Питання для самоконтролю

1. Надайте визначення будівельного підприємства (організації).

2. Наведіть класифікацію будівельних підприємств.

3. Визначте законодавчу базу функціонування будівельних підприємств в Україні та їх оподаткування.

4. Які джерела фінансування можут використовувати будівельні організації?

5. Які особливості притаманні оподаткуванню будівельних організацій?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити та опрацювати відповідну літературу, законодавчі і нормативно-правові документи з питань теми.

2. Надайте відповіді на тестові завдання.

Термінологічний словник ключових понять

Будівельне підприємство – підприємство будівельної галузі, яке являє собою відокремлену економічно самостійну первісну ланку, що спеціалізується на виконанні будівельної продукції (будинків, промислових об׳єктів, споруд) та будівельних послуг (ремонтно-будівельних робіт).

Фонд фінансування будівництва (ФФБ) - кошти, передані управителю в управління, які він використовує на умовах правил фонду і договорів про участь у ФФБ (сертифіката ФОН). Ці фонди створюються з метою забезпечення будівництва житла або приміщень соціально-побутового призначення за рахунок фізичних і юридичних осіб з передачею такого житла чи об'єктів соціально-побутового призначення від Забудовника інвесторам (довірителям) у власність після введення в експлуатацію такого об'єкта нерухомості.

Рекомендована література

[2; 3; 12; 14; 15; 27; 29]

Тема 5. Специфіка оподаткування сільськогосподарських виробників

План вивчення теми

1. Аграрний сектор економіки як специфічний суб’єкт податкових відносин.

2. Податок на додану вартість: особливості його нарахування та сплати в бюджет.

3. Фіксований сільськогосподарський податок як спеціальний режим оподаткування в аграрному секторі економіки.

Навчальні цілі

Засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо оподаткування сільськогосподарських виробників.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність нашої держави, дає значній частині сільського населення робочі місця.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Норми цієї статті не поширюються на виробників підакцизних товарів, крім підприємств первинного виноробства, які поставляють виноматеріали (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30).

Сьогодні фінансово-економічна підтримка аграрного сектора здійснюється переважно через комплекс програм, кожна з яких має на меті підвищення ефективності виробництва та дохідності товаровиробника. При цьому, через брак коштів Державного бюджету України, ця підтримка переважно здійснюється за рахунок сприятливої податкової політики, що є непрямою формою субсидіювання галузі.

Податковим кодексом передбачено застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість виробників сільськогосподарської продукції. Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 статті 209 ПКУ (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 Податкового кодексу України, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого статтею 209 Податкового кодексу України, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

У разі якщо товарно-матеріальні цінності, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення зазначених у цьому пункті товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарно-матеріальних цінностей в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Серед інших податків для сільгоспвиробників не передбачено пільг чи інших преференцій. На заміну цього Податковим кодексом запроваджено спеціальний режим оподаткування сільгоспвиробників у вигляді фіксованого сільськогосподарського податку.

Фіксований сільськогосподарський податок, який є втіленням спрощеного режиму оподаткування, є альтернативою окремим податкам і зборам. Однак необхідно усвідомлювати, що право користуватися спрощеною системою оподаткування мають не всі підприємства аграрного сектору.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ платниками фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП) з урахуванням обмежень, установлених п. 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %.

Згідно з п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ для цілей гл. 2 розд. XIV ПКУ, якою встановлено порядок справляння ФСП, сільськогосподарський товаровиробник — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до ст. 302 ПКУ об'єктом оподаткування ФСП для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

З урахуванням викладеного, отримати статус платника ФСП можуть юридичні особи:

— які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання;

— мають у наявності об'єкт оподаткування, зокрема, площі сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень) та/або землі водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ);

— в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75 %.