Солітер свинячий, або озброєний ціп’як (Taenia solium)

Теніоз найбільш поширений у регіонах з розвиненим свиранством, у тому числі й в Україні. Найбільш небезпечною є локалізація цистицерків у головному мозку (іноді стає причиною смерті), а також в органі зору (може призвести до сліпоти). Соціально-економічне значення теніозу визначається нанесенням шкоди здоров’ю людини, а також зниженням продуктивності виробництва м’яса.

Етіологія. Збудник – свинячий або озброєний ціп’як – Taenia solium. Довжина 2-3м і більше, кількість проглотид близько 900. На голівці, крім 4 присосків, є віночок кутикулярних гачків, звідки й походить назва – озброєний ціп’як.

Гермафродитні членики містять кілька сотень сім’яників, зрілі – матку з 8-12 парами бічних гілок.

Яйця такої будови, як і бичачого ціп’яка. Вони вкриті тонкою прозорою оболонкою. Під нею є власна оболонка зародка (онкосфери) – двоконтурна, радіально посмугована. Розміри онкосфери 30-40 х 20-30 мкм.

Життєвий цикл. Остаточний хазяїн – людина. Проміжний – свиня, інколи людина. Хвора людина виділяє з фекаліями зрілі членики з яйцями. Свині поїдають фекалії і заковтують яйця. З них у шлунку виходять онкосфери, які в кишечнику проникають у кровоносні судини і заносяться у скелетні м’язи та різні органи. Там вони перетворюються на фіни – цистицерки, які мають розміри зернини рису. Їх можна побачити неозброєним оком. Фіни зберігаються тривалий час.

У кишечнику людини під дією травних соків із фіни вивертається сколекс і прикріплюється до слизової оболонки, від шийки починають відростати проглотиди. Через 2-2,5 міс (3міс) ціп’як досягає статевої зрілості. Тривалість життя ціп’яка – 10 років і більше.

Внаслідок зараження людини онкосферами, фіни можуть розвиватися у підшкірній клітчатці, м’язах, очах і часто у головному мозку, викликаючи тяжке захворювання – цистицеркоз.

Цистицерк має вигляд прозорого пухирчика діаметром 0,5 – 1,5 см, заповненого прозорою рідиною. У пухирчику у вигляді білої крапки видно головку (має таку ж будову як і у дорослого ціп’яка). Формуються цистицерки протягом 2-4 міс. Термін виживання їх в організмі людини до 3-10 років (і навіть більше 20 років), після чого вони гинуть.

Сприйнятливість досить висока, про що свідчить значне поширення теніозу в деяких окремих ендемічних районах ( у Бєларусі цистицеркоз було виявлено у 0,26% померлих).

Імунітет вивчений недостатньо. Відомо, що при цистицеркозі спостерігається продукування антитіл і на результатах серологічних тестів ґрунтується його діагностика.

Джерелом збудника є людина, в організмі якої паразитує статевозрілий гельмінт. З організму людини виділяються членики, що містять інвазійні яйця, котрими заражається проміжний хазяїн – свиня. Людина є джерелом інвазії протягом усього періоду захворювання, тобто багато років.

Механізм передачі:

• м'ясо-оральний (фінозне м'ясо свиней),

• можливий і фекально-оральний від хворого через забруднені онкосферами руки або продукти(овочі, фрукти). У цих випадках виникає цистицеркоз.

Особливості епідпроцесу:

• Теніоз спостерігається у регіонах, де розвинуте свинарство і можливе занесення інвазії із свинячими тушами у благополучні регіони. В Україні щорічно реєструється до 20 випадків теніозу.

• Хворіють переважно дорослі – як жителі міст, так і сіл.

• Сезонність значення не має.

• В ендемічних районах заражуваність підвищується у період масового забою худоби.

• Поширенню теніозу серед свиней сприяє випасання їх на територіях, забруднених фекаліями людей.

• Утримання свиней у стійлі обмежує шляхи передачі збудника.

Патогенез. Для свинячого ціп’яка людина може бути як кінцевим, так і проміжним живителем.

Статевозрілий гельмінт паразитує у тонкій кишці і певну роль в патогенезі відіграє механічна, нервово-рефлекторна та сенсибілізувальна дія паразита.

Іноді людина може бути і проміжним хазяїном. Таке захворювання називається цистицеркозом. Зараження відбувається екзогенним шляхом (при вживанні в їжу забруднених онкосферами овочів, фруктів) чи через інфіковані руки та ендогенним шляхом (у разі руйнування члеників у кишках і потрапляння онкосфер у шлунок унаслідок антиперистальтики під час блювання), тоді із шлунка і кишок зародки розносяться кров’ю по організму й осідають у різних органах. З епідеміологічної точки зору цистицеркоз людини є глухим кутом.

Клініка. Інкубаційний період 8-10 тиж. Клінічно теніоз перебігає так само, як теніаринхоз.

Винятком є цистицеркоз. Цистицерки можуть локалізуватися в головному мозку, очах.

Клініка залежить від локалізації цистицерків. При цистицеркозі мозку підвищується внутрішньочерепний тиск і проявляється раптовими головними болями з блюванням, часто з епілептиформними припадками та порушенням психіки (галюцинації).

Цистицеркоз очей викликає порушення зору і не рідко сліпоту. Цистицеркоз шкіри, м’язів частіше перебігає без скарг.

Специфічна терапія. Теніоз лікують екстрактом чоловічої папороті, атебрином, насінням гарбуза.

Цистицеркоз - флоридином з сульфадемізином. Преднізолон. Рентгенотерапія.

Специфічна профілактика не розроблена.