5.3. Поняття про літаки й вертольоти

До повітряних суден відносяться літальні апарати як легші, так і важчі за повітря. Парк літальних апаратів складається з літаків і вертольотів.

Літак – літальний апарат важче повітря, політ якого відбувається завдяки взаємодії чинності тяги двигунів і виникаючої при русі під її впливом піднімальної чинності крила. Кожний літак складається із планера, тягових двигунів, шасі й комплексу агрегатів і приладів для забезпечення функціонування всіх систем літака й керування ними.

Вертоліт – апарат важче повітря, підйом і поле якого здійснюються за допомогою несучого повітряного гвинта з лопатами, закріпленими на вертикальному валу. Вертоліт не має крил і тримається в повітрі завдяки повітряному несучому гвинту, що обертається в горизонтальній площині. Є конструкції вертольотів із двома несучими гвинтами, що обертаються в різні сторони й розташованими співвісно, або на особливих валах, відділених один від іншого. На деяких типах машин для збільшення швидкості польоту встановлюються додаткові (реактивні) двигуни.

Автожир – літальний апарат важче повітря, винайдений у 1919 р., піднімальна чинність якого створюється несучим гвинтом – ротором, що обертається вільно, під дією повітря, що надходить. Рух здійснюється за допомогою тягового двигуна, оснащеного пропелером, як у літака. Автожир являє собою проміжний тип між літаком і вертольотом.

Найважливішими техніко-експлуатаційними параметрами літальних апаратів є:

місткість – для пасажирських;

в/п – для вантажних;

швидкість і дальність безпосадкового польоту.

5.4. Класифікація літаків

За швидкістю польоту розрізняють літаки:

дозвукові, тобто літаючі зі швидкостями менш швидкості звуку (М) ( як правило, 0,8 М);

надзвукові, крейсерська швидкість яких перевищує число маху (М).

Залежно від дальності безпосадкового польоту розрізняють:

літаки магістральних повідомлень:

далекі – 6000 км і більш;

середні 2500 – 6000 км;

близькі 1000 – 2500 км;

літаки місцевих повітряних ліній до 1000 км.

Ця класифікація перебуває у тісному зв'язку з типом і потужністю силової установки, а також з максимальною злітною масою (вагою) літака, які також відносяться до важливих характеристик літальних апаратів. Літаки по злітній масі діляться на класи:

I клас – більш 75 т;

II клас – від 30 до 75 т;

III клас – від 10 до 30 т;

IV клас – менш 10 т.

Злітна маса багато в чому також визначає тип і вид наземних споруджень цивільної авіації (аеропортів, аеродромів).

Залежно від призначення й області застосування літальні апарати розділяються на:

пасажирські;

вантажні;

комбіновані (вантажопасажирські);

спеціального застосування – с/г, санітарні, аерофотозйомочні й т.п.;

навчально-тренувальні й спортивні.

Класифікують літаки також за:

типом двигунів – поршневі, турбінні, турбореактивні і т.д.;

числом двигунів і їх розміщенням – 1, 2, 3, 4 і т.д., на крилах, у хвості й т.п.;

за типом шасі – сухопутні (колеса, лижі), гідролітаки й амфібії, і за іншими ознаками.

Останнім часом експлуатують літаки з 1 – 4 двигунами, розміщеними усередині крила, під крилом або фюзеляжем. У багатьох літаках турбореактивні двигуни розташовані у хвостовій частині фюзеляжу, завдяки чому знижується шум у пасажирській кабіні, звільнене крило має гарні аеродинамічні якості, зручніше обслуговування двигунів, забезпечується краща пожежна безпека. Однак потрібно підсилювати хвостову частину, що збільшує масу літака.

При експлуатації літака звичайно змінюється положення його центру ваги, але воно не повинне викликати порушення безпеки як на старті, так і в польоті й при посадці. Тому завантаження літаків в аеропортах виконують таким чином, щоб було забезпечено правильне його центрування.