5.12. Організація перевезень на повітряному транспорті

Обсяги перевізної роботи визначаються укладеними договорами й встановлюються на рік (з розбивкою на квартали). Завдання по перевезенням розподіляється за напрямками (лініями) і основними підрозділами, що визначає ранжирування й географію регулярних повітряних ліній, а також розміщення літаків і вертольотів по маршрутах польоту й територіальним підрозділам і авіапідприємствам. Експлуатаційну роботу із приймання й відправлення пасажирів, пошти й вантажів в аеропортах здійснює служба організації перевезень.

Найважливішим документом, що організує взаємодію всіх підрозділів і служб на всіх рівнях, є розклад руху повітряних суден, який розробляється, як правило, два рази в рік на літній і зимовий періоди для внутрішніх і міжнародних регулярних повітряних ліній. Розклад, що строго фіксує виліт і прибуття кожного літака по кожному пункту, стає базою для розробки численних графіків обороту літаків і роботи екіпажів, а також діяльності всіх експлуатаційних і ремонтних підприємств (і цехів) повітряного транспорту.

Технологія експлуатаційної роботи забезпечує безпечну й ефективну експлуатацію всіх технічних засобів цивільної авіації. Загалом, у комплексі технологічних процесів особливо важливе значення має порядок ТЕ літальних апаратів, утримування, порядок і строки якого визначаються технічними документами – регламентами. Основою організації перевезень є Повітряний Кодекс і видані правила й інструкції.

5.13. Авіаперевезення України

Колишні територіальні керування цивільної авіації СРСР на території України були зведені в державне об'єднання Укравіалінії, що складається з відповідних авіапідприємств і авіаційно-технічних баз. Укравіалінії розпалися, а аеропорти стали виходити зі складу авіапідприємств як самостійні організації. Великі аеропорти України: Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

Зараз в Україні існує об'єднання – «Асоціація транспортної авіації України», яке включає 11 регіональних авіакомпаній. В Україні зареєстровано кілька десятків авіакомпаній, але більшість із них має у власності 1 – 2 літака, для них лізинг – єдине джерело поповнення парку. Новий поштовх до розвитку авіаперевезень стали плани проведення в Україні «Євро-2012».

5.14. Техніко-економічні особливості авіаційного транспорту

Основними перевагами повітряного транспорту в пасажирських перевезеннях є:

1. Висока швидкість доставки пасажирів. Швидкість руху далеких і середньо магістральних літаків досягає 700 – 900 км/год, літаків місцевих повітряних ліній – 400 – 500 км/год;

2. Маневреність в організації пасажирських перевезень. Усе більше стає безпересадочних польотів між промисловими центрами й курортами, у сезон пік збільшується частота польотів, особливо на курортних лініях. Нові повітряні лінії можуть створюватися в короткий термін і з невеликими капіталовкладеннями. Повітряний транспорт має можливість маневрувати засобами перевезення – літаками й вертольотами – залежно від пасажиропотоку. Можливість швидкого створення нових або додаткових повітряних ліній і висока маневреність в умовах коливання вантажо- і пасажиропотоків. Можлива організація одноразових, так званих чартерних авіаперевезень. На будівництво в бездоріжніх районах аеропортів у початковому й кінцевому пунктах потрібні невеликі витрати часу й капітальні вкладення у багато разів менші, ніж для спорудження залізничного полотна або автомобільної дороги. Важлива особливість повітряного транспорту полягає в тому, що він забезпечує повідомлення між будь-якими пунктами. Але регулярність повітряних сполучень, незважаючи на застосування автоматичних систем керування, поки багато в чому залежить від метеорологічних умов.

3. Більша безпосадкова дальність польоту. Сучасний літак з газотурбінними двигунами забезпечує безпосадковий політ на відстані до 10 тис. км. Безпосадкові польоти підвищують швидкість доставки пасажирів. Володіючи більшою дальністю безпосадкового польоту й роблячи польоти на значній висоті, літаки долають будь-які труднощі, пов'язані з рельєфом місцевості.

4. Найкоротші відстані повітряних маршрутів у порівнянні з маршрутами на інших видах транспорту. Тобто виникає можливість випрямлення повітряних трас у порівнянні з маршрутами руху інших видів транспорту. Так, на порівнянних маршрутах повітряні лінії і відстань перевезення на повітряному транспорті коротша, ніж на залізниці, на 25%, морськими і річковими шляхами – майже на 50%. Між деякими пунктами відстань скорочується навіть у 2 – 3 рази.

5. Економія часу пасажирів. Високі технічні швидкості польоту літаків, більша безпосадкова дальність польотів, випрямлення шляху проходження скорочують у порівнянні з іншими видами транспорту строки доставки пасажирів і створюють умови для економії суспільного часу. З урахуванням витрат часу на поїздки від міста до аеропорту й назад, на оформлення й посадку загальна швидкість доставки пасажирів повітряним транспортом на більші відстані залишається у кілька разів вища, ніж іншими видами транспорту. Так, при дальності авіаперевезення 400 – 500 км швидкість доставки становить приблизно 170 – 200 км/год, що в 3 рази більша, ніж автотранспортом.

6. Висока культура обслуговування пасажирів. На повітряному транспорті до послуг пасажирів відносяться комфортабельні аеровокзали, налагоджений підвіз пасажирів до аеродромів, наявність розгалужених агентств із продажу квитків. Під час перельоту, пасажир перебуває в комфортабельному кріслі й може одержати широкий спектр додаткових послуг;

7. Мала питома капіталомісткість. На відміну від інших шляхів сполучення повітряний транспорт вимагає приблизно в 10 – 20 раз менших питомих капітальних вкладень на освоєння нових ліній. Основні видатки пов'язані: з будівництвом нових аеропортів, причому будівля одного аеропорту дозволяє відкрити не одну, а кілька нових авіаліній зв'язку з іншими аеропортами. Розраховуючи на 1 км шляху повітряної лінії, що обслуговується реактивними літаками, капітальні вкладення приблизно в 35 – 45 раз менші, ніж на залізничному і автотранспорті;

8. Безпека повітряних сполучень значно вища, ніж на автотранспорті.

До недоліків повітряного транспорту слід віднести:

1. Залежність регулярності руху літаків від метеорологічних умов. У весняно-літній період регулярно виконуються 90% запланованих рейсів, в осінньо-зимовий – до 70%;

2. Високу собівартість перевезень. Кожний тонно-кілометр вантажних перевезень коштує на повітряному транспорті в середньому в 40 – 50 разів, а пасажиро-км – в 2,5 – 3 рази дорожче, ніж на залізниці. Повітряний транспорт характеризується відносно високою собівартістю перевезень – вантажних у 60 – 70 разів, а пасажирських у 3 – 5 разів більшої, ніж на залізниці.

3. Вплив на екологію. Літаки виділяють багато викидів, що забруднюють атмосферу, спалюють у більших кількостях кисень, виявляють сильний звуковий вплив на людей. Так, сучасний реактивний літак за один трансатлантичний політ спалює 35 т атмосферного кисню, тобто стільки, скільки його споживають щорічно 5 – 10 тис. чол.

4. Віддаленість аеропортів. При використанні авіатранспорту пасажир витрачає багато часу на поїздку з міста до аеропорту і назад.