Питання для самоконтролю

1. Які статті входять до складу доходів комерційного банку?

2. Які статті входять до складу витрат комерційного банку?

3. Що спричинює коригування доходів та витрат комерційного банку?

4. Куди відноситься надлишкова сума страхового резерву: до доходів чи витрат?

5. Яка базова ставка оподаткування прибутку для комерційних банків?

6. З якою метою комерційні банки та небанківські фінансові установи створюють страховий резерв

7. Для цілей оподаткування страхової діяльності, які суми слід розуміти під оподатковуваним доходом?

8. За якими ставками оподатковується доходи страховиків?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити та опрацювати відповідну літературу, законодавчі і нормативно-правові документи з питань теми.

2. Скласти перелік проблемних (спірних) питань стосовно оподаткування фінансових установ.

Термінологічний словник ключових понять

Банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків

Депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку.

Страховики́  (страхові компанії) — юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором.

Рекомендована література

[2; 3; 6; 7; 10; 11; 13; 30; 31]

Тема 8. Особливості оподаткування нерезидентів План вивчення теми

1. Особливості оподаткування нерезидентів податком на прибуток. Оподаткування постійних представництв.

2. Оподаткування податком на додану вартість послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Навчальні цілі засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з питань оподаткування нерезидентів. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Нерезиденти — це:

• іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) згідно із законодавством України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи із місцезнаходженням на території України;

• дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

• фізичні особи, які не є резидентами України.

На території України нерезиденти можуть здійснювати господарську діяльність через свої постійні представництва.

Постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково провадиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема склад або приміщення, що використовується для доставки товарів (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Представництво, відкрите нерезидентом на території України, має повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента).

Нерезиденти є платниками податку на прибуток згідно ст. 133 ПКУ: платниками податку з числа нерезидентів є: Юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України є об’єктом оподаткування податком на прибуток (ст.134.1.2., ст.. 160 ПКУ).

Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Щодо оподаткування ПДВ слід зазначити, представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи, може бути зареєстровано платником ПДВ, а у разі дотримання умови, передбаченої п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу, підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ.

У випадку реєстрації представництва нерезидента платником ПДВ на нього поширюються норми Податкового кодексу, передбачені для платників цього податку.

У разі якщо нерезидент здійснює господарську діяльність на території України не відкриваючи постійного представництва, податковий облік операцій, проведених з таким нерезидентом, має низку особливостей.

По-перше, операцією з постачання товарів таких нерезидентів може бути лише ввезення товарів на митну територію України покупцем таких товарів (резидентом), у якого виникає податкове зобов'язання при поданні митної декларації для митного оформлення таких товарів. При цьому попередня оплата вартості товарів, що імпортуються, не змінює сум податку, які включаються до податкового кредиту платника податку.

По-друге, у разі постачання послуг такими нерезидентами, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету, є отримувач послуг (п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу).

Необхідно зазначити, що не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ операції з надання послуг нерезидентом за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до пунктів 186.2 та 186.3 ст. 186 Податкового кодексу розташовано за межами митної території України і такі операції підтверджено відповідними первинними документами (угодою, актом виконаних робіт тощо).