Висновок

Ефективність діяльності держави, результати виконання нею своїх економічних і соціально-правових функцій визначаються, насамперед, системою і структурою створених органів в усіх гілках державної влади, ієрархічністю структури, і в кінцевому рахунку – службовцями держави, якісним складом кадрового потенціалу.

Процеси подальшої демократизації суспільства, що відбуваються в Україні, тісно пов’язанні з реформуванням апарату державного управління. Серед основних завдань такої реформи є створення ефективної системи державної служби.

Сучасний підхід до питань державної служби полягає в тому, що вона повинна розглядатися у поєднанні з питаннями державного управління. Здійснення управлінських дій повинно служити інтересам всього суспільства, а не окремим особам, тому що держава має бути виразником інтересів всього народу і служити всьому народові. Статус, цілі та завдання державної служби є вихідними від інтересів, цілей, завдань і волі соціуму. В цьому і полягає соціальний характер державного управління і державної служби.

Об'єктивна природа державної служби як соціального інституту обумовлена зміненою природою і призначенням нової демократичної і правової держави. Державні службовці у соціальній державі реалізують соціальну функцію, а не підносяться над народом.

У зв’язку з цим нагальним вбачається прискорення процесів реформування державної служби. Виступаючи як складова частина адміністративної реформи в Україні, вони повинні базуватися на системному підході – впровадженні комплексу правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності державного управління.

В цьому аспекті цікавим є вивчення можливостей впровадження в Україні досвіду організації державної служби в іноземних країнах. Звичайно, механічне перенесення такого досвіду не допустиме. Необхідна чітка концепція, яка б враховувала національні особливості державної служби, існуючи правові та економічні проблеми, менталітет нації

Важливим напрямком розвитку державної служби є покращення кадрового потенціалу. Впровадження дійових способів формування управлінського корпусу, виховання та підвищення кваліфікації державних службовців, запобігання корупційним проявам у сфері публічної влади – це мабуть основні напрямки кадрової роботи.

Хотілось би також зазначити, що зараз дослідження з проблем державної служби, виходять на новий рівень. Вони перестали бути предметом уваги лише з боку юристів, тепер їх вивчають й фахівці у галузі економіки, менеджменту, політології, психології, соціології, історії тощо.

Отже, державна служба в Україні потребує свого подальшого розвитку. Це стосується і теоретичних розробок, і організації її діяльності, і законодавчого закріплення правовідносин, які в ній виникають.

Література