Особливості оподаткування доходів за міжнародними договорами

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Податкового кодексу.

Пунктом 64.5 ст. 64 Податкового кодексу визначено порядок взяття на облік постійного представництва в контролюючих органах. Факт провадження господарської діяльності нерезидентом через постійне представництво оформляється актом, форму якого затверджено наказом № 998.

Згідно з п. 160.8 ст. 160 цього Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює діяльність незалежно від такого нерезидента.

Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміють нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку з правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента (п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу).

Податковий кодекс визначає особливі правила для оподаткування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів з офшорним статусом.

Так, відповідно до абзацу першого п. 161.2 ст. 161 цього Кодексу у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, чи здійснюється така оплата (у грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до абзацу другого зазначеного пункту правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України (Кабінет Міністрів України затвердив перелік офшорних зон розпорядженням № 143-р).

Щодо витрат на рекламу, то рекламні послуги у повному розмірі не включаються до витрат у податковому обліку.

Крім того, не відносяться у повному обсязі до витрат отримані (придбані) у нерезидента з офшорним статусом:

• послуги з консалтингу, маркетингу, реклами згідно з абзацом другим пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу;

• інжинірингові послуги згідно з пп. «а» пп. 139.1.15 цього пункту;

• роялті, нараховані на користь нерезидента з офшорним статусом, згідно з пп. «а» пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Кодексу.

Рекомендована література

[2; 3; 7; 8; 14; 15; 16]

Практичні заняття № 11-12

Тема 9 пільгове оподаткування окремих видів діяльності

План вивчення теми

1. Наслідки запровадження пільгового оподаткування.

2. Оцінка ефективності пільгового оподаткування в Україні.

3. Застосування податкових пільг у контексті прямого та непрямого оподаткування.

Навчальні цілі

закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички щодо пільгового оподаткування.

Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття: завдання та методичні вказівки до практичного заняття, законодавчий та інструктивний матеріал, електронно-обчислювальні машини.