Тема №2 проблеми визначення злочинності. Характеристики та ознаки злочинності

Методичні рекомендації

Феноменологія злочинності (визначення злочинності, виокремлення та опис її характеристик, властивостей та функцій) є головним елементом предмету кримінологічної науки, що утворює специфіку цієї галузі знання.

З огляду на історичну ретроспективу та сучасний стан наукової розробки даного питання можна виокремлювати декілька провідних підходів до визначення злочинності, які передбачають теоретичні та практичні складові проблематики:

1. Теологічний підхід, який акцентує увагу на індивідуальній поведінці, в цьому сенсі розуміння злочинності є похідним від поняття злочину, що сприймається в контексті категорій «гріх - спокута», «добро - зло» тощо. Злочин - це діяння, спрямоване не просто проти суспільства або конкретної людини, а, насамперед, проти Бога, релігійних настанов. Цей підхід формує не лише світоглядне уявлення про злочинність, але має й практичне значення, зокрема, щодо концепції індивідуальної роботи з правопорушниками, спрямованості на глибинні перетворення у свідомості людини. Поряд із цим цей підхід не виключає й масштабних соціальних заходів. Історично вплив релігійних постулатів на систему права був визначальним, тому в кримінальному законодавстві більшості держав фактично містяться елементи теологічного підходу, зокрема, щодо ознак злочину, переліку кримінально караних діянь, інституту покарання, видів кримінально-правового впливу. У низці країн досі зберігаються релігійні правові системи (наприклад, мусульманське право), яким притаманні специфічні види злочинів та покарання, особливості поводження з правопорушниками, ставлення до жертв злочинів тощо.

2. Антропологічний підхід акцентує увагу на індивідуальних особливостях (переважно, уроджених) осіб, які вчиняють злочини. Відповідно до цього підходу кримінальність розглядається як суто особистісна характеристика, що являє собою певного роду «хворобу», носій якої підлягає лікуванню, особливому поводженню, що могло б нівелювати вплив цієї характеристики, а суспільство має зосередитися на забезпеченні безпечного стану такої особи. В рамках антропологічного підходу представлена значна кількість теорій та поглядів – від радикальних (кримінальність – це хвороба на кшталт шизофренії) до поміркованих (біологічна основа є підґрунтям для засвоєння кримінальних стереотипів). Антропологічний підхід став основою для розвитку індивідуального запобігання злочинності, низки інститутів кримінального права (зокрема, примусових заходів медичного характеру).

3. Соціологічний підхід оперує переважно характеристиками соціуму, який іманентно містить в собі протиріччя, що власне й виступають підґрунтям злочинності як «соціальної патології». Злочинність – це об`єктивне явище, воно певним чином структуровано та включено у суспільний організм. Злочинність обумовлена всіма сферами дійсності, характеристиками об’єктивної реальності. Відповідно до цього з`являються можливості впливати не лише на наслідки (злочини), але й на причини та умови злочинності. В цей же час соціологічний підхід наголошує, що, будучи соціально небезпечною, злочинність має й певні «позитивні» риси, адже дозволяє виокремити найсуттєвіші суспільні проблеми, наявність злочинності свідчить про нонконформістські начала та, відповідно, надає поштовху для суспільних перетворень. Завдяки цьому підходу злочинність сприймається як масштабне явище, яке вимагає належної реакції, тому саме соціологічний підхід є базою для формування цілісної системи запобігання злочинності, у тому числі її правової основи.

В межах соціологічного підходу знаходяться теорії та вчення, які акцентують увагу на певних сторонах проблематики, наприклад:

злочинність – це прояв «неправа», акти невиконання правових заборон, це породжує відповідну реакцію держави (процесуальну поведінку уповноважених суб’єктів);

злочинність – це суспільно деструктивна поведінка, вона відхиляється від традицій та суспільних орієнтирів; це посягання на суспільні цінності, їх руйнування;

злочинність – це конструкт, який формується суспільством (може нав’язуватися йому владою); це результат інформаційного впливу на соціум;

злочинність – це система, що оперує кримінальними «цінностями» (сукупність субкультурних утворень).

4. Формально-правовий, який розглядає злочинність як сукупність або систему злочинів, які вчиняються на певній території у певний проміжок часу, поєднуючи, таким чином, діяння та осіб, які вчиняють злочини. В цьому сенсі злочинність є сукупністю всіх або специфічних злочинів, які підлягають статистичному вимірюванню. Саме ця сукупність є кримінально-політичним фактором.

На сучасному етапі є сенс поєднувати наробки, отримані в межах різних підходах, відповідно до чого злочинність можна визначити як системне соціальне деструктивне відносно масове історичне мінливе явище, яке реалізується у статистичній сукупності злочинів, що вчиняються на певній території у певний проміжок часу.

Відповідно до цього можна виокремити такі ознаки злочинності:

• системність (злочинність пов`язана із всіма сторонами життя суспільства, «живлячись» різними видами девіантної поведінки);

• соціальність (злочинність є закономірним результатом розвитку суспільства, вона може існувати лише в соціумі);

• деструктивність (злочинність руйнує соціальні структури, порушуючи нормальну життєдіяльність соціуму, ставить під загрозу безпеку людини, суспільства та держави);

• відносна масовість (значна кількість населення припускає можливість вчинення злочинів для вирішення життєвих проблем);

• історична мінливість (злочинність змінюється разом зі змінами у суспільстві, зокрема, вона пов`язана зі змінами у кримінальному законодавстві).

Специфічними характеристиками злочинності можна вважати:

• суспільну небезпеку, але це не виключає сприйняття певних видів кримінальності як потенційно корисних соціальних практик, але таке сприйняття не може бути універсальним, воно пов’язане з конкретно-історичним періодом розвитку суспільства;

• нормативність (питання насичення суспільства злочинністю передбачає, що кількість та якість кримінальної активності можуть бути такими, що руйнують суспільство як систему, але можуть бути й такими, що суспільство контролює злочинні прояви без надмірних витрат сил та засобів);

• тенденція до розширеного самовідтворення (злочинність поступово втягує у власну «орбіту» нових осіб, набуває ознак професійної, організованої, транснаціональної, не просто підтримує життєдіяльність кримінального світу, а розширює сфери «кримінальних інтересів»).

Відповідно до цього доцільно виокремлювати функції злочинності, які окреслюють ролі, що злочинність відіграє у суспільстві, характеризують її вплив на соціум:

- економічна (злочинність – це засіб перерозподілу суспільного продукту; найяскравіше ця функція виявляє себе у формуванні кримінального ринку як сукупності товарів та послуг, що виробляються/надаються організованими злочинними структурами задля отримання надприбутків у найстисліші строки);

- політична (злочинність впливає на політичну організацію суспільства, з одного боку, створюючи небезпеку переходу до поліцейської держави, з іншого – злочинність спроможна підміняти офіційні структури, формуючи тенденцію утворення кримінальної держави);

- новаторська (злочинність здатна формувати нові соціальні практики, пристосовуючи технологічні новинки для потреб криміналітету);

- інтегративна (злочинність акумулює людській ресурс у кримінальній сфері, забезпечуючи таким чином власну здатність до самовідтворення; поряд із цим існує потужна тенденція об`єднання конструктивних сил суспільства проти кримінальних проявів; співвідношення між цими процесами обумовлено нормативністю злочинності);

- культурологічна (злочинність активно формує кримінальні цінності, стереотипи поведінки, які спрямовані на толерантне ставлення суспільства до злочинних проявів задля утворення додаткових засобів захисту від протидії їй).

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

1. Основні підходи до визначення злочинності у сучасній кримінологічній науці.

2. Злочинність та злочин: співвідношення понять.

3. Ознаки злочинності.

4. Властивості злочинності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Девіантність та злочинність.

2. Доцільність нормативного визначення злочинності.

3. Функції злочинності

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Визначення злочинності в кримінологічній науці зарубіжних країн.

2. Системність злочинності.

3. «Корисність» злочинності: постановка проблеми.

ЛІТЕРАТУРА:

Алексеев С.В. Коррупция в переходном обществе: социологический анализ: автореф. дисс. ... д-ра социол. наук: 22.00.04 / С.В.Алексеев; ГОУ ВПО «Южно-Российский государственный технический университет». – Новочеркасск, 2008. – 42 с.

Гилинский Я. Запрет как криминогенный фактор, или Всякое ли зло нужно запрещать? / Я.Гилинский. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://index.org.ru/journal/30/25-gilinski.html

Голіна В.В. Кримінологічна політика держави: концептуальні положення та основні принципи її формування / В.В.Голіна, С.Ю.Лукашевич // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. праць. Вип. 16 / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х. : Вид-во «Кроссроуд», 2008. - С. 36-48.

Гольберт В.В. О доброй войне с преступностью и худом социальном мире / В.В.Гольберт // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2003. – Том 6. - №1. – С.80-95.

Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества / Дремин В.Н. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 614 с.

Жалинский А.Э. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ / Жалинский А.Э. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2009. – 400 с.

Зелинская Н.А. Международные преступления и международная преступность / Зелинская Н.А. – О.: Юрид. л-ра, 2006. – 568 с.

Иншаков С.М. Зарубежная криминология / Иншаков С.М. – М.: ИНФРА М-НОРМА, 1997. – 374 с.

Кондратюк Л.В. Еще раз о криминологическом понятии преступности и преступления / Л.В.Кондратюк // Журнал российского права. – 2004. – № 9. – С. 113-119.

Кристи Н. Конфликты как собственность / Кристи Н. / пер.: Воробьева Н., Ред.: Флямер М. – М.: Изд-во ОЦС, 1999. – 24 с.

Кулик О.Г. Злочинність в Україні на початку XXI століття: монографія / Кулик О.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 272 с.

Латов Ю.В. Социальные функции теневой экономики в институциональном развитии постсоветской России: автореф. дисс. ... д-ра социол. наук: 22.00.03 / Ю.В.Латов; ГОУ ВПО «Тюменский государственный университет». – Тюмень, 2008. – 52 с.

Назаренко Д.О. Кримінологічний аналіз та протидія фоновим для злочинності явищам: монографія / Назаренко Д.О. – Х.: Диса Плюс, 2013. – 524 с.

Предборський В.А. Теоретичні аспекти тінізації економіки України в умовах трансформаційних процесів: автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.00.03 / В.А.Предборський; НАН України, НДЦ індустріальних проблем розвитку. – Х., 2011. – 34 с.

Рущенко І.П. Соціологія злочинності: автореф. дис. ... д-ра социол. наук: 22.00.03 / І.П.Рущенко; Нац. ун-т внутрішн. справ МВС України. – Х., 2001. – 35 с.

Хайдер Х. Економічні злочини у мусульманському кримінальному праві (порівняльно-правове дослідження): автореф. дис.... канд.. юрид. наук: 12.00.08 / Х.Хайдер; Міжнар. гуман. ун-т. – О., 2012. – 17 с.

Шипунова Т.В. Проблема синтеза теорий девиантности / Т.В.Шипунова // Социологические исследования. – 2004. - № 12. – С. 103-113.