Література

1. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 2002.

2. Вебер М. Наука как призвание и профессия//Избр. произ. – М., 1990. – С.722.

3. Політологія / За заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Лемківського. – К., 2001.

4. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенко. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 528 с. (Альма-матер).

5. Политология: Учеб. пособие для вузов / сост. и ред. Н. Сазонова. – Харьков: Фолио, 2001. – 831 с.

6. Соловьев А. И. Введение в политологию / А. И. Соловьев, В. П. Пугачев. М.: Аспект-Пресс, 2002. С. 7–48.

7. Гелей С.Д., Рутат С.М. Політологія: Навч. Посіб. – 7-ме вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 7-17 с.

Тема 2 становлення та розвиток політичної думки Актуальність теми

Історія соціально-політичних учень є однією із найважливіших складових духовного світу людства. Вона виступає як результат діяльності багатьох поколінь мислителів, що цікавилися проблемами суспільного й державного устрою, політикою, взаємовідносинами особистості й суспільства. Вивчаючи історію соціально-політичної думки, ми не тільки задовольняємо законний інтерес до минулого: ідеї, що з’явилися протягом історичного розвитку людства, продовжують справляти вплив на сучасні соціально-політичні процеси. Завдяки духовним контактам, взаємовпливу різних учень, «спадковості» їх розвитку формувалися універсальні, загальні для всіх людей цінності.

Політична думка давнини розвивалася як форма теоретичного узагальнення інтенсивного політичного життя того часу. Функціонування полісної демократії об’єктивно потребувало активної участі громадян у політичних процесах. Від цього був залежний державний устрій країни, існуючі механізми вирішення конфліктів та організації суспільного життя того часу. Багато стародавніх ідей не втратили своєї значимості та актуальності у наші дні. Платонівські уяви про державу від її ідеального стану до реальних типів у формі тимократії, олігархії тиранії та демократії доповнив Аристотель, який ввів розуміння кращого державного устрою у формі політії.

Абсолютне панування релігії в середньовічних світоглядах наклало свій відбиток на політичні погляди цього часу. Політичні проблеми в цей період трактувалися як частина теологічних проблем, як їх осколок.

Відхід від суто теологічної інтерпритації політики притаманний Н.Макіавеллі, який створив реалістичне бачення політики. Нові часи в європейському розвитку створюють виняткову можливість розбудови політичних інститутів держави відповідно до теоретичних уяв та парадигм, розроблених політичними мислителями та філософами Нового часу (Т.Гоббс, Д.Локк, Ш.Монтеск’є). Політична думка ХІХ століття розвивалась у протистоянні дихотомії марксизму та веберіанства. На перепоні цього теоретичного протистояння важливе місце займає російська політична думка, представлена ідеологією народників, релігійною філософією російської соборності та революційним радикалізмом більшовизму. Розвиток сучасної політичної науки значною мірою визначається дослідженнями американських, німецьких та французьких політологів.