3.7. Спорудження дорожньої й автотранспортної служб

До виробничо-технічної бази відносять:

АТП;

автовокзали, автобусні й вантажні станції, АЗС, мотелі;

СТО, підприємства з ремонту рухомого складу, проведення гаражного встаткування, модернізації рухомого складу, шиноремонтні заводи;

транспортно-експедиційні підприємства;

обчислювальні центри і т.д.

Капітальні вкладення у розвиток виробничо-технічної бази автотранспорту мають наступну структуру, % (табл.2).

На дорожню службу покладене утримання й ремонт автодоріг, охорона більшості мостів і тунелів, переправ і ін. Вона має кілька дорожніх ділянок і дорожньо-ремонтних пунктів з відповідними будинками й спорудженнями.

Таблиця 2

Автотранспортні підприємства	81,8	Автовокзали й автостанції	0,4
Станції технічного обслуговування	6,8	Авторемонтні заводи й майстерні	4,6
Автозаправні станції	3,8	Шиноремонтні	2,2
Вантажні станції й агентства	0,1	Заводи гаражного встаткування	0,5

З табл. 5 видно, що основна частка капітальних вкладень припадає на розвиток АТП.

На дорогах I – II категорій довжина дорожніх ділянок від 100 до 180 км, на дорогах V категорії – до 300 км. Якщо ділянка підрозділяється на дорожньо-ремонтні пункти, то довжина між пунктами становить від 30 до 100 км, а між будинками лінійних майстрів – 10 – 20 км.

Коли дорожні ділянки складаються з дорожніх дистанцій, то довжина дистанцій на дорогах різних категорій рівна 15 – 40 км, а обходи ремонтерів – від 3 до 8 км. Обхід дорожньо-ремонтного майстра має довжину від 6 до 18 км.

Автотранспортна служба повинна мати пункти, призначені для обслуговування пасажирських і вантажних перевезень, а також рухомого складу. До цих пунктів відносяться автопавільйони, пасажирські вантажні станції, вокзали, мотелі, причіпні, контрольно-диспетчерські центри, пости ДАІ, СТО, АЗС, мийні пункти.

При необхідності будують готелі, гуртожитки, ресторани, кафе, буфети, підприємства побутового обслуговування, лінії й пункти технологічного зв'язку.

СТО – підприємства, основним призначенням яких є проведення ТЕ й поточного ремонту рухомого складу. СТО діляться на підприємства по обслуговуванню рухомого складу:

державного, частки підпорядкування, що перебувають в особистому користуванні;

вантажного або легкового.

СТО за приналежністю бувають державними, приватними й корпоративними. В останні роки широке поширення одержали приватні СТО й СТО, що спеціалізуються на обслуговуванні певних марок автомобілів, як правило, іноземного виробництва (корпоративні СТО). Останній тип СТО розташовується у великих містах або на під'їзді до них.

При високій інтенсивності руху СТО розміщують через 30 – 40 км. При малій інтенсивності відстань між цими станціями досягає 80 км.

АЗС – підприємства, що постачають рухомий склад експлуатаційними матеріалами: бензином, дизельним паливом, маслами, антифризом, водою, повітрям. Більшість АЗС належать різним нафтовидобувним і нафтопереробним компаніям, інші або розташовуються на території АТП і перебувають у їхньому розпорядженні або належать різним приватним компаніям.

АЗС різної потужності перебувають у містах і на магістральних автодорогах. На магістралях вони повинні розміщатися через 150 – 200 км, але через безліч власників вони розміщуються нерівномірно й часто на меншій відстані. У містах АЗС розташовують із інтервалами в 30 – 80 км.