1.Методичні вказівки щодо самопідготовки:

При вивченні теорії зверніть увагу на:

• позалегеневі форми туберкульозу, які найчастіше зустрічаються у дітей: туберкульозна інтоксикація, туберкульоз внутрішньо грудних лімфатичних вузлів, туберкульозний плеврит, туберкульоз периферійних лімфовузлів, туберкульоз очей, туберкульоз кісток та суглобів, туберкульоз шкіри, туберкульозний менінгіт.

• Особливості роботи медсестри у фтизіатричному відділенні. Засоби і заходи особистої професійної безпеки.

• Профілактику туберкульозу: специфічну імунопрофілактику, хіміопрофілактику, санітарну профілактику, соціальну профілактику.

Позалегеневі форми туберкульозу

Туберкульозний плеврит діагностується у 7,8% хворих дітей частіше при первинному туберкульозі. Туберкульозні плеврити бувають серозними, серозно-фібрінозними, гнійними, рідше – геморагічними. Характерні скарги – тупий біль у грудях, який підсилюється під час дихання, задишка (при значному плевральному випоті). Під час огляду грудної клітки можна спостерігати відставання однієї половини грудної клітки під час дихання, при аускультації – послаблене дихання. Діагноз плевриту встановлюють за сукупністю клінічних і рентгенологічних ознак, а характер – під час пункції плевральної порожнини або біопсії плеври.

Туберкульоз периферійних лімфатичних вузлів частіше виникае внаслідок первинного інфікування мікобактеріями. Найчастіше уражуються шийні лімфатичні вузли, дещо рідше – пахові та під нижньощелепні. Іноді до процесу залучаються одночасно декілька груп лімфовузлів (генералізований лімфаденіт). Лімфоаденіти мають схильність до казеозного некрозу, розплавлення та формування нориць. Починається з появи припухлості, що поступово збільшується. Під час пальпації виявляють конгломерат спаяних між собою вузлів. Шкарі над припухлістю поступово тоншає, яервоніе і проривається з утворенням нориць, що довго не затягуються. Температура може бути субфебрильною тривалий час, загальний стан майже задовільний. Після декількох загострень та рецидивів створюється характерний рубець.

Туберкульоз очей зустрічається переважно від 3 до 12 років у вигляді фліктен та креатитів. Фліктени мають вигляд сірувато-жовтуватих вузликів діаметром до 1 – 3 мм. У кон’юнктиві або рогівці. Довкола них утворюються ділянки гіперемії. Через декілька днів і центрі фліктени з’являється виразка, ,яка загоюється дуже повільно. З часом відбувається повне розсмоктування патологічного процесу.

Туберкульоз кісток та суглобів – це місцевий прояв загальної туберкульозної інфекції в організмі. Це – як правило, вторинний процес – мікобактерії туберкульозу через кровоносні судини (гематогенно) проникають у кістки. Частіше вражаються хребці, епіфізи і метафізи трубчастих, зап’ясткових, за плеснових кісток тощо.

Мікобактерії туберкульозу потрапляють в шкіру частіше лімфо генним шляхом із лімфатичних вузлів, кісток, легенів та інших органів. Клінічні форми туберкульозу шкіри =- це вовчак, скрофулодерма, дисеміновані форми, бородавчастий, міліарно-виразковий туберкульоз тощо. Морфологічні ураження у вогнищах подібні до таких в уражених лімфатичних вузлах. Розвиток клінічних форм шкірного туберкульозу залежить від загального перебігу та періоду туберкульозного захворювання.

Особливості роботи медсестри у фтизіатричному відділенні. Заходи і засоби особистої професійної безпеки.

Багаторічні спостереження засвідчили, що захворювання в медичних працівників протитуберкульозних закладів розвивається переважно в перші два роки роботи. Частіше хворіють особи, які безпосередньо доглядають за хворими (лікарі, медсестри, працівники лабораторій і прозектур, санітарки), ніж адміністративно-господарський персонал.

Заходи, спрямовані на зниження ризику інфікування і захворювання на туберкульоз працівників такі:

1. Проведення якісної дезінфекції з метою обмеження поширення мікобактерій туберкульозу всередині лікувального закладу;

2. Дотримання персоналом правил особистої гігієни, систематична перевірка стану здоров’я, створення найсприятливіших умов праці.

3. Відбір працівників для роботи в протитуберкульозних закладах.

Для проведення дезінфекції в кожному закладі виділяють спеціально підготовлений персонал. В осередках туберкульозної інфекції проводять поточну і заключну дезінфекцію. У комплекс заходів поточної дезінфекції входить:

1. Збирання і знезараження харкотиння, виділень, плювальниць, посуду, білизни, предметів догляду за хворим

2. Відповідний режим прибирання і дезінфекції приміщень, меблів та інших предметів, і також знищення мух.

Заключну дезінфекцію в протитуберкульозних закладах проводять не рідше одного разу на рік, найліпше під час ремонту або переїзду.

Протитуберкульозні стаціонари забезпечуються дезінфекційними камерами для знезараження верхнього одягу хворих, інвентарю, матраців, ковдр і книг, а також стерилізаторами для посуду. Обов’язково виділяють приміщення для знезараження харкотиння і для окремого зберігання речей до і після дезінфекції.

Медичний персонал користується окремим гардеробом з індивідуальними шафами. Сестрам і санітаркам рекомендують мати спеціальний одяг, який вони одягають тільки для роботи в стаціонарі. Протитуберкульозні заклади повинні бути оснащені кімнатою для вживання їжі, душовою пропускного типу, умивальниками і окремими туалетними кімнатами.

Адміністрації протитуберкульозних закладів треба щорічно проводити з медичним персоналом заняття про забезпечення санітарного режиму в протитуберкульозних закладах, дотримання правил особистої гігієни і профілактику інфікування.

Відбір осіб для роботи в протитуберкульозних закладах проводять із попереднім медичним обстеженням, включаючи флюорографію органів грудної клітки і туберкулінові проби.

Усім працівникам, які перебувають у контакті з бактеріовиділювачами, після перенесених інфекційних захворювань, операцій та інших обтяжливих чинників проводять двохмісячні курси хіміопрофілактики.

Медперсонал протитуберкульозних закладів підлягає постійному диспансерному нагляду, який проводиться одним з лікарів. На кожного працівника заводять амбулаторну картку, де 2 рази на рік (за потреби частіше)фіксують дані клінічного, рентгенологічного і лабораторного дослідження, відомості про перенесені неспецифічні захворювання. .

Після опрацювання теми виконайте завдання: