Питання для самоконтролю

1. Назвіть особливості формування доходів та витрат промислових підприємств.

2. Який склад ресурсних платежів?

3. Яке призначення і особливості плати за воду?

4. Яка роль єдиного соціального внеску та його вплив на діяльність промислових підприємств?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити та опрацювати відповідну літературу, законодавчі і нормативно-правові документи з питань теми.

2. Надайте відповіді на тестові завдання.

Термінологічний словник ключових понять

Промислове підприємство - статутний суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробництво та реалізацію продукції певних видів з метою одержання прибутку.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Рекомендована література

[2; 3; 12; 14; 15; 27; 29]

Тема 3. Механізм оподаткування торговельної діяльності План вивчення теми

1. Поняття торговельної діяльності.

2. Основні податки та збори, що сплачуються підприємствами сфери торгівлі.

3. Формування ціни на товари, які надходять від виробника до споживача.

4. Податок на додану вартість.

5. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Навчальні цілі

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація з питань щодо специфіки оподаткування торговельних підприємств.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Самостійне опрацювання теми рекомендовано ропочати зі з’ясування сутності та законодавчого закріплення поняття торговельна діяльність, звернувши увагу на нормативно-правову азу функціонування торговельних підприємств. Торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства. Торговельна діяльність регулюється Господарським (436-15) і Цивільним (435-15) кодексами України, Законом України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12), іншими актами законодавства, а також Порядком «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затвердженим Постановою КМУ від 15.06.2006 р. №833.

Торговельна діяльність - ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача (Національний стандарт України. Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять ДСТУ 4303:2004).

Щодо питання формування ціни на товари, які надходять від виробника до споживача слід звернути увагу, що податок на додану вартість нараховується на кожній стадії просування товарів, тоді як акцизний податок нараховується лише виробником. Складові формування ціни на різних етапах просування товару від виробника до споживача наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Процес формування ціни на товари, які надходять від виробника до споживача

Виробник

Гуртова торгівля

Роздрібна торгівля

Витрати на виробництво і збут (повна собівартість)

Прибуток

Податок на додану вартість (ПДВ)

Акцизний податок

Витрати на придбання

Витрати підприємства (адміністративні витрати і витрати на збут)

Прибуток

Податок на додану вартість (ПДВ)

Витрати на придбання

Витрати підприємства (адміністративні витрати і витрати на збут)

Прибуток

Податок на додану вартість (ПДВ)

Відпускна ціна виробника

Гуртова ціна торговельного підприємства

Роздрібна ціна торговельного підприємства

Основним податком, що сплачують торговельні підприємства є податок на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) – податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою витрат на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.

Податок на додану вартість складається з двох складових частин: податкового кредиту та податкового зобов’язання.

Податковий кредит (або вхідний ПДВ) – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Можна сказати, що податковий кредит сидить у ціні товару, який покупає суб’єкт підприємницької діяльності.

Податкове зобов’язання (або вихідний ПДВ) – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником в звітному періоді. Це та сума податку, яку суб’єкт господарювання нараховує на вартість, яку він додає до товару, для того, щоб реалізувати його з вигодою для себе, тобто отримати прибуток.

До бюджету, платник ПДВ, платить суму, яка складає різницю між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

Для документального оформлення розрахунків за товари, роботи чи послуги між суб’єктами господарювання – платниками податку на додану вартість використовується податкова накладна.

Для покупця товару, податкова накладна є підставою для визнання податкового кредиту. Без цього документу покупець не має права на податковий кредит.

Платник податку повинен подавати декларацію з податку на додану вартість за звітний період. Звітним періодом з ПДВ може бути квартал або місяць. Квартальний звітний період платник може обрати лише в тому разі, якщо обсяг його оподатковуваних операцій за останні 12 місяців не перевищував 300 000 грн. В усіх інших випадках звітним періодом є місяць.

Для місячного звітного періоду декларацію з податку на додану вартість необхідно подати не пізніше 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (місячного) періоду.

Для квартального звітного періоду декларацію з податку на додану вартість треба подати не пізніше ніж 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Заповнення декларації регламентується “Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”

Форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (за текстом — податкова звітність) затверджено наказом № 678 від 13.11.2013 р. «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Згідно з п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

До податкової звітності з ПДВ належать:

1. податкова декларація з ПДВ, подання якої передбачено п. 46.1 ст. 46 та ст. 203 Податкового кодексу;

2. податкова декларація з ПДВ (скорочена) (за текстом — декларація (скорочена)) — подається платниками податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, і є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого зазначеною статтею;

3. податкова декларація з ПДВ (спеціальна) (за текстом — декларація (спеціальна)) — подається платниками податку — сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, які відповідають вимогам ст. 209 Податкового кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, і є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України;

4. податкова декларація з ПДВ (переробного підприємства) (за текстом — декларація (переробного підприємства)) — подається платниками податку — переробними підприємствами, які згідно з п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу застосовують особливий порядок сплати ПДВ за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), і є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються встановленого цим пунктом режиму, з урахуванням порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

5. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подання якого (у разі якщо в майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених ст. 50 Податкового кодексу України)) передбачено п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України;

6. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст. 209 Податкового кодексу);

7. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу);

8. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу);

9. копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, подання яких передбачено п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу;

10. розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України (п. 208.4 ст. 208 Податкового кодексу) — подають отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України, які відповідно до п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники ПДВ.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Декларація (скорочена)/(спеціальна)/(переробного підприємства) подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування (ст. 209 Податкового кодексу/п. 209.18 цієї статті/п. 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України), за звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив платник податку таку діяльність у звітному періоді.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з ПДВ/(скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) подаються платником у визначених Податковим кодексом випадках.

Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, подається отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, за наявності таких операцій.

У складі декларації подаються відповідні додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Торговельні підприємства є платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності відноситься до складу місцевих податків і зборів (ст. 276 ПКУ).

Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).