Тема Плоскі черви (Plathelmintes), їх медичне значення

План

Загальна морфологічна характеристика класу Сисуни (Trematodes).

Представники класу Сисуни (Trematodes):

• печінковий сисун (Fasciola hepatica);

• котячий, або сибірський, сисун (Opisthorchis felineus);

• ланцетоподібний сисун (Dicrocoelium lanceatum);

• легеневий сисун (Paragonimus ringeri).

Їх морфофізіологічні особливості: життєві цикли розвитку, шляхи зараження, патогенне значення, лабораторна діагностика, профілактика.

Загальна морфологічна характеристика класу Цестоди (Cestoidea).

Представники класу Стьожкові черви:

• солітер бичачий, або неозброєний ціп’як (Taeniarhynchus saginatus);

• солітер свинячий, або озброєний ціп’як (Taenia solium);

• ціп’як карликовий (Hymenolepis nana);

• стьожак широкий (Diphillobothrium latum);

• ехінокок (Echinococcus granulosus);

• альвеокок (Alveococcus multilocularis).

Їх морфофізіологічні характеристики, життєві цикли розвитку

Загальна характеристика типу:

Двобічна симетрія тіла Несегментовані

Ацеломічні (паренхімні)

Центральна нервова система на передньому кінці; дуже проста нервова сітка; ганглії

Органи чуття: світлочутливі вічка, органи рівноваги (статоцисти) нюху, дотику (сенсіли - нерухомі війки, до яких підходять нервові закінчення) — розвинені переважно у видів, що живуть вільно.

Видільна система утворена розгалуженими трубочками, які закінчуються полум'яними клітинами (протонефридії)

Сплющені в дорсовентральному напрямку

Є рот, анальний отвір відсутній

Гермафродити, статева система добре розвинена

Звичайно є личинкові стадії

Є шкірно-м'язовий мішок.

Плоскі черви живуть у прісних і морських водоймах, у вологій підстилці тропічних лісів, ведуть паразитичний спосіб життя. Для них характерне плоске двобічно-симетричне листоподібне або стрічкоподібне тіло. За рівнем організації плоскі черви стоять дещо вище кишковопорожнинних. У них є покривна, м'язова, травна, видільна, нервова, статева системи органів, що розвиваються з трьох зародкових листків (ектодерми, ентодерми , мезодерми).

Відомо близько 15 тис. видів плоских червів. Найчисельнішими є клас Війчасті черви, клас Сисуни і клас Цестоди.

Вільноіснуючі плоскі черви — переважно хижаки. Паразитуючі черви живляться або шляхом всмоктування живильних речовин за допомогою ротової присоски, або вбирають їх всією поверхнею тіла осмотичним шляхом.

Вільноіснуючі плоскі черви пересуваються поповзом або вплав. Цьому сприяють шкірно-м'язовий мішок і війки. Паразитуючі черви при пересуванні можуть користуватися присосками (пересуваються за типом гусениці-землеміра). Стрічкові черв'яки використовують перистальтику шкірно-м'язового мішка. Плоскі черви є першими двосторонньо-симетричними тваринами.

Загальна морфологічна характеристика класу Сисуни (Trematodes).

Сисуни (Trematoda) — клас виключно паразитів. Клас налічує близько 4 тис. видів. Усі сисуни — па­разитичні організми. За будовою вони подібні до війчастих червів (планарій), а відмінності їх у основному по­в'язані з паразитичним способом життя. Для сисунів властиві складні життєві цикли. Статевозріла гермафродитна стадія сисунів називається маритою. Тіло марити сплющене у вигляді листка. Рот розташований на черевному боці переднього кінця тіла і озброє­ний сильною мускулистою присоскою. Крім цієї присоски існує ще одна на черевному боці, за допомогою якої сисун прикріплюється до організму хазяїна.

Стінку тіла складає шкірно-м'язовий мішок, до якого входить тегумент (зовнішній покрив), який зрісся з м'язами, що лежать під ним. Тегумент утворений шаром клітин, які злилися між собою і утворилась загальна маса цитоплазми (синтицій).

Ротовий отвір веде до мускулистої глотки, яка являє собою сильний сисний апарат. За глоткою іде стравохід і звичайно розгалужені кишки, які закінчуються сліпо.

Нервова система розташована у ви­гляді навкологлоткового нервового кільця і трьох пар нервових стовбурів, які відходять від нього. Нервові стов­бури зв'язані між собою перемичками, бічні стовбури розвинені краще. Зав­дяки цьому нервова система нагадує решітку.

Видільна система представлена доб­ре розвиненими розгалуженими протонефридіями. Протонефридії почи­наються в глибині паренхіми клітинами зірчастої форми, які називають кінцевими, або термінальними. Ці клітини численні, розкидані у паренхімі усього тіла.

Майже усі сисуни — гермафродити. Чоловіча статева система складається із пари сім'яни­ків, двох сім'япроводів, які зливаються у сім'явипорскувальний канал, і копулятивного органа (цируса). Жіноча статева система складна. Яєчник, жовточники, сім'яприймальник відкриваються у оотип, де здійснюються запліднення і остаточне формування запліднених яєць. Із жовточників надходить поживний матеріал для яєць. Сюди ж надходять виділення спеціальних залоз — тілець Меліса. Із оотипу яйця переміщуються у матку і виводяться назовні через статевий отвір, У деяких сисунів запліднення відбувається у сім'яприймальнику. Запліднення звичайно перехресне. Рідше спостерігається самозапліднення.

Для сисунів властиві спеціалізація і спрощення будови деяких органів, які зумовлені паразитичним способом життя. Спеціалізація проявляється у наявності присосок, шипів, гачків та інших утворів на поверхні тіла, доброму розвитку статевих органів. У проходженні складних життєвих циклів та інтенсивному розмноженні на різних стадіях життєвого циклу. Морфологічна дегенерація (спрощення організації) вира­жається відсутністю органів чуттів у статево зрілих форм, які є ендопаразитами.Складні життєві цикли сисунів по­в'язані з проходженням низки стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється статеве розмноження як із заплідненням, так і без нього, тобто партеноге-нетично, що забезпечує величезну кількість потомків, яка необхідна для підтримання існування виду. Сисуни виникли, мабуть, від війчастих червів, які перейшли до парази­тичного способу життя. У людини і свійських тварин паразитує кілька видів сисунів. Хворобу, яка викликається сисунами, називають трематодозом.