6.3. Значення нафтопроводів

Швидкий розвиток трубопровідного транспорту нафти пояснюється, насамперед, кращими його техніко-економічними показниками в порівнянні із залізничним транспортом. Залізничним і річковим транспортом перевозиться менше 10% нафти переважно в тих випадках, коли мають місце відносно невеликі потоки нафти й будівництво трубопроводів неефективно.

Основними елементами технічного оснащення нафтопровідного транспорту є:

трубопровід, що представляє собою магістраль зі зварених і відповідним чином ізольованих труб з устроями електрозахисту й лініями зв'язку;

лінійна частина, різновидом якої є наземні й підземні переходи через ріки, озера, автомагістралі, залізничні шляхи і т.д., нафтоперегінні станції;

лінійні вузли, що представляють собою устрої для з'єднання магістралей і перекриттів окремих ділянок лінії.

До магістральних нафтопродуктопроводів відносяться трубопроводи довжиною більше 50 км із діаметром труб не менше 219 мм.

Крім власне лінійної частини, магістральні нафтопроводи мають:

головну й проміжні перекачувальні станції;

пункти шляхового скидання – проміжні наливні станції;

кінцеві пункти – наливні станції, перевалочні морські й річкові нафтобази.

На магістральну мережу нафтопродуктопроводів надходить більш 80% усієї нафти, що добувається. Питома вага перевезень вантажів нафтопровідним транспортом становить близько 20% загального обсягу вантажних перевезень, виконуваних усіма видами транспорту. Перекачування рідин у нафтопроводі здійснюється високонапірними насосами великої потужності, установленими на кінцевих станціях і станціях перекачування.

6.4. Класифікація нафтопроводів

Нафто- і продуктопроводи підрозділяються на магістральні, нафтобазові, заводські й промислові.

Магістральними називаються такі нафтопроводи, якими транспортується нафта з районів видобутку на нафтопереробні підприємства, а також на перевалочні бази, розташовані на залізничних, річкових і морських пунктах наливу, або на головні перекачувальні станції, розташовані на території даного нафтового промислу.

Магістральні трубопроводи працюють безупинно, мають довжину, як правило, більш 1 тис. км, великий діаметр труб і робочий тиск 5 – 6 Мпа.

Промислові, заводські й нафтобазові трубопроводи призначені для внутрішніх перекачувань, тобто в основному технологічного призначення, тому вони невеликі за протяжністю й діють періодично.

нафтопроводи, які проводять, служать для транспортування нафти із промислів на головні спорудження магістральних нафтопроводів і нафтопродуктів з переробних заводів на головні нафтопродуктопроводи.

Магістральні нафтопродуктопроводи складаються з комплексних споруджень:

1. Лінійна частина, куди ставиться трубопровід, лінія зв'язку, установки по електрозахисту трубопроводу. Вона становить 70 – 75% від усіх капітальних витрат на будівництво трубопроводу;

2. Лінійні вузли, призначені для перекриття ділянок магістралей на час ремонту, з'єднання паралельних або пересічних ліній і т.д. На магістральних нафтопроводах не рідше, ніж через 25 км встановлюється запірна арматура (засувки);

3. Наземні й підземні переходи через водні перешкоди, що вимагають залежно від конкретних умов (сухі ділянки, болота, заплави рік і т.п.) значних витрат, а також переходи через залізничні й автомагістралі, відводи до автобаз;

4. Наземно-майданчикова частина, що включає головні й проміжні компресорні й насосні станції для перекачування, проміжні й кінцеві наливні станції, пункти підігріву, житло й культурно-побутові будинки, складські й інші спорудження.