Хід роботи

1. Відбір середньої проби

Для контролю якості ферментного препарату відбір пакувальних одиниць і вибірку ведуть методом випадкового відбору згідно з ГОСТ 18321-78.

Відібрані одиничні проби об’єднують і отримують об’єднану пробу масою не менше 1 кг.

Об’єднану пробу ретельно перемішують, ділять на дві частини і кладуть в сухі чисті скляні банки з притертими пробками або поліетиленові мішечки, які потім засипають. Одну банку передають в лабораторію для проведення аналізу, а іншу зберігають протягом 1 року.

2. Визначення масової частки вологи

Метод полягає у вимірюванні маси вологи, яка видаляється з наважки фер­ментного препарату при висушуванні до постійної маси за температури 105°С.

Хід аналізу. У попередньо зважену до постійної маси бюксу вміщують наважку досліджуваного препарату (близько 1 г), ставлять у сушильну шафу з температурою (105±1)°С і сушать впродовж 2 годин, після чого бюксу закри­вають кришкою, охолоджують в ексикаторі і зважують. Наступні зважування роблять через кожну годину сушіння наважки до постійної маси (різниця між двома останніми зважуваннями не повинна перевищувати 0,0004 г).

Обробка результатів. Масову частку вологи (W), у відсотках, розрахо­вують за формулою:

де М - маса наважки препарату з бюксою до висушування, г;

М₁ - маса висушеної наважки з бюксою, г;

М₂ - маса висушеної пустої бюкси, г.

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралель­них визначень, розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,25%.

Таблиця 14.1

№ п/п	Вид фер-ментного пре-парату	Но-мер бюкса	Маса бюк-са,г	Маса бюкса з ферм. препаратом до висушу-вання, г	Маса бюкса з ферм. препаратом після висушування, г	Маса видале-ної вологи, г	Розрахункова воло-гість, % мас	Серед-ньо арифме-тичне значення волого-сті, % мас	Розбіжність фак.-тична, %	Розбіжність допустима, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

____________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Визначення амілолітичної здатності

Амілолітична здатність характеризує властивість амілолітичних фермен­тів каталізувати гідроліз крохмалю до декстринів різної молекулярної маси і виражається кількістю одиниць амілази в 1 г препарату.

За одиницю амілолітичної здатності прийнято таку кількість ферменту, яка каталізує гідроліз 1 г розчинного крохмалю за чітко визначених стандарт­них умов: температура 30°С, рН 4,7, час 60 хв., концентрація субстрату в ре­акційному середовищі 0,667%, постійне співвідношення фермент: субстрат, що забезпечує гідроліз крохмалю на 30% за 10 хв.

Підготовка до аналізу.

Приготування основного розчину ферментного препарату. З серед­ньої проби в стаканчик беруть наважку дослідного ферментного препарату в кількості 0,1 г.

Наважку ретельно розтирають скляною паличкою з невеликою кількістю дистильованої води, кількісно переводять у мірну колбу місткістю 100 см³, доводять дистильованою водою до мітки та перемішують.

Розчин фільтрують крізь паперовий фільтр. Розчин ферментного препа­рату можна зберігати протягом однієї доби при температурі від +2 до -4°С.

Приготування робочого розчину ферментного препарату. Робочий розчин готують шляхом розведення основного розчину таким чином, щоб у 5 см³ робочого розчину містилась така кількість ферменту, яка каталізує гід­роліз крохмалю у межах між 20 до 60%.

Для цього беруть різну кількість ферментного розчину в залежності від амілолітичної здатності дослідного препарату і розводять його дистильова­ною водою до 200 см³ у мірній колбі. Для приготування робочого розчину по­трібної концентрації кількість основного розчину препарату (концентрацією 100 мг на 100 см³) знаходять з табл. 14.2.

Таблиця 14.2

Кількість одиниць АЗ в 1г препарату	Кількість препарату, яка повинна міститись у 5 см3 витяжки, мг	Кількість основного розчину, необхідна для вторинного розведення, см3	Загальний об’єм розведеного розчину, см3
25-80	5,0	50,0	50,0
80-150	2,0	20,0	50,0
150-300	1,0	10,0	50,0
300-700	0,5	5,0	50,0
700-1200	0,25	10,0	200,0
1200-2500	0,125	5,0	200,0
2500-5000	0,05	2,0	200,0
5000 і більше	0,025	1,0	200,0

Хід аналізу. У дві пробірки (діаметром 2 см і висотою 18 см) наливають по 10 см³ субстрату і ставлять їх в ультратермостат або баню з постійною температурою (30,0±0,2)°С. У термостаті пробірки витримують протягом 5-10 хв. для того, щоб розчини досягли температури термостату. Потім, не ви­ймаючи пробірок з термостату, наливають у першу 5 см³ дистильованої води (контроль) та у другу 5 см³ розведеного ферментного розчину (дослід). Суміш швидко перемішують і витримують в ультратермостаті протягом 10 хв.

Після витримки пробірки з рідиною виймають з термостату, відбирають від контрольної та дослідної проб по 1 см³ і переносять кожний до однієї з пробірок з попередньо налитим туди по 10 см³ розчину соляної кислоти, яка припиняє дію

ферменту. Рідину збовтують, з кожної пробірки відбирають по 1 см³ розчину йоду. Вміст пробірок перемішують.

Розчини набувають забарвлення: перший з контролю - синій колір, дру­гий з дослідної проби - фіолетовий різної інтенсивності в залежності від кіль­кості непрогідролізованого крохмалю.

Безпосередньо після перемішування розчинів визначають їхні оптичні густини на фотоелектроколориметрі із застосуванням кювет з шаром погли­нання світла 1 см та світлофільтру з довжиною хвилі в інтервалі 656-670 нм. Процес колориметрування ведуть за інструкцією, наданою до приладу. Оптична густина контрольного розчину є пропорційною кількості вихід­ного крохмалю (субстрату). Оптична густина дослідного розчину пропорцій­на кількості крохмалю, який залишився без змін після дії ферменту.

Різниця між показниками оптичної густини розчинів є відповідною тій кіль­кості крохмалю (субстрату), яка була прогідролізована ферментним препаратом.

Обробка результатів.

Кількість прогідролізованого крохмалю (С) в г розраховують за формулою:

де Д₁ – оптична густина контрольного розчину;

Д₂ – оптична густина дослідного розчину;

0,1- кількість крохмалю, що взята на аналіз як субстрат, г.

Якщо виявиться, що кількість прогідролізованого крохмалю є меншою за 0,02 г або більшою за 0,06 г, аналіз повторюють. Готують робочий розчин, бе­ручи пропорційно більшу або меншу кількість вихідного розчину для розведен­ня. Амілолітичну здатність препарату (АЗ) в од/г розраховують за формулою:

де С – кількість прогідролізованого крохмалю, г;

П - кількість препарату, що взята на аналіз, мг;

1000 - коефіцієнт перерахунку мг у г.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________