:

– надання податкових пільг, встановлення знижених податкових ставок;

– диференціювання митних ставок, звільнення від обкладення митом;

– надання субсидій певним категоріям суб’єктів господарської (зовнішньоекономічної) діяльності;

– застосування господарсько-правових санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.

2.3. Адміністративні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Адміністративні методи – це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу (обов’язкового припису) компетентного органу, який підлягає виконанню суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності незалежно від того, вигідне це виконання йому економічно, чи ні. До адміністративних методів належать:

– заборона окремих видів експорту та імпорту;

– ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій;

– застосування технічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних, екологічних стандартів та вимог;

– встановлення державної монополії на експорт/імпорт окремих товарів;

– обмеження строків здійснення зовнішньоекономічних операцій тощо.

2.4. Митно-тарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Митно-тарифне регулювання належить до економічних, тарифних методів державного регулювання діяльності, та становить головну складову регулювання цієї діяльності в будь-якій державі. Митно-тарифні заходи дозволяють вирішити ряд завдань, пріоритетність яких залежить від митної політики держави, основними з яких є:

– захист вітчизняних товаровиробників від конкуренції (у тому числі недобросовісної) з боку іноземних постачальників;

– стимулювання внутрішнього виробництва готової продукції;

– збільшення податкових надходжень.

Митне регулювання здійснюється згідно з ГК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Митним кодексом України від 13 березня 2012 року, Законом України від 05 квітня 2001 року «Про митний тариф України» (визначає ставки мита, якими обкладаються товари, що ввозяться на митну територію України), іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами Державної митної служби України.

Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Державна митна справа здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;

3) законності та презумпції невинуватості;

4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної торгівлі;

6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;

8) заохочення доброчесності;

9) гласності та прозорості;

10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються Митним кодексом Україїни.

Основними елементами системи митно-тарифного регулювання є:

а) мито;

б) митний тариф України;

в) митна вартість товару;

г) країна походження товару.

Мито являє собою загальнодержавний податок на товари, які переміщуються через митний кордон України. Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які переміщують товари через митний кордон України.

В Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалерні – нараховуються у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

2) специфічні – нараховуються у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом;

3) комбіновані – поєднують обидва вищезазначені види ставок мита, і розраховуються або шляхом додавання один одного, або мають альтернативний вигляд.

Мито нараховується митним органом України відповідно до ставок мита, чинних на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України.

На товари при їх ввезенні на митну територію України нараховується ввізне мито, а на товари при їх вивезенні за межі митної території України – вивізне мито. Ставки ввізного мита затверджуються Митним тарифом України, вивізного мита – окремими законами України (як-от: закони України від 07 травня 1996 року «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину», від 10 вересня 1999 року «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», від 24 жовтня 2002 року «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів»).

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників у випадках, передбачених законами України, незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: антидемпінгове мито, компенсаційне мито, спеціальне мито. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України від 22 грудня 1998 року «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Митний тариф України (затверджений Законом «Про митний тариф України») – це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Порядок ведення УКТЗЕД затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою митною організацією, і Комбінованої номенклатури ЄС.