Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення таких понять:

• турист;

• туристичний продукт;

• туристична дільність;

• турагент;

• туроператор;

2. Назвіть основні особливості в оподаткуванні туристичної діяльності.

3. Який порядок визначення доходів підприємств, що здійснюють туристичну діяльність?

4. Сформулюйте порядок визначення витрат підприємств, що здійснюють туристичну діяльність.

5. Які особливості оподаткування ПДВ туристичних підприємств?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити та опрацювати відповідну літературу, законодавчі і нормативно-правові документи з питань теми.

2. Надайте відповіді на тестові завдання.

Термінологічний словник ключових понять

Туристичні оператори  - юридичні особи, створені згідно з чинним законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно з чинним законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Рекомендована література

[2; 3; 10; 11; 12; 14; 15; 27; 29]

Тема 7. Справляння податків і зборів фінансовими установами План вивчення теми

1. Особливості оподаткування комерційних банків.

2. Особливості оподаткування страхових компаній; податки, що сплачують страхові компанії.

Навчальні цілі засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з питань оподаткування фінанових установ. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Фінансові установи в Україні представлені сукупністю банківських та небанківських установ. Найсуттєвішими з точки зору сукупних активі та обсягів операцій є комерційні банки та страхові компанії. Тому саем на особливостях та порядку оподаткування зазначених суб’єктів господарювання слід зосередитися в рамках цієї теми.

Комерційний банк як суб’єкт господарювання є платником прямих податків та непрямих податків в деяких випадках.

Суттєвим при вивченні питання оподаткування податком на прибуток комерційного банку є з’ясування механізму формування прибутку банку. Складовими у формулі по визначенню об’єкту оподаткування прибутку банку є доходи, витрати.

До доходу банківських установ включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 Податкового кодексу України та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 Податкового кодексу України;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені чинним законодавством.

Витрати банківських установ зумовлені специфікою діяльності та їх формування з метою визначення об’єкта оподаткування регламентовано ст..138-139 ПКУ.

Також слід враховувати норми ст.. 153 ПКУ щодо оподаткування операцій особливого виду, які можуть здійснювати комерційні банки.

Зазначимо, що банки, як і всі інші суб’єкти господарювання, можуть виступати платниками плати за землю місцевих податків і зборів тощо. Сплата цих платежів також регулюється Податковим кодексом.

Оподаткування прибутку страхових компаній регламентовано ст. 156 ПКУ

До доходів страховика, крім доходів, передбачених статтями 135 і 136 цього Кодексу, належать також доходи від страхової діяльності. Під якими розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування;

2) інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя;

3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування;

4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями;

5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні;

6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду;

7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента;

8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення;

9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування;

10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.

При здійсненні страхової діяльності, передбаченої пунктом 156.1 цієї статті, податок справляється за ставкою, визначеною відповідно до підпункту 151.2.1 пункту 151.2 статті 151 ПКУ.

При здійсненні страхової діяльності, передбаченої пунктом 156.4 цієї статті, податок справляється за ставкою, визначеною відповідно до підпункту 151.2.2 пункту 151.2 статті 151 ПКУ.

Прибуток страховика від іншої діяльності, не пов'язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (у межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, оподатковуються в порядку, строки і за правилами, встановленими ним Кодексом, за ставкою, визначеною відповідно до пункту 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Порядок обчислення податку на прибуток страховиками міститься у п.п.3 ст. 156 ПКУ.

Особливості визначення об'єкта оподаткування від провадження страхової діяльності із страхування життя розглянути в .п.п 4 ст. 156 ПКУ.

Об'єктом оподаткування від провадження страхової діяльності зі страхування життя є дохід від страхової діяльності зі страхування життя, визначений відповідно до цієї статті з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 153.1.7 пункту 153.1 статті 153, за умови виконання вимог до укладення договорів довгострокового страхування життя, визначених підпунктом 14.1.52 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

Також необхідно звернути увагу на те, що непрямі податки включаються до ціни товарів та послуг як надбавка до них, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Вони поділяються на два види: акцизи та мито. У свою чергу акцизи поділяються на універсальні (податок на додану вартість, податок з обороту та податок з продажу) та специфічні (акцизний збір). Нині в Україні застосовується така форма універсального акцизу, як податок на додану вартість, а також акцизний збір та мито.

Формуючи відповідь на перше питання, необхідно визначити платників податків та об’єкт оподаткування. Операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також загальнообов’язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Сплата страховими компаніями непрямих податків (податок на додану вартість і мито) не пов'язані з їх основною діяльністю. Податок на додану вартість страховики можуть сплачувати при реалізації основних фондів, нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей, у разі надання консультаційних послуг. Податок у розмірі 20 % додається до ціни реалізації. Податкове зобов'язання зі сплати податку виникає, коли кошти покупця зараховуються на рахунок страховика як оплата матеріальних цінностей або послуг.

При цьому слід звернути увагу на особливі випадки, коли страховиком не виплачується сума страхового відшкодування, а проводиться ремонт (наприклад, автомобіля). В цьому випадку вартість ремонту може включати в себе ПДВ. Однак страховик проводить цю суму у складі витрат.

Мито (ввізне мито) страховики сплачують при закупівлі матеріальних цінностей за кордоном. Податкове зобов'язання виникає при перетинанні митного кордону. Джерелом сплати мита є кошти, використовувані страховиком для закупівлі за імпортними операціями.