2.2. Підходи до політики фінансування потреби в оборотних коштах:

1. вся потреба в оборотних коштах фінансується за рахунок короткострокової заборгованості, тобто „робочий капітал” дорівнює нулю;

2. частина мінімально необхідного розміру коштів в запасах фінансується а рахунок власних джерел та довгострокових позикових коштів;

3. мінімально необхідний розмір коштів в запасах фінансується за рахунок власних джерел та довгострокових позикових джерел;

4. вся постійна потреба в оборотних коштах фінансується за рахунок власних джерел та довгострокових позикових коштів. Тобто, величина „робочого капіталу” підтримується в розмірі суми мінімально необхідного розміру коштів в запасах та середнього розміру коштів в розрахунках з дебіторами;

5. вся постійна потреба в оборотних коштах та середня величина сезонної потреби фінансується за рахунок власних джерел та довгострокових позикових коштів, величина „робочого капіталу” збільшується у порівнянні з по переднім підходом на середню суму змінної потреби;

6. вся потреба в оборотних коштах фінансується за рахунок власних джерел та довгострокових позикових коштів.

3. Ефективне управління запасами.

Ціль управління запасами – підтримувати останні на такому рівні, щоб можна було завжди вчасно виконувати замовлення споживачів, не припускати зупинки виробничого процесу, а також мінімізовувати витрати, які обумовлені необхідністю мати запаси.

З виробничими запасами пов’язані наступні групи витрат:

1. витрати на зберігання – утримання складських приміщень, заробітна платня складського персоналу, втрати від пошкодження при зберіганні;

2. втрачений прибуток від вкладення коштів в запаси та відмова від більш вигідних варіантів інвестицій;

3. витрати на поновлення запасів – складання замовлення, оформлення та облік документів, обробка додаткової інформації;

4. витрати, пов’язані з тимчасовою відсутністю запасів – порушення виробничого циклу, простої, втрати замовників;

5. втрачена економія від придбання запасів по ціні із знижкою.

Задача фінансового менеджера складається в оптимізації сумарних витрат, пов’язаних з запасами, оскільки зменшити всі види таких витрат неможливо.

Так, при збільшенні обсягів замовлень зростають витрати груп 1та 2 та зменшуються витрати груп 3-5. При зменшенні обсягу замовлень, навпаки, збільшуються витрати груп 3-5, а зменшуються витрати груп 1 та 2.

Для мінімізації витрат, пов’язаних з запасами, в теорії фінансового менеджменту розроблені спеціальні моделі управління запасами. Найбільш розповсюджена модель визначення оптимального обсягу або най економнішого обсягу замовлень (ЕОЗ).

Модель ЕОЗ дозволяє визначити обсяг замовлень, який мінімізує витрати на організацію замовлень та збереження запасів:

, де К – кількість одиниць виміру запасів, необхідна у визначеному періоді; З – витрати на організацію одного замовлення; Х_з – витрати на збереження та втрачений прибуток на одиницю запасів.

При великих замовленнях покупцю надається знижка в ціні. Чим більше партія товару, тим більше може бути знижка.