Рекомендована література: [5, 8, 9, 20-22, 26,28-30]

Тема 6. Особливості використання методів фінансового аналізу діяльності підприємства План вивчення теми

1. Методи аналізу фінансової звітності, їх класифікація.

   1. Вертикальний аналіз.

   2. Горизонтальний аналіз.

   3. Аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) при визначенні характеристик ліквідності, фінансової стабільності, рентабельності, ділової і ринкової активності підприємства.

   4. Трендовий аналіз.

   5. Порівняльний (просторовий) аналіз.

   6. Балансовий метод: призначення та порядок застосування.

2. Особливості застосування прийомів факторного аналізу для оцінки результативності діяльності підприємства і виявлення впливу факторів.

3. Інтегральний метод: призначення та порядок застосування.

Навчальні цілі: засвоєння, поглиблення та систематизація знань щодо особливостей використання методів фінансового аналізу діяльності підприємства.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчаючи дану тему необхідно пригадати основні економіко - статистичні методи фінансового аналізу діяльності підприємства та особливості їх використання. Сутність фінансового аналізу полягає у підборі, систематизації та вивченні даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації коштів, необхідних для виконання запланованих завдань та погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. Досить часто фінансовий аналіз називають аналізом балансу. Адже у свій час саме аналіз балансу і комерційна арифметика (у сучасному розумінні фінансовий менеджмент) були покладені в основу фінансового аналізу.

Фінансовий аналіз продовжує розвиватися і сьогодні, адже фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не лише факторів фінансового характеру, але й зовнішніх, які динамічно змінюються.

Таким чином, фінансовий аналіз – це комплекс методів оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

1. Аналіз динаміки основних показників фінансового стану підприємства та відповідності їх критеріальним значенням.

2. Аналіз забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, їх склад та динаміка.

3. Оцінка ефективності використання майна підприємства та джерел його формування.

4. Аналіз грошових потоків та інвестиційної привабливості підприємства.

5. Розробка рекомендацій щодо прийняття економічно обґрунтованого управлінського рішення.

Основним напрямком аналізу фінансового стану підприємства є загальний аналіз економічного потенціалу. Під час аналізу бухгалтерської (фінансової) звітності на практиці застосовуються такі методи:

- горизонтальний (динамічний) аналіз – це порівняння показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх тимчасових періодів;

- вертикальний (структурний) аналіз – визначення питомої ваги окремих статей фінансових звітів у підсумковому показнику;

- трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами та визначення тренду, тобто основної динаміки показника, позбавленої від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, здійснюється перспективне прогнозування;

- аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) – обчислення різних відносних показників, що засновані на існуванні співвідношення між окремими статтями звітності і мають визначений економічний зміст. аналіз полягає в порівнянні розрахункових відносних показників зі середньо галузевими, стандартними, нормативними величинами;

- порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, цехів і т.д., так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і т.д.;

- факторний аналіз – аналіз впливу окремих чинників на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

Найбільш повну і глибоку інформацію про фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати за допомогою побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу, який дає можливість спростити роботу з проведенням горизонтального і вертикального аналізу.

Методи елімінування. Передбачають виключення впливу всіх факторів, крім одного, вплив якого необхідно визначити. Використовують у факторному аналізі, коли існує відповідна залежність між результативним показником і факторами, що на нього впливають. В економічній літературі розглядають такі форми зв'язку між результативним показником і факторами впливу:

- адитивна (результативний показник визначається як сума значень двох факторів);

- мультиплікативна (результативний показник визначається як добуток значень факторів);

- кратна (результативний показник визначається як частка від ділення значень факторів);

- змішана (поєднує попередні форми).

До способів елімінування належать:

- спосіб ланцюгових підстановок. Використовується за мульти-плікативної та адитивної форм; дає змогу отримати ряд проміжних значень узагальненого показника шляхом послідовної заміни базисних значень фактора на фактичні;

- спосіб абсолютних різниць. Використовується тоді, коли відомі абсолютні відхилення за значеннями факторів, які аналізуються;

- спосіб відносних різниць. Базується на визначенні різниць між відповідними показниками за процентним співвідношенням фактичних значень показників до базових;

- інтегральний спосіб. Застосовують для визначення впливу факторів на зміну результативного показника при мультиплікативному та кратному зв'язках між показниками. Враховує одночасний вплив усіх факторів на результативний показник.

Метод порівняння у фінансовому аналізі грунтується на зіставленні явищ, виділенні в них спільного та відмінного. У результаті відповідних порівнянь можуть бути виявлені відхилення від заданих показників плану чи показників за минулі періоди, від середніх показників на підприємстві та висунуті пропозиції щодо їх поліпшення.

У процесі порівняння здійснюється співставлення:

• планових і фактичних показників з метою оцінки ступеня досягнення планових завдань;

• фактичних показників з нормативними чи оптимальними;

• фактичних показників звітного року з попередніми роками (ланцюгові показники динаміки, базисні показники динаміки) з метою виявлення тенденцій розвитку економічних процесів;

• фактичних показників із середньогалузевими з метою позиціювання аналізованого підприємства на галузевому сегменті ринку;

• фактичних показників до і після прийняття управлінських рішень з метою оцінки ефективності їх впровадження.

Аналітичні таблиці у фінансовому аналізі використовують з метою підвищення наочності і системного подання вихідних даних та результатів аналізу.

Експертні методи застосовуються у фінансовому аналізі у тому разі, якщо відсутня інформація про явище, яке досліджується, або недостатній рівень її достовірності. Надійність експертних оцінок визначається якістю підбору спеціалістів-експертів. В основі експертного методу використовується гіпотеза про наявність у експертів вміння з високим ступенем достовірності оцінити важливість і значення проблеми, яка досліджується, адже поступаючись комп'ютеру у швидкості і точності прогнозних розрахунків, людина відрізняється унікальною здібністю швидко оцінювати ситуацію, виділяти головне і не приймати до уваги другорядне та співставляти протирічні оцінки.

Морфологічний аналіз — метод систематизованого огляду всіх можливих варіантів розвитку окремих елементів системи, яка досліджується та побудованих на повних і чітких класифікаціях об'єктів і явищ, їх властивостей і параметрів.

Метод сценаріїв застосовують, якщо необхідно продемонструвати різні варіанти розвитку подій (оптимістичний, оптимальний та песимістичний сценарії).

Вивчаючи питання теми слід звернути увагу на те, що балансовий метод застосовують переважно для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей спосіб широко застосовують для аналізу забезпеченості підприємств трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва тощо, а також для аналізу повноти їх використання. Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, в якому, з одного боку, відображають потребу в трудових ресурсах, а з іншого — фактичну наявність їх.

Аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини надпланових втрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності підприємства використовують платіжний баланс, в якому платіжні засоби співвідносяться з платіжними зобов'язаннями.

Як допоміжний засіб балансовий метод використовують в аналізі для перевірки правильності визначення впливу різних факторів на приріст величини результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума величини впливу окремих факторів має відповідати величині загального приросту результативного показника (∆Υ_заг =Σ∆Υ_хі ). Якщо такої рівності немає, то це засвідчує або неповне врахування факторів, або допущені помилки в розрахунках.

Іноді балансовий метод застосовують для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Наприклад, коли із впливу трьох факторів відомо вплив двох, то вплив третього можна визначити, віднявши від загального приросту результативного показника результат впливу перших двох факторів.

Розглядаючи питання теми слід звернути увагу на те, що визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативних показників — це одне із методологічних питань в аналізі. У детермінованому аналізі для цього застосовують такі методи: ланцюгової підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць, пропорційного поділу, інтегральний метод, метод логарифмування, балансовий спосіб та інші.

Найбільш універсальний з них — метод ланцюгових підстановок. Його застосовують для розрахунку впливу факторів в усіх типах детермінованих факторних моделей: в адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих). Цей спосіб дає змогу визначати вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох і наступних факторів, допускаючи, що інші не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дає змогу елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на приріст результативного показника.

Застосовуючи метод ланцюгових підстановок передусім потрібно враховувати зміни кількісних, а потім якісних показників. Якщо ж є кілька кількісних і кілька якісних показників, то спершу слід змінити величину факторів першого рівня підпорядкованості, а потім нижчого.

Необхідно розглянути питання, пов‘язані з особливостями застосування методів абсолютних та відносних різниць.

Результатом детермінованого факторного аналізу є розкладання приросту результативного показника, обумовленого спільним впливом чи зміною факторних ознак, на суму часткових приростів результативного показника, які обумовлені зміною тільки одного фактора. Для цього в економічному аналізі використовують крім індексного, спеціально розроблені методи, які інколи називають прийомами. Основними з них є метод різниць і метод виявлення ізольованого впливу факторів. У свою чергу до методу різниць належать прийоми ланцюгових підстановок, абсолютних (арифметичних) різниць та відносних (процентних) різниць.

Прийом ланцюгових підстановок по праву вважається основним прийомом елімінування. Він використовується в дослідженні функціональних залежностей і призначений для виміру впливу зміни факторних ознак на зміну результативного показника за незмінного (фіксованого) значення інших.

Для цього послідовно замінюються базисні значення кожного фактора (планові, минулого періоду) на фактичні його дані (звітні). Отримані результати почергової заміни кожного фактора-показника порівнюються. Різниця між кожним наступним і попереднім показниками характеризуватиме вплив фактора, за умови усунення впливу всіх інших чинників. Прийом ланцюгових підстановок часто називають прийомом послідовного, поступового ізолювання факторів.

При застосуванні прийому ланцюгових підстановок слід дотримуватися чіткого порядку заміни факторів:

– у першу чергу замінюються об'ємні (кількісні) показники;

– у другу – структурні;

– у третю – якісні.

У випадках, коли в аналітичній моделі є декілька кількісних чи якісних показників, серед них встановлюють черговість – спочатку замінюють основні, первинні (загальні) показники, а потім – вторинні, похідні (часткові).

Загальну схему прийому ланцюгових підстановок розглянемо на прикладі чотирьохфакторної мультиплікативної моделі:

T = abcd,

де Т – результативний показник;

а, b, с, d – факторні показники, причому а – якісний показник; в – структурний показник; с, d – об'ємні (кількісні) показники і показник d первинний щодо показника с.

Порівняємо фактичні значення показників (індекс "1") з плановими (індекс "0"). Повне відхилення показника Т від плану становитиме:

ΔT = T₁ – T₀, де T₁ = a₁b₁c₁d₁, T₀ = a₀b₀c₀d_0.

Для проведення подальших розрахунків перебудуємо нашу аналітичну модель в порядку, необхідному для здійснення заміни показників. Тоді:

T₁ = d₁c₁b₁a₁,  T₀ = d₀c₀b₀a_0..

Визначимо варіацію результативного показника, обумовлену зміною усіх факторів і кожного окремо:

ΔT =  d₁c₁b₁a₁ – d₀c₀b₀a₀ – загальний вплив факторів;

ΔT_d =  d₁c₀b₀a₀ – d₀c₀b₀a₀  – вплив фактора d;

ΔT_c =  d₁c₁b₀a₀ – d₁c₀b₀a₀   – вплив фактора с;

 ΔT_b =  d₁c₁b₁a₀ – d₁c₁b₀a₀  – вплив фактора b;

 ΔT_a =  d₁c₁b₁a₁ – d₁c₁b₁a₀  – вплив фактора а;

Таким чином:

ΔT =  ΔT_d + ΔT_c + ΔT_b + ΔT_a .

Спосіб абсолютних різниць застосовують для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детермінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних моделях (У=х₁*х₂*х₃*…*х_n) і моделях мультиплікативно-адитивного типу: У=(а – b)*с i Y= а*(b- с). І хоча використання його обмежене, завдяки його простоті він широко застосовується в економічному аналізі.

Застосовуючи його, величину впливу факторів розраховують множенням абсолютного приросту значення досліджуваного фактора на базовий рівень факторів, які стоять справа від нього, і на поточний рівень факторів, розташованих зліва від нього в моделі.

Спосіб відносних різниць застосовують для виміру впливу факторів на приріст результативного показника тільки в мультиплікативних моделях. При цьому використовують відносний приріст факторних показників, виражений коефіцієнтом або процентом.

Спосіб відносних різниць зручно застосовувати тоді, коли потрібно розраховувати вплив великого комплексу факторів (8— 10 і більше). На відміну від попередніх способів тут значно скорочується число обчислювальних процедур, що зумовлює його перевагу.

Інтегральний метод застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних, кратних і кратно-адитивних моделях. Застосування цього способу дає змогу отримати точніші результати розрахунку впливу факторів порівняно з методами ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць, оскільки додатковий приріст результативного показника від взаємодії факторів приєднується не до останнього фактора, а ділиться порівну між ними.

Метод логарифмування застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних моделях. Як і при інтегруванні тут теж результат розрахунку не залежить від розміщення факторів у моделі і, порівняно з інтегральним методом, забезпечується більш висока точність розрахунків. Якщо при інтегруванні додатковий приріст від взаємодії факторів розподіляється порівно між ними, то за допомогою логарифмування результат сумісної дії факторів розподіляють пропорційно до частки ізольованого впливу кожного фактора на рівень результативного фактора. У цьому його перевага, а недолік — в обмеженості сфери його застосування.