5.7. Аеропорти й аеродроми. Класифікація

Аеропорт являє собою комплекс інженерних споруджень і встаткування, призначених для обслуговування пасажирів, переробки багажу, вантажів і пошти, а також виконання ТЕ повітряних суден і забезпечення польотів. Сучасні аеропорти включають: аеродром, приаеродромну територію й технічну-службово-технічну територію з аеровокзалом.

Аеропорт – постійний аеродром, розташований на трасі повітряної лінії, спеціально обладнаний для забезпечення повітряних перевезень і регулярних польотів транспортної авіації. Кожний аеропорт оснащується відповідним комплексом засобів навігації й керування повітряним рухом (КПР).

Аеродром – спеціально підготовлена земельна ділянка, що має комплекс споруджень і встаткування, що забезпечує злети, посадки, рулювання, стоянку й обслуговування повітряних суден. У межах аеродрому проводяться посадка пасажирів у літаки, висадження з них, транспортування пасажирів, а також навантаження-вивантаження в літак (з літака) багажу, вантажів і пошти.

Аеродром складається з літної, службової й житлової зон. Головне спорудження аеродрому – літні смуги для здійснення зльоту й посадки літаків. Літне поле має одну або кілька злітно-посадочних смуг (ЗПС). Їхня довжина й ширина обумовлені типами літаків, що обслуговуються, і становлять відповідно від 1000 до 4000 м і більше, 45 – 80 м і більше. Через появу в останні роки більших літаків розміри ЗПС зросли ще більше.

На службово-технічній території розміщуються будинки й спорудження, призначені для виконання технологічних операцій з обслуговування пасажирських, вантажних і поштових перевезень, а також певних видів ТЕ літаків.

Приаеродромна територія – прилягаюча до аеропорту місцевість, над якою в повітряному просторі проводиться маневрування повітряних суден.

Аеродроми класифікуються:

залежно від довжини головної ЗПС зі штучними покриттями – на шість класів: А, Б, В, Г, Д и Е;

за призначенням:

на трасові – призначені для експлуатації транспортних літаків, що перевозять пасажирів, вантажі й пошту;

навчальні – призначені для навчання курсантів і слухачів, що належать літним навчальним закладам цивільної авіації;

застосовувані у народному господарстві – призначені для виконання різних народногосподарських робіт: с/г, аерофотознімання, охорони лісів, медичного обслуговування й ін.;

за часом використання:

на постійні, обладнані для регулярної експлуатації в будь-який час року;

тимчасові, обладнані для експлуатації на обмежений строк;

за часом експлуатації протягом доби – на цілодобової й денної дії;

за видом покриття ЗПС:

із штучним покриттям, що має одну або трохи ЗПС зі штучним покриттям;

ґрунтів, що мають тільки ґрунтові ЗПС або ЗПС із покриттям з місцевих мінеральних матеріалів.

залежно від річного обсягу пасажирських перевезень (відправлено + прибуло) аеропорти розділяються на п'ять класів:

більш 7 млн. чіл. - позакласні;

від 4 до 7 млн. чіл. - I клас;

від 2 до 4 млн. чіл. - II клас;

від 600 тис до 2 млн. чіл. - III клас;

від 150 до 600 тис. чіл. - IV клас;

від 25 до 150 тис. чіл. - V клас;

менш 25 тис. чіл. - некласифіковані:

залежно від категорій, що обслуговуються повітряними лініями аеропорти ділять на: республіканські, місцеві й міжнародні.

Є також класифікація аеропортів залежно від числа вильотів літаків у добу. Значення й клас аеропорту визначають розміри й рівень його технічного розвитку й оснащення.