2.3. Технічна характеристика та принцип роботи рейсмусового верстата ср 6-9

Після створення базової площини і кромки здійснюють фрезерування протилежних площин і кромок (за розміром) на рейсмусових верстатах. В Лабораторії кафедри деревообробного обладнання та інструментів наявний односторонній стругально-рейсмусовий верстат моделі СР6-9, технічна характеристика якого наведена в табл.5.2 [3].

Таблиця 5.2. Технічна характеристика стругально-рейсмусового верстата СР6-9

Показник	Значення
Ширина стругання, мм	630
Розміри заготовок, мм:
товщина	5—200
найменша довжина	400
Макс. товщина шару деревини, що знімається ножовим валом, мм	5
Різниця одночасно оброблюваних деталей по товщині, мм	4
Кількість ножів в ножовому валу,шт	4
Діаметр ножового вала, мм	125
Частота обертання ножового вала, хв-1	4570
Швидкість різання, м/с	30,6
Швидкість подачі, м/хв	8—24
Потужність, кВт	7,5
механізму різання	7,5
механізму подачі та переміщення стола	1,1
Розміри верстата, мм:
довжина	1100
ширина	1360
висота	1370
Маса верстата, кг	1870

В усіх рейсмусових верстатах подача заготівки механічна. Вона здійснюється за допомогою чотирьох вальців: двох передніх - верхній рифлений(Рис. 5.3),

Рис. 5.3. Принципов схема фрезування на рейсмусовому верстаті:

1 - оброблювана заготівка; 2 - стіл; 3 – нижні вальці; 4, 5, – верхні рифлений та гладкий вальці; 6 – пружини; 7 - ножовий вал, 8 – передній притискач; 9 – вісь; 10 – задній притискач;

11 – щиток; 12 – кігтеві завіса.

а нижній гладкий — і двох задніх (обидва гладкі). Ножовий вал в односторонніх рейсмусових верстатах розміщений над оброблюваною заготовкою, яка подається по столу, а щоб уникнути тертя по плиті стола, нижні гладкі валики (передній і задній) виступають над поверхнею стола. Верхній передній подавальний валець для кращого зчеплення і подачі матеріалу на робочий вал роблять рифленим.

3. Методика виконання досліджень

3.1. Методика розроблення план-матриць багатофакторного

експеримента

Вибір математичної моделі

Вибрати модель – це означає вибрати вид функції, записати її рівняння, яке називають рівнянням регресії. Наприклад, рівняння регресії для двох змінних факторів може бути у вигляді [4]:

- лінійного рівняння

; (6.1)

- неповного квадратного рівняння

; (6.2)

- рівняння другого порядку

. (6.3)

де – коефіцієнти рівняння регресії. В більшості випадків під час дослідження процесів механічного оброблення деревини зв’язок між факторами і вихідними параметрами в достатній мірі можна описати рівняннями не вище другого порядку. Для отримання лінійного або неповного квадратного рівняння застосовують плани першого порядку, а для отримання моделі у вигляді квадратного рівняння – плани другого порядку.

Кодування факторів

Кодування факторів здійснюють після прийняття рішення про вихідний параметр та перелік змінних факторів, вплив яких передбачається досліджувати, а також про область зміни допустимих значень кожного із факторів [4].

Заміна натуральних значень факторів у відповідних одиницях виміру безрозмірними кодовими значеннями спрощує форму плану експерименту та процес статистичної обробки експериментальних даних. Кожному фактору в тій самій послідовності, що й натуральним, присвоюють кодове значення і т.д.

Найбільше значення кожного фактора позначають та називають його верхнім рівнем, найменше значення позначають і називають нижнім рівнем. Середнє значення позначають та називають основним рівнем.

Для факторів з безперервною областю визначення, зв’язок між кодовим і натуральним рівнем визначається за формулою

, (6.4)

де – кодове значення фактора

- натуральне значення фактора;

- натуральне значення середнього рівня;

- інтервал зміни фактора. що визначається як половина різниці між натуральними значеннями верхнього та нижнього рівнів фактора.

Під час складання математичного плану експерименту та обробці його результатів всі фактори, незалежно від їх фізичної суті та числових значень, мають однакові кодові значення на трьох рівнях (+1, 0, -1). Перехід до натуральних значень виконується після закінчення статистичної обробки результатів експеримента.

В планах першого порядку використовують тільки верхній та нижній рівні факторів. В планах другого порядку використовуються, ще додаткові рівні, про методику визначення та кодування яких можна ознайомитись в літературі [4].

Побудова матриць ПФП

Повним факторним планом називають план, в якому реалізуються всі можливі сполучення двох рівнів факторів – верхнього та нижнього. Кількість дослідів в цьому випадку визначають , де – кількість змінних факторів. Якщо досліджується вплив двох змінних факторів, то .

Приклад ПФП типу 2² та 2³ наведений в таблиці 6.1. Дана таблиця називається план-матриця в кодових значеннях.

Таблиця 6.1 – Розгорнута план-матриця ПФП 2²

Номер досліду	Фактори		Взаємодія факторів	Функція
1	-1	-1	+1
2	+1	-1	-1
3	-1	+1	-1
4	+1	+1	+1

Якщо крім оцінки факторів, необхідно ще одержати оцінку їх взаємодії, тоді додатково в матрицю (табл. 5.1) вводять стовпчик взаємодії факторів. Наприклад значення одержують множенням стовпців на . Ці значення не приймають участі при виконанні плану, а призначені тільки для визначення коефіцієнта .

Методика оброблення результатів експерименту на ЕОМ

Методика оброблення результатів реалізації ПФП експерименту включає в себе такі основні дії:

- визначення відновленості результатів рівняння регресії;

- розрахунок і оцінка значимості коефіцієнтів рівняння регресії;

- перевірка адекватності рівняння регресії експериментальним даним.

Детальніше методику виконання кожної дії оброблення результатів експеримента можна вивчити із літератури [4].