Контрольні запитання
1. Визначте відмінності між традиційним та геоекономічним підходами у дослідженні міжнародних економічних трансформацій.
2. За якими принципами здійснюється взаємодія національних економік із зовнішнім середовищем в умовах глобалізації ?
3. Якими основними рисами характеризується постіндустріальна цивілізаційна модель світового розвитку ?
4. Дайте характеристику основних складових геоекономічного атласу.
5. Найбільш відомі моделі-проекти глобального розвитку.
6. У чому полягае суть моделі «систем, що саморозвиваються» М. Голанського.
7. Дайте характеристику «тріади» нагромадження капіталу І. Валлерстайна.
8. У чому проявляються трансформації інституту держави в умовах глобалізації ?
9. Яка особливість функціонування країни-системи ?
10. Які фактори спричинили виникнення метакорпорацій ?
11. Чим пояснюється особливе місце ООН серед інших міжнародних організацій ?
Тема 5. Цивілізаційні виміри глобальних економічних процесів
План вивчення теми
1.Цивілізаційні аспекти економічного розвитку.
2. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку.
3. Однополярна глобалізація і роль США в світовій економічній системі.
1. Цивілізаційні аспекти економічного розвитку.
Вчені - економісти минулого і сучасності по - різному трактують сутність
та особливості історичного розвитку суспільства.
Найбільшого поширення набули формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння періодизації процесу економічного розвитку людського суспільства.
Формаційний підхід був розроблений К.Марксом і його послідовниками.
Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: первіснообщинний; рабовласницький; феодальний; капіталістичний; комуністичний.
На потребу глибокого пізнання закономірностей розвитку суспільства світова громадська наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхід щодо пізнання історії розвитку людства.
Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.
Цівілізації являють собою велічезні паракраїнні, наднаціональні світові утворення, для яких характерними є специфічній прояв людини, своєрідність культури, традицій, менталітету загально прийняті в світі.
Цивілізаційний підхід по - іншому визначає закономірні ступені розвитку економічних систем.
В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:
1) багатовимірності аналізу економічних систем,
2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;
3) пізнання системи в єдності її економічних та соціокультурних елементів;
4) посилення ролі людського фактора в суспільному розвитку;
5) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.
Як бачимо, цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу та інших факторів на розвиток людського суспільства. Він орієнтований не на особливості та способи виробництва, а насамперед на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей , інтегрованість кожного суспільства у світове співтовариство.
Найважливішою рисою цивілізації є її гуманістична спрямованість. Людина виступає не тільки головним суб'єктом виробництва і цивілізації в цілому , але і їх безпосередньою метою, цільовою функцією (рисунок 1).
Рисунок 1. Структура категорії «цивілізація»
Цивілізація - категорія історична , її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально - економічними умовами , в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу
Американський економіст У Ростоу висунув теорію «стадій росту», в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку:
- Традиційне суспільство;
- Перехідний суспільство;
- Стадія зсуву;
- Стадія зрілості;
- Стадія високого рівня масового споживання.
Інший американський вчений ЛГ Морган виділяв три етапи у розвитку людської історії:
- Епоха дикості ( мисливське господарство);
- Епоха варварства ( скотарство );
- Епоха цивілізації.
Епоха цивілізації, в свою чергу, класифікується поетапно в горизонтальному і вертикальному аспектах (рисунок 2).
Рисунок 2. Еволюція цивілізації
Горизонтальний аспект характеризує співіснування і взаємодію неоднорідних за своїм змістом локальних цивілізацій окремих країн і народів, які розвивалися в історично певні періоди.
Вертикальний аспект відбиває розвиток цивілізації в широкому сенсі цього слова: історична еволюція суспільства його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншої - вищої. Йому притаманна логіка всесвітнього суспільно - історичного прогресу людства.
Перехід від одного ступеня зрілості цивілізації до іншої відбувається завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці, підвищенню культури людини.
Сучасна зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, А. Арк та ін.), використовуючи критерій "ступінь індустріального розвитку суспільства», виділяє три стадії індустріальної цивілізації:
- Доіндустріальне ( аграрне ) суспільство;
- Індустріальне суспільство;
- Постіндустріальне суспільство.
У доіндустріальному суспільстві переважають сільське господарство і ручна праця . Воно існувало до кінця XVII в, тобто до періоду розгортання промислової революції.
В індустріальному суспільстві провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.
Постіндустріальне суспільство - це сама нова стадія людської цивілізації, початок якої поклала науково-технічна революція, що розгорнулася в другій половині XX в. і поступово переросла в інформаційно - інтелектуальну революцію.
У постіндустріальному суспільстві домінують наука, принципово нові види техніки і технологій, інформатика, комп'ютеризація, автоматизація і роботизація всіх сфер економіки та управління. У громадському виробництві на перший план висуваються інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг (освіта, охорона здоров'я, культура, виробництво духовних благ тощо). У результаті цих революційних науково - технічних перетворень формується працівник нового типу, посилюється творчий характер його праці та набувають все більшої ваги потреби творчої саморегуляції особистості.
Бурхливий розвиток інформаційно - інтелектуальних технологій, комп'ютеризації, космонавтики посилили зв'язку людини з космосом, що відповідно до концепції В.І. Вернадського про ноосферу дозволяє зробити висновок, що сучасне суспільство стоїть на порозі зародження нової ноосфернокосміческой цивілізації яка визначатиме економічне, науково - технічне та культурне обличчя людства в XXI столітті.
Для постіндустріального суспільства характерним є також поглиблення міжнародного поділу праці, посилення взаємозв'язків і взаємодії національних економік. Значно розвивається світовий ринок товарів, капіталів, робочої сили, посилюється роль загальнолюдських інтересів і цінностей.
Всі ці об'єктивні процеси зумовлюють переростання локальних форм цивілізації в глобальні, вони охоплюють все більше країн і все більше впливають на життя народів усього миру.
Цивілізаційна концепція розвитку суспільства дозволяє визначити історичне місце і нашої країни, її знаходження на індустріальній стадії і перспективи переходу до постіндустріальної стадії. Для цього необхідне створення соціально - ринкової економіки поєднувати з розробкою і використанням високоефективних технологій, структурною перебудовою економіки, впровадженням нових форм організації і управління виробництвом, всебічним розвитком науки, освіти, культури.
Визначаючи переваги цивілізаційного підходу, разом з цим слід зазначити, що надмірне акцентування ним уваги на формуванні "єдиної світової цивілізації" з потенційно небезпечним в плані можливості ігнорування специфічності економічного і соціально - культурного розвитку різних країн і народів, втрати ними їх самобутності та унікальності .
Тому процес формування єдиного світового цивілізаційного простору нерідко відбувається в суперечливій формі - від різнобічної співпраці та партнерства до протистояння і локальних міжцивілізаційних конфліктів.