1.10. Транспортне обслуговування

Транспортне обслуговування – це комплекс, який включає:

виробництво продукції транспорту в певному обсязі, який має певний склад властивостей і необхідну інтенсивність їх проявів;

організацію й умови постачання, реалізації і споживання продукції транспорту;

установлений порядок, якого дотримуються (модус) у відносинах між учасниками процесу виробництва, постачання й споживання продукції транспорту;

Необхідно враховувати, що мінлива за час виробництва продукція транспорту і його надання (постачання, реалізація) мають різний склад властивостей. Тому вони не повинні змішуватися.

Об'єктами транспортного обслуговування є пасажир, партія вантажу, власник вантажу, область народного господарства (суспільного виробництва), народне господарство в цілому.

Транспортне обслуговування має ряд корисних для споживача – власника вантажу властивостей:

загальносистемними властивостями транспортного обслуговування є: надійність (постійність, стабільність, стійкість); масштабність; комплексність; повнота; техніко-економічний рівень;

комплекс властивостей продукції транспорту складається з терміновості виконання операцій і транспортного процесу в цілому; схоронність вантажів; споживча технологічність; науково-технічний рівень;

організація виробництва й споживання продукції транспорту має такі властивості, як: готовність; безперервність; ритмічність; спеціалізація; технологічна синхронізація потреб клієнтури й створення транспортом вантажопровідної мережі, організаційно-технічний рівень;

умови надання (постачання), реалізації продукції характеризуються: регулярністю (частотністю); точністю (пунктуальністю, безпомилковістю); доступністю; своєчасністю (терміновістю); рівномірністю; організаційно-комерційним рівнем;

модус відносин між учасниками транспортного обслуговування включає: уважність до взаємного прохання; коректність у взаєминах; оперативність у розв'язку термінових питань і проведенні фінальних розрахунків, своєчасність вистави інформації та інше.

1.11. Транспортна політика

У світі існують три основні підходи до сфери транспорту:

вільне підприємництво;

націоналізовані системи;

змішані економічні системи.

В умовах вільного підприємництва фірми підтримують транспорт тільки в тому випадку, якщо це прибутково, транспорт розбудовується там і так, де це прибутково для бізнесу. Усякі вкладені гроші повинні, зрештою, забезпечити віддачу. Якщо цього не буде, капітал не буде відновлюватися, а існуюче майно морально застаріє або зноситься. В  умовах вільного ринку транспорт завжди  дає прибуток і собі, і іншим учасникам процесу.

У націоналізованих системах на зміну прибуткам, якими керуються підприємці, приходять політичні розв'язки. Підприємець представляє послуги в умовах дії критеріїв, установлених законодавством. Транспорт фінансується із прибутків фірм і окремих громадян, які платять податки для відшкодування транспортних витрат.

У змішаних економічних системах, де деяке встаткування належить приватним особам, а інше – корпораціям, характер транспорту складний. Час від часу здійснюються спроби для підвищення погодженості, щоб поліпшити обслуговування населення. Пропозиції по інтеграції керування є можливими для поліпшення погодженої роботи.

Відношення різних країн-членів ЄС до транспортної політики різне. Одна група країн розглядає транспорт як самостійний економічний сектор, який розбудовується під дією ринкових економічних відносин, як і інші галузі економіки. Інша група країн розглядає транспорт як суспільні служби, тому потрібно втручання суспільних органів, які через транспортну політику впливають на розвиток цих галузей економіки.

Однак країни ЄС розробляють і впроваджують єдину транспортну політику, у якій передбачається збільшення ваги приватних транспортних організацій, чисто ринкових механізмів регулювання їх діяльності. Процес цей іде повільно й поступово, іноді зупиняючись у зв'язку зі страйками й протестом робітників.

З позиції американського менеджменту транспорт поряд з енергетикою, телекомунікаціями й т.п. у виробничій сфері, також як освіта, видавнича справа, комп'ютерні мережі загального користування й т.п. у невиробничій сфері, відносяться до інфраструктурних областей. Він добре розвинений саме в ринковій економіці, де особливо важливі горизонтальні зв'язки й послуги загального користування, що задовольняють певну суспільну потребу, оплачувану споживачами. Транспорт розглядається як інтегральна система, яка включає як проведення транспортних засобів, так і їх експлуатацію.