Cоціальна економіка

Зміст дисципліни

Модуль 1. Значення соціальної економіки в діяльності держави

Тема 1. Соціальна економіка як основа державного управління.

Тема 2. Нормативно-правове забезпечення соціальної політики.

Тема 3. Планування та фінансування в соціальній економіці.

Тема 4. Система соціального захисту населення.

Модуль 2. Організація соціального захисту населення.

Тема 5. Соціальний захист економічно активного населення.

Тема 6. Форми захисту соціально незахищених верств населення.

Тема 7. Державне пенсійне страхування та недержавні пенсійні фонди.

Тема 8. Соціальний аспект демографічної політики.

Тема 9. Соціальна робота.

Тема 1. Соціальна економіка як основа державного управління

План

1. Поняття соціальної економіки

2. Предмет соціальної економіки

3. Загальнонаукові методи дослідження соціально орієнтованої ринкової економіки

1. Поняття соціальної економіки

Соціальна економіка – це сукупність соціально-економічних стосунків проміж людьми, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг у світі обмежених ресурсів. Вона створює визначену економічну систему (господарство), яка свідомо орієнтована на розвиток особистості, економічне зростання та соціальний прогрес, підвищення добробуту та рівня життя в країні.

В теорії вирізняють поняття :

– "вільна ринкова економіка",

– "соціальна ринкова економіка".

Характерні риси вільної ринкової економіки:

– приватна власність на засоби виробництва;

– діяльність на принципах економії ресурсів;

– ціноутворення шляхом вільної конкуренції на ринках.

Названі принципи у чистому вигляді діяли дві сотні років тому. Тодішню форму господарювання називали "вільною ринковою економікою" (хоча й тоді вона була не зовсім вільною). В економічній теорії панував принцип "вільного підприємництва". За цим принципом, економіка має розвиватися вільно, без зовнішнього втручання. "Невидима рука" ринку сама впорається із своїми проблемами (А. Сміт). Одразу слід зазначити, що "вільна ринкова економіка", окрім відомих переваг, має той суттєвий недолік, що пущена на самоплив, полишена сама на себе, вона з часом руйнує і спростовує свої власні принципи - приватну власність окремих товаровиробників підпорядковує величезним монополіям, "вільне ціноутворення" з часом спотворюється монополістичним, а доходи на "фактори виробництва" далеко не завжди відповідають їх вміщенню. У невигідному становищі опиняється й головна продуктивна сила суспільства - наймана праця. Внаслідок надмірної пропозиції робочої сили доходи робітників час від часу опускаються до рівня, нижчого за прожитковий. Отже, "вільна ринкова економіка", пущена на самоплив, необоротно вела до такого зубожіння все нових верств населення, що внаслідок соціальних заворушень під загрозою опинилося саме її існування.

Шляхом тривалої еволюції в розвинених країнах поступово почали виробляти такий соціально-економічний устрій, який зміг би поєднати переваги ринкової економіки (вільний розвиток продуктивних сил, швидкий технічний прогрес, стимулювання виробництва і продуктивності праці на основі вільної конкуренції) і водночас усунути недоліки "вільної економіки" (вади монополізму, соціально-економічного зубожіння широких трудящих мас тощо).

Поступово формувався новий соціально-економічний устрій, який дістав назву "соціальна ринкова економіка". На відміну від "вільної ринкової економіки" новий лад передбачає певне (в різних країнах по-різному) втручання держави в економічні і соціальні процеси. Було визнано, що держава повинна підтримувати діяння конкурентного механізму в такий спосіб, щоб економіка діяла на користь усіх і не занепадала.

"Соціальна ринкова економіка" заснована на певних, досить суперечливих постулатах:

– ринок – основа економіки; численні соціально-економічні проблеми ринок розв'язати не може;

– ефективна ринкова економіка здатна створити засоби для вирішення соціальних завдань в суспільстві;

– ринкова економіка має бути спрямована на задоволення зростаючих потреб споживачів. Наведені постулати (принципи) надзвичайно суперечливі. Вони нібито заперечують один одного. Постулат перший проголошує ринок основою економіки, але постулат другий визнає, що "численні соціально-економічні проблеми" ринок розв'язати не може. Постулат третій знов наполягає, що "ефективна ринкова економіка здатна створити засоби для вирішення соціальних завдань". Але постулат четвертий нібито повністю закреслює перший, адже в першому "ринок – основа", а в четвертому "ринок підпорядковується задоволенню потреб споживачів".

Отже, "соціальна ринкова економіка" – це соціально-економічний устрій, економічну основу якого становить ринок, але він не може розв'язати багатьох соціальних проблем, а тому вдається до послуг держави.

В центрі соціальної ринкової економіки знаходиться індивід з його потребами, інтересами, його стосунками з іншими людьми, членами суспільства, установами, організаціями, урядом держави, які проявляються в процесі виробництва, розподілу обміну та споживання.

Людські істоти – нещасні творіння, які обмежені потребами. В числі іншого їм потрібна любов, суспільне визнання, матеріальні блага та життєві зручності. Боротьба людини за підвищення рівня матеріального забезпечення, прагнення "заробити собі на життя" та забезпечити гідне існування своїх близьких, родичів, нащадків - є предметом соціально орієнтованої економіки.

Одним з головних принципів соціально орієнтованої ринкової економіки є принцип соціальної справедливості.

Соціальна справедливість - це одна з найважливіших цінностей життя суспільства, що передбачає урівноваженість прав і обов'язків громадян, а також інтересів суспільства, колективу і окремої особи; це наявність рівних можливостей для реалізації своїх здібностей і задоволення соціально-економічних потреб для окремих індивідів, трудових колективів, соціальних верств і груп залежно від рівня розвитку технологічного способу виробництва (передусім від продуктивних сил).

При первіснообщинному ладі соціальна справедливість означала передусім рівність у розподілі добутих благ; за рабовласницького – не асоціювалася з рівністю і означала відмінність у становищі окремих індивідів і соціальних груп залежно від їх достоїнств; за феодалізму - пов'язувалася з достоїнствами окремих людей і соціальних верств, зумовлених, у свою чергу, благородним походженням. За капіталізму, наявності дрібних товаровиробників, а також малих за обсягом капіталістичних підприємств соціальна справедливість пов'язується з можливістю продати товар залежно від величини втіленої в ньому індивідуальної праці (для дрібних товаровиробників) і привласнити рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал (для малого, середнього бізнесу), а також з можливістю продати свою робочу силу залежно від величини її вартості для юридично незалежних найманих працівників.

Досягнення певної соціальної справедливості можливе лише за виконання державою широкомасштабних соціально-економічних функцій, зокрема запровадження прогресивного оподаткування, зростання соціальних витрат на відтворення робочої сили належної якості, охорони довкілля та ін.

Соціально орієнтована ринкова економіка функціонує на основі економічного та соціального порядку. 

Економічний порядок – це правила, що регулюють організаційну структуру економіки; здійснення економічних процесів; дію сукупності інститутів, відповідальних за управління нею та надання економіці конкретної організаційної форми. Він включає: порядок, який регулює права власності; грошовий та валютний порядок; конкурентний порядок; порядок, який регулює зовнішньо - економічну діяльність.

Соціальний порядок – це сукупність інститутів і норм, які визначають соціальний стан громадян та окремих груп населення, а також соціальні стосунки проміж членами суспільства. Соціальний порядок охоплює: порядок у сфері праці; порядок у системі соціального страхування, соціальної допомоги; майновий порядок; житловий порядок; пенсійний порядок, т.п.