4. Визначення оцукрюючої здатності .

В мірну колбу об’ємом 50мл вносять 20 мл розчину крохмалю концентрацією 1г/дм³ і витримують на водяній бані при 30°С 10 хвилин. Потім добавляють від 1 до 10 мл ферментної витяжки грибного препарату і старанно перемішують. Загальний об’єм суміші повинен бути 30 мл. Через 10 хв прибавляють 2 мл розчину соляної кислоти концентрацією 1 моль/дм³ для припинення дії ферментів. Для визначення утвореної мальтози вміст колби після оцукрювання кількісно переносять в конічну колбу об’ємом 300 см³,

прибавляють піпеткою 20 см³ 0,1 моль/дм³ розчину йоду і по краплям при перемішуванні 60 см³ 0,1 моль/дм³ розчину гідроксиду натрію. Колбу накривають часовим склом і становлять на 15 хвилин в темне місце. Потім прибавляють 2 см³ сірчаної кислоти (1:4), старанно перемішують, йод, який виділився, титрують розчином тіосульфату натрію. Одночасно становлять контрольний аналіз з такою ж кількістю реактивів, тільки ферментний розчин прибавляють після внесення 2 см³ 1 моль/дм³ соляної кислоти без витримки на водяній бані. Потім знаходять різницю між кількістю тіосульфату, використаного для титрування зразка, що аналізується, і контрольного зразка. Різниця між результатами титрування контрольного і розчину, що аналізувався, повинен становити 0,5 – 0,6 см³ 0,1 моль/дм³ розчину тіосульфату натрію. По ній знаходять кількість одиниць активності (ОС). В препаратах грибного походження ОС₁ (в од./г) визначають по формулі:

де е_г - кількість одиниць активності знайдене по табл. 12 (Муравицкая Л.В. Технохимический контроль пивоваренного и безалкогольного производства и основы управления качеством продукции, М.:Агропромиздат,1987), відповідно з результатами титрування, мікроелемент глікозидних зв’язків;

m – наважка препарату, взятого для аналізу, г

t – час гідролізу, хв.

Для визначення оцукрюючої активності бактеріальної культури запроваджують наступні доповнення: для приготування 1%-ного розчину крохмалю в якості буферного розчину використовують фосфатний розчин з рН 6,0. В 100 мл крохмалю повинно бути 10 мл фосфатного буферного розчину. Після введення 0,1 н розчину йоду до суміші добавляють 52,5 мл 0,1 н розчину гідроксиду натрію.

Оцукрюючи активність ОС₂ (в од./г) в бактеріальних препаратах визначають по формулі:

де е_б – кількість одиниць активності, наведене по табл. 13 (Муравицкая Л.В. Технохимический контроль пивоваренного и безалкогольного производства и основы управления качеством продукции, М.: Агропромиздат, 1987), відповідно з результатами титрування (різниця титрувань контрольного і дослідного розчинів 0,1 н розчином тіосульфату натрію), мікроелемент глікозидних зв’язків.

5. Результати аналізу.

________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________