6.9. Єдина газотранспортна система снд

Під час СРСР була сформована єдина газотранспортна система СНД, що включає в себе регіональні й функціональні системи магістральних газопроводів. Система Середня Азія – Центр дозволяє подавати газ із родовищ Середньої Азії в європейську частину. Довжина системи 3070 км, складається вона із двох ниток діаметром 1220 мм, двох ниток діаметром 1020 і 1420 мм. Система подає газ у Центральну, Поволзьку й Уральську системи. По системі північні райони Тюменської області – Ухта – Торжок газ передається в район Торжка. Довжина системи 2850 км. Сформована система газопроводів північні райони Тюменської області – Пунга – Перм – Центр. У Тюменській області прокладена найбільша газотранспортна система Уренгой – Челябінськ і далі в райони Поволжя. Газопроводи Оренбург – Держкордон довжиною 2750 км створюються головним чином для постачання газом південних районів України й подачі газу на експорт. Для транспортування тюменського газу в центральні й західні райони країни, а також на експорт прокладено 6 потужних магістральних газопроводів-гігантів довжиною близько 20 тис. км. Це магістралі Уренгой – Ухта – Грязовець – Москва, Уренгой – Петровок, Уренгой – Новопсков, Уренгой – Помари – Ужгород, перша й друга нитки газопроводу Уренгой – Центр. Завершене будівництво магістралі Ямбург – Єлець-1. Усі газопроводи споруджуються із труб діаметром 1420 мм, газ по них іде під тиском 75 атм (7,6Мпа).

У СРСР створені Центральна, Східно-Українська, Західна, Поволзька, Кавказька, Середньоазіатська й Уральська системи газопроводів. Загальна довжина газопровідних магістралей склала 124 тис. км.

Поряд з магістральною системою газопроводів у СНД створена розгалужена розподільна мережа, що забезпечує подачу газу до більшості великих населених пунктів європейської частини СНД, Уралу й частково Середньої Азії. Частка розподільних мереж у загальній довжині газопроводів у СНД становить близько 30%.

6.10. Класифікація газопроводів

Газопроводи будують підземні й надземні (на опорах). Їх ділять на:

(магістральні, якими газ від місця видобутку або виробництва подається на більші відстані до газорозподільних станцій (ГРС);

(місцеві, населені пункти, що постачають, і окремі підприємства, що призначені для збору природного газу на промислах;

(внутрішні – усередині промислових і житлових будинків.

До магістральних також відносяться газопроводи, що з'єднують окремі газові промисли.

Деякі найбільші промисли мають місцеві трубопроводи значної довжини, наприклад, газозбірна мережа Уренгоя, становить сотні кілометрів. Магістральні газопроводи залежно від робочого тиску газу в них підрозділяються на три класи:

I клас – високого робочого тиску ( понад 25 кг/см²);

II клас – середнього робочого тиску ( від 12 до 25 кг/см²);

III клас – низького робочого тиску ( до 12 кг/см² включно).

Магістральні газопроводи, так само як і нафтопроводи, складаються з комплексу споруджень:

лінійної частини, де встановлюється трубопровід і лінії зв'язку;

доріг, будинків і споруджень, що забезпечують перекачування й експлуатацію трубопроводу;

компресорних станцій для стиску газу;

ГРС;

газорегулюючих пунктів;

одоризаційних установок (для додання газу різкого заходу);

установок для очищення й сушіння газу.