Термінологічний словник ключових понять

Аналіз (грец. analyzis – розділення, розчленування) – спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, який ґрунтується на розчленовуванні цілого на складові частини і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Антагоністична гра, або гра з нульовою сумою, в теорії ігор – така гра, у якій виграш одного гравця дорівнює програшу іншого.

Гіпотеза (грец. hypothesis – підстава, припущення) – це наукове припущення, висунуте для пояснення якого-небудь явища, потребує перевірки на досліді і теоретичного обґрунтування для того, щоб стати достовірною науковою теорією. Це таке припущення, коли на підставі ряду фактів робиться висновок про властивості самого об'єкта, про причинно-наслідкові в'язки між параметрами і прикладеному до об'єкта збуджуючими взаємодіями і про інші характеристики об'єкта, причому висновок цей не можна вважати цілком доведеним.

Дедукція (лат. deductio – виведення) – спосіб міркувань від загальних положень до часткових висновків.

Завдання – це робота або частина роботи, що має бути виконана встановленим способом у певні терміни.

Індукція (лат. inductio – наведення) – спосіб умовиводу від часткових фактів, положень до загальних висновків.

Конференція ідей – один із методів колективної експертної оцінки, який подібний до мозкового штурму, але відрізняється від нього темпом проведення нарад та дозволеною короткою доброзичливою критикою ідей у формі реплік, коментарів. При цьому стимулюються поєднання кількох пропозицій, фантазування, що сприяє підвищенню якості ідей. Всі висунуті ідеї занотовуються у протоколі без указування їх авторів. До складу учасників конференції ідей включаються не лише висококваліфіковані фахівці, а й новачки, неспеціалісти, які незаангажовані і здатні висувати свіжі, нові, неординарні підходи.

Конфлікт в теорії ігор – ситуація, в якій зіштовхуються інтереси двох чи більше сторін, які переслідують різні (інколи протилежні) цілі. Кожен з учасників конфліктних ситуацій може деяким чином впливати на хід подій, але не має змоги повністю ним управляти. Конфліктні ситуації виникають при вирішенні різноманітних економічних проблем (відносини між організаціями-виробниками і споживачами, торгівля, економічна конкуренція тощо).

Метод (грец. methodos – спосіб) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Залежно від специфіки науки використовують ті чи інші методичні підходи дослідження. Метод – спосіб, прийом або система прийомів розв’язування будь-якої задачі, досягнення мети, пізнання дійсності.

Метод "Паттерн" – метод, який полягає в тому, що досліджувана проблема поділяється на низку проблем, окремих задач та елементів, які вибудовуються в дерево рішень, визначають коефіцієнт важливості кожного елементу, що підлягають експертній оцінці.

Метод в економічному аналізі – сукупність способів, прийомів, операцій практичного і теоретичного характеру з вивчення економічних процесів, підпорядкованих досягненню основної мети – підвищення ефективності господарювання економічних суб'єктів.

Метод геометричної середньої – метод, який передбачає визначення комплексної оцінки за допомогою розрахунку середньої геометричної із коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників. Цей метод використовується тоді, коли найбільший показник не перевищує одиниці, а всі інші наближені до неї.

Метод Дельфі – один із методів колективної експертної оцінки, який передбачає проведення експертного опитування серед групи спеціалістів у кілька турів (частіше у 3–4 тури) для вибору найкращого з рішень. Метою застосування методу Дельфі є удосконалення групового підходу до вирішення завдання розробки прогнозу, оцінки за рахунок взаємної критики поглядів окремих спеціалістів, висловлюваних без безпосередніх контактів між ними та при збереженні анонімності думок чи аргументів на їх захист.

Метод дерева рішень – метод ситуаційного аналізу, сутність якого полягає у процедурі прийняття управлінських рішень з погляду оцінки рівня ризику з певного питання, яке виникає в результаті реалізації будь-яких проектів. Метод дерева рішень – це схематичне подання проблеми прийняття рішень. Дерево рішень подають графічно у вигляді деревовидної структури.

Метод Монте-Карло – чисельний метод, основу якого становить одержання великого числа реалізацій випадкового процесу, який формується так, щоб імовірнісні характеристики (математичні очікування, імовірність деяких подій, імовірність попадання траєкторії процесу в деяку область тощо) дорівнювали певним величинам задачі, яка розв'язується. Метод ґрунтується на імітації масового процесу шляхом вирахування його ходу, в якому випадкові коливання визначаються за допомогою жеребка або таблиці випадкових чисел.

Метод сценаріїв – метод, призначений для вивчення чутливості, який дає змогу поєднувати дослідження чутливості результативного показника з аналізом імовірнісних оцінок його відхилень. Проведення аналізу чутливості за методом сценаріїв передбачає проходження таких етапів: визначення кількох варіантів змін ключових перемінних (песимістичний, найбільш ймовірний та оптимістичний); присвоєння ймовірної оцінки кожному варіанту змін; розрахунок ймовірного значення обраного критерію та оцінка його відхилень від середнього рівня для кожного варіанта; аналіз ймовірного розподілу одержаних результатів. Той проект чи варіант, який має найменші стандартні відхилення, вважається менш ризиковим.

Метод фокальних об'єктів – перенесення на об'єкт, що потребує вдосконалення, ознак випадково вибраних об'єктів. Такий підхід дає змогу відкрити цілком нові нетрадиційні способи вирішення проблеми, насамперед у випадках модифікації відомих пристроїв, модернізації механізмів, виробничих процесів тощо.

Методи асоціацій та аналогій – методи, які полягають в активізації та використанні асоціативного мислення людини для генерування нових ідей і пропозицій шляхом зіставлення досліджуваного явища, процесу, об'єкта з іншими більш-менш подібними. Велика роль при цьому відводиться розвитку уяви, фантазії людини.

Методи евристичні – спеціальні методи аналізу, що базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця та його творчого мислення. Евристичні методи поділяються на експертні та психологічні.

Методи експертних оцінок – спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі передбачень фахівців. При застосуванні методу експертних оцінок проводиться опитування спеціальної групи експертів (5–7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, необхідних для оцінки досліджуваного питання. До складу експертів слід включати людей з різними типами мислення – образним і словесно-логічним, що сприяє успішному розв'язанню проблеми.

Методи експертні – комплекс логічних та математичних прийомів і процедур дослідження, в результаті яких від фахівців-експертів одержують інформацію, необхідну для прийняття зважених раціональних управлінських рішень.

Методи колективні експертні – методи, які забезпечують формування єдиної спільної думки в результаті взаємодії залучених фахівців-експертів. Серед колективних методів експертної оцінки виділяють: метод комісії (у тому числі проведення виробничих нарад, конференцій, семінарів, дискусій за "круглим столом"), методи Дельфі, відстороненого оцінювання, конференція ідей та ін.

Методи стохастичного факторного аналізу – методи, які, на відміну від жорстко регламентованих методів детермінованого аналізу, основаних на функціональній залежності результативного показника від факторних, дають змогу врахувати вплив сукупності факторів, що мають імовірнісний, невизначений характер. До методів стохастичного факторного аналізу належать: дисперсійний, регресійний, кореляційний, компонентний, багатовимірний та інші види аналізу.

Методика дослідження – сукупність методів, прийомів проведення конкретного дослідження.

Методика економічного аналізу – сукупність методів, способів, прийомів і правил економічного дослідження, включаючи техніку й операції з досліджуваними матеріалами.

Методологія – система принципів наукового підходу до вивчення об’єктивної реальності, тобто принципи вибору, розробки методів і методик наукового дослідження.

Модель (лат. modulus – міра, зразок) – абстрактний образ, який відтворює основні ознаки описуваного явища. Оскільки модель відтворює сутність відповідного об'єкта, вона відтворює й об'єкт, відволікаючись при цьому від другорядних властивостей, які реально властиві досліджуваному об'єкту. Тому модель ніколи повністю не є адекватною об'єкту і передбачає використання процедур абстрагування та ідеалізації. Терміном "модель" позначають також аналог досліджуваного процесу, предмета чи явища, що відображає суттєві функції та характеристики об'єкта, який моделюється, з огляду на мету дослідження.

Модель економіко-математична – математичний опис досліджуваного економічного процесу чи об'єкта. Математична модель будь-якого процесу в економіці здебільшого характеризується за допомогою системи рівностей та нерівностей, які включають певний набір параметрів і змінних величин.

Моделювання – це метод дослідження, що полягає в створенні й вивченні моделі, що замінює досліджуваний об'єкт (оригінал), з наступним переносом отриманої інформації на оригінал, це така мислено уявлювана або матеріально реалізована система, що, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт.

Наукове дослідження – один з видів пізнавальної діяльності, що представляє собою процес вироблення нових наукових знань через застосування комплексу спеціальних прийомів – методів пізнання. Наукове дослідження – це цілеспрямоване пізнання, комплекс логічних побудов і експериментальних операцій, виконаних відносно об'єкта дослідження для визначення властивостей об'єкта і закономірностей його поводження.

Об'єкт дослідження – це та частина реального світу, що пізнається, досліджується і (або) перетворюється дослідником.

Об'єкт управління - підрозділ, підприємство, система, що реалізують рішення.

Принцип (лат. principium - основа, першооснова) – основне, вихідне положення якої-небудь теорії, навчання, науки. Під ним розуміється те, що лежить в основі деякої сукупності фактів або знань, узагальнення й поширення якого-небудь положення даної системи на всі явища тієї області, з якої даний принцип абстрагований.

Проблемна ситуація - ситуація, яка потребує втручання управлінця, прийняття ним рішення, призначеного перевести об'єкт управління з проблемного стану в інший, який більше відповідатиме завданням управління.

Програмовані рішення – це ті, що повторюються багатократно і мають напрацьовані правила й процедури прийняття. Непрограмовані рішення – це ті, що виниклу проблему мають вирішувати вперше, отже всі етапи підготовки рішення треба розробляти спеціально.

Синектика – комплексний метод активізації творчої діяльності, який використовує різні прийоми і принципи, зокрема мозкового штурму, методу аналогій та асоціацій тощо. Саме слово синектика означає об'єднання різнорідних елементів.

Синтез (від грец. synhesiz – з'єднання) – з'єднання (уявне чи реальне) розділених елементів об'єкта в єдине ціле (систему).

Система – сукупність багатьох складових елементів (у природі), клітин (у живому організмі), соціальних верст, груп, класів (у суспільстві), видів діяльності, підприємств (в економіці), сфер і підприємств із виробництва матеріальних благ (у виробничій сфері), що утворюють певну цілісність, єдність, нерозривний зв'язок із середовищем.

Системний підхід – це методологічний інструмент прийняття управлінських рішень, який передбачає планомірне дослідження об'єктів пізнання як складних динамічних систем, що складаються з окремих елементів і мають численні внутрішні і зовнішні зв'язки.

Ситуаційний аналіз - це комплексні технології підготовки, прийняття й реалізації управлінського рішення, які базуються на аналізі окремо взятої управлінської ситуації.

Стратегії оптимальні в теорії ігор – такі стратегії, в яких один із гравців повинен одержати максимальний виграш, тим часом як другий дотримується своєї стратегії.

Стратегія гравця в теорії ігор – сукупність правил, що обумовлюють вибір його дій при кожному особистому ході залежно від наявної ситуації.

Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління й підрозділів, побудовані у формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягнути цілей організації.

Структура системи – її будова як єдність стійких взаємозв'язків елементів.

Теорія (від грец. theoria – спостереження, дослідження) – означає логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке включає систему керівних ідей у будь-якій галузі знань.

Теорія (грец. theoria - спостереження, дослідження) – це комплекс знань у даній галузі науки, суспільної і виробничої діяльності людини, навчання, система наукових принципів, ідей, що узагальнюють практичний досвід і які відображають закономірності природи, суспільства, мислення, тобто логічне узагальнення накопиченого досвіду, суспільної практики, системи ідей у тій або іншій галузі наукового пізнання. Теорія являє собою не безпосереднє, а ідеалізоване відображення досліджуваної діяльності або явища, що відповідає реальній картині навколишньої дійсності.

Теорія ігор – розділ прикладної математики, який вивчає математичні моделі прийняття рішень при так званих конфліктних ситуаціях, що мають місце. Сутність теорії ігор полягає у встановленні оптимальної (у тому чи іншому змісті) стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Метою теорії ігор є визначення оптимальної стратегії для кожного гравця.

Теорія ігор статистична – складова теорії ігор. Це розділ сучасної прикладної математики, який вивчає методи обґрунтування оптимальних рішень у конфліктних ситуаціях.

Теорія масового обслуговування – теорія, яка вивчає статистичні закономірності в масових операціях, що складаються з великого числа однорідних елементарних операцій. Завдання теорії масового обслуговування – вивчити статистичні закономірності вхідного потоку заявок на елементарні операції та тривалість обслуговування заявок, а також дати оцінку якості систем обслуговування (вияснити пропускну здатність) при різних правилах формування черг. Черги можуть бути організовані по-різному – з обмеженою та необмеженою довжиною черги, з обмеженим часом очікування та ін.

Управлінське рішення (УР) – це творчий процес, вибір альтернативи, що здійснюється суб'єктом управління (керівником) у рамках його повноважень і компетенції, в результаті якого визначається, які дії слід здійснити в певній ситуації для розв'язання тактичних і стратегічних проблем і досягнення цілей об'єкта управління (організації, установи, виробничого підприємства).

Управлінське рішення – це процес обґрунтування і формування змісту цілеспрямованого впливу суб'єкта управління на об'єкт, яким управляють.

Рекомендована література: [5-7, 10, 13, 22, 31]