- •Тема 1. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні: загальні питання
- •1.1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її ознаки
- •1.2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •1.3. Принципи зовнішньоекономічної діяльності
- •1.4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2. 1. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2.2. Економічні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2.3. Адміністративні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2.4. Митно-тарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 3. Правові режими зовнішньоекономічної діяльності
- •3.1. Види правових режимів зовнішньоекономічної діяльності
- •3.2. Національний режим в зовнішньоекономічній діяльності
- •3.3. Режим найбільшого сприяння в зовнішньоекономічній діяльності
- •3.4. Спеціальний режим в зовнішньоекономічній діяльності
- •3.5. Спеціальні (вільні) економічні зони, їх типи
- •3.6. Значення спеціальних (вільних) економічних зон
- •Тема 4. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •4.1. Заходи щодо захисту прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •4.2. Заходи України у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань
- •4.3. Заходи проти недобросовісної конкуренції
1.3. Принципи зовнішньоекономічної діяльності
Принципи зовнішньоекономічної діяльності – це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.
Правові принципи є важливим засобом тлумачення норм, що закріплюють конкретні права та обов’язки суб’єктів ЗЕД. Адже та чи інша норма, встановлюючи конкретне правило поведінки, не завжди вказує, яка керівна ідея закладалася в основу цього правила поведінки. За умови ж врахування принципів регулювання зміст правила поведінки стає більш чітким.
Зовнішньоекономічна діяльність є видом господарської (зазвичай підприємницької) діяльності, тому при її здійсненні слід керуватися загальними принципами господарювання (ст. 6 ГК України) та принципами підприємницької діяльності (ст. 44 ГК України). Так, відповідно до ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання визнаються: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно зі ст. 44 ГК України принципами підприємницької діяльності є: принцип вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; принцип самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; принцип вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; принцип вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; принцип самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Спеціальні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплює ч. 2 ст. 377 ГК України, з деталізацією переліку цих принципів у ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Такими принципами є: принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, принцип юридичної рівності і недискримінації, принцип верховенства закону, принцип захисту інтересів суб’єктів ЗЕД, принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
1.4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності безпосередньо здійснюється її суб’єктами. Особливий суб’єктний склад є кваліфікуючою ознакою зовнішньоекономічної діяльності – це «діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними. Тобто зовнішньоекономічні правовідносини складаються між суб’єктами господарювання різної державної належності.
Українське законодавство визначає категорії суб’єктів ЗЕД, які проходять легітимацію в Україні. Такими суб’єктами є:
1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб’єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.
Не є суб’єктами ЗЕД підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій України, інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єктами такої діяльності є:
1) фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
2) юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;
3) об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
4) структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
5) спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
6) інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.
