5. Повітряний транспорт

5.1. Значення повітряного транспорту

У СНД із його величезними відстанями роль повітряного транспорту особливо велика. Повітряні траси, що простягнулися більш ніж на 1 млн. км, зв'язували між собою понад 3600 міст й населених пунктів. У районах, де немає залізниці, і, насамперед на великих просторах півночі Сибіру й Далекого Сходу, у напівпустельних, пустельних і важкодоступних гірських районах авіація нерідко є єдиним засобом повідомлення. Повітряний, або авіаційний, транспорт був у СНД одним з основних видів транспорту для перевезення пасажирів на далекі відстані.

Відповідно до Повітряного Кодексу, цивільна авіація здійснює:

перевезення пасажирів, пошти й вантажів;

розпилення добрив і хімічних засобів захисту рослин, а також інші роботи в с/г і лісовому господарствах;

забезпечує геологічні, географічні, рибопромислові й метеорологічні розвідки;

бере участь у спорудженні ЛЕП, нафтових і бурових вишок, монтажі високих заводських труб, в укладанні нафтопроводів у заболочених районах;

використовується в медичних цілях.

Повітряний транспорт має особливе значення в освоєнні нафтових і газових родовищ Західного Сибіру, в обслуговуванні районів Далекого Сходу, які позбавлені залізниці, а навігаційний період місцевих рік досить обмежений. Авіація обслуговує райони Крайньої Півночі й Північного морського шляху, веде льодову розвідку й проведення суден на всіх замерзаючих морях СНД.

Відмінна риса повітряного транспорту – висока швидкість і настільки ж високі темпи розвитку у всіх країнах світу. Його вік не набагато перевищує сторіччя, а досягнення можуть поліпшити історію розвитку будь-якої галузі. Науково-технічний прогрес повітряного транспорту нагадує спіраль, що стрімко розвертається. Поки він перевозить головним чином пасажирів, а також ряд коштовних, швидкопсувних і термінових вантажів.

До технічних засобів повітряного транспорту відносяться: повітряні лінії (траси), аеропорти й аеродроми, літако-вертолітний парк, засоби керування повітряним рухом, обслуговування літаків і пасажирів, технічні бази й ремонтні заводи, устаткування авіаліній і ін.

5.2. Законодавство про авіаційний транспорт

До складу авіаційного транспорту у відповідності з Законом України «Про транспорт» входять:

підприємства повітряного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотознімання, с/г роботи;

аеропорти, аеродроми, аероклуби;

транспортні засоби;

системи керування повітряним рухом;

навчальні заклади;

ремонтні заводи цивільної авіації;

інші підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, які забезпечують роботу авіаційного транспорту.

До земель авіаційного транспорту відносяться землі, надані в користування під:

аеропорти, аеродроми, відділені спорудження (об'єкти керування повітряним рухом, радіонавігації й посадки, очисні та інші спорудження), службово-технічні території з будинками й спорудженнями, які забезпечують роботові авіаційного транспорту;

вертолітні станції, включаючи вертолітодроми, службово-технічні території з усіма будинками та спорудженнями;

ремонтні заводи цивільної авіації, аеродроми, вертолітодроми, гідроаеродроми та інші майданчики для експлуатації повітряних суден;

службові об'єкти, які забезпечують роботу авіаційного транспорту.