Висновок

Отже. як ми з’ясували у лекції адміністративне право наділяє правосуб‘єктністю велике коло учасників соціальних зв’язків, про що свідчить велика кількість управлінських відносин у суспільстві, а система суб’єктів адміністративного права складніша, ніж система суб’єктів будь-якої іншої галузі права.

Суб’єктами адміністративного права є й органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, і органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, і адміністрація підприємств, установ і організацій, такі як, наприклад, факультет, цех, відділення лікарні. Суб’єктами адміністративного права є громадяни, особи без громадянства, іноземці. Причому правове становище суб’єктів одного рівня неоднакове.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Лекція з навчальної дисципліни

"Адміністративне право"

Тема №5

"ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ"

Навчальний час 2 години

Для підготовки фахівців освітньо-

кваліфікаційного рівня "спеціаліст"

за спеціальностями 7.060101 "Правознавства", 7 (форма навчання-

денна)

Дніпропетровськ -2012

Лекцію підготував викладач кафедри загально-правових дисциплін Рибіцький Сергій Борисович

Рецензент:

Обговорена та схвалена на засідання кафедри загально-правових дисциплін.

Протокол №______ від "_____" ____________2012р.

План

Вступ

1. Соціальна природа та загальнотеоретичні засади державної служби

2. Особливості зарубіжних моделей державної служби

3.Типи і види державної служби: проблеми класифікації

4.Інститут проходження державної служби

5.Основні напрями реформування державної служби на сучасному етапі

Висновок

Література

ВСТУП

Сучасна демократична держава не може функціонувати без інституцій, що безпосередньо забезпечують її функцій, створюють умови для реалізації усіма членами суспільства гарантованих їм прав, виступають гармонізатором складних антагоністичних ситуацій, які виникають у сфері державного управління. Таким важливим інститутом сучасного суспільства виступає державна служба. Являючись не відмінною складовою будь-якої держави (не залежно від форми її політичного устрою), вона в останні часи набуває якісно нових рис, перетворюючись з інструмента держави, в інструмент суспільного обслуговування потреб людини.

Розвиток державної служби в Україні був, в останні роки був пов’язаний, передусім з розбудовою державності, з встановленням принципу багатопартійності, поділом державної влади і , нарешті, із зміною конституційно-правових засад.

Необхідність створення нової системи державної служби зумовлюється тими реформаторськими процесами, які відбуваються у сфері державного управління, та пов’язані з докорінною перебудовою засад організації державного управління, орієнтуванні національної системи керування державними справами на загальносвітові стандарти, впровадження найбільш гуманних та демократичних принципів громадянського суспільства.

Потреба в науковому осмисленні сучасних завдань та функцій державної служби викликала відповідну реакції у науковців, які займаються проблемами державного управління. Зокрема, так чи інакше, питання державної служби висвітлювалися у роботах таких вчених-правників як Авер’янов В.Б., Атаманчук Г.В, Бахрах Д.М., Битяк Ю.П., Воробьйов В.О., Голосніченко І.П., Гончарук С.Т. Дубенко С.Д., Ірошніков І.П., Колпаков В.К., Лазарєв Б.М., Манохін В.М., Ніжник Н.Р., Орзіх М.Ф., Петришин О.В., Старілов Ю.П., Філіповський В.М., Цвєтков В.В., Яковлєв Д. та ін.

Незважаючи на значний науковий доробок названих та інших авторів, ряд проблем залишаються цікавими та актуальними й для сьогодення, особливо з позицій впровадження іноземного досвіду організації державного апарату, розробки правових засад здійснення державної служби в Україні, створення дієвої системи підготовки управлінських кадрів та ін.