ДМИТРО БАГАЛІЙ

УКРАЇНСЬКИЙ МАНДРОВАНИЙ ФІЛОСОФ ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

https://vk.com/with_books

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Питання історії українська культури посідають у спадщині видатного вченого Дмитра Івановича Багалія (1857-1932) одне з чільних місць. А в першому ряду серед них - дослідження життя і творчості великого старця-мудреця Григорія Савобича Сковороди, Академік Багалій присвятив філософії Сковороди десять праць. Перша з них датована 1894 роком - ювілейним, остання з'явилась у світ 1926 року як підсумок тривалих копітких досліджень. Цю працю видано, на, жаль, єдиний раз мізерним тиражем, і вона давно вже стала великою рідкістю, якщо не раритетом на рівні з давніми фоліантами. Монографію про Гриюрія Сковороду було опубліковано за спеціальною постановою уряду України і по виходу в світ вона здобула не тільки широкий розголос, а й офіційне визнання - її відзначено Вищою премією Всеукраїнською комітету сприяння вче­ним Сам Дмитро Іванович Багалій вважав цю монографію кращою серед своїх наукових здобутків, а ми з відстані часу можемо ствердити: вона досі одна з найкращих, коли не найкраща взагалі, за всі часи у сковородинознавстві.

Цій праці передував копіткий розшук та підготовка до видання у 1893 р. повного зібрання творів Григорія Сковороди. Д. Багалій в архівах усієї імперії познаходив і вперше надрукував 24 твори великого філософа. Підготовлені академіком Багалієм матеріали, які він не встиг уключити до підготовленою ним зібрання творів Г. Сковороди, використав для другого видання В. Бонч-Бруєвич. Це видання 1912 р. стало базовим для всіх подальших, не надто й численних треба сказати, видань і філософських та біографічних досліджень про Г. С. Сковороду.

У своїй монографії Д. Багалій узагальнив усі відомі на той час дослідження, а його бібліографія сковородинознавства якнайповніша. Учений використав нові документи і переконливо обґрунтував почесне місце філософа в культурному й громадському житті України, пов’язав учення Григорія Сковороди з усім попереднім ходом розвитку філософської думки в нашому краї, назвавши при цьому Григорія Сковороду духовним спадкоємцем Феофана Прокоповича й Георгія Кониського .Зверітаючи пильну увагу на щонайорганічніший демократизм і самого Гриюрія Савовича, і його вчення,

5

Д. Багалій визначив неперебутність спадщини цього великого мудреця для духовного здоров'я всіх наступних поколінь на нашій благословенній землі.

І все ж головний пафос дослідження Дмитра Івановича Багалія- у ствердженні виняткової цілісності філософської доктрини Григорія Сковороди і його життя. В інших націій аналоги здобулись на канонізацію, як Будда, Ісус, Магомет і

... власне й усе, але будучи сакралізованими, ці світочі людства по суті для наступних поколінь втрачали насамперед людську подобизну, як наприклад нинішні суперечки постхристиянського суспільства про "історичність" Христа. Сковорода жив так як учив, і вчив саме так як жив.

-. Розповідають, що дивакуватий до рівня власне своєї філо­софської геніальності данський теолог і засновник найвпливовішої на все XX століття (а для нас довгий час наймоднішої, та і то тільки через б рак джерел) течії суспільної думки - екзистенці­алізму Сірен Кіркегор (1813-18515), який вражав усіх чопорністю, неприступністю, а аскетизм, містичність і парадоксалізм зробив не тільки об'єктами дослідження, але й стилем свою життя, у свої прогулянки, за якими звіряли годинники сусіди, певний час брав і незнайомця. Подейкують, що той дует виглядав досить двозначно: строгий навіть для столиці Даніі середини минулою століття пан, учений муж і законодавець умів, відповідно ж і вбраний - фрак і ціліндр чи що там, і босий, майже в лахмітті його супутник. Кажуть, що то послідовник Сковороди, на прізвище здається Мельничук десь там по дорозі чи то з Сорбонни, чи ще звідкілясь, зайшов зазнайомитися з новим світочем вченої Європи. Для мене цей апокриф сучасності чомусь дуже дорогий і красномовний. Зник той чоловік, кажуть, десь чи на Тибеті, чи ще десь, але він був у палі яті людській як відбиток Сковороди впродовж найлихолітніших часів як свідчення його неперебутности для нашої ментальности, одним із найтривкших архетипів української міфотворчості.

Час, коли єдиний раз видано цю книжку, надто схожий на нинішній: революційна збуреність, економічні негаразди, і тільки пафос войовничою атеїзму змінився повністю протилежною якістю - не менш гарячковими пошуками Бога, ще й примноженими міжконфесійними суперечками (а це повертає нас уже й до часів полемічної літературі). Праця Дмитра Івановича Багалія певним

б

чином підсумовує солідний за часом і зусиллями період вивчення життя і творчої спадщини останнього філософа давніх часів і першого філософа новочасности - Григорія Савовича Сковороди впродовж усього "дожовтневого періоду". А милостивою увагою творчість Сковороди удостоїли не тільки Володимир Ерн, який однозначно проголосив Григорія Сковороду першим російським філософом, а й Володимир Соловйов, і Лев Толстой і багато інших. Особливий спалах інтересу збігся із вшануванням сторіччя з дня його смерти (1894) і двохсотріччям від дня народження (1922). Монографія Д. Багалія крім того, що підсумувала і цей відтинок, мала б відкрити і новий, сучасний етап опанування спадщиною, Григорія Сковороди. На жаль, цього не сталось з надто добре тепер, відомих нам причин. Тому ми вважаємо одним із найнагальніших завдань відродження української духовності поновити перервану і "переврану" традицію вивчення життя і творчості великого філософа - першого мислителя нашої новочасности.

Крім підсумку минулою й відновлення замірів першого видання цієї книжки 1926 року, маємо на оці й цілком оригінальну мету - нагадати громаді крім глибинної неперебутности й незглибимої духовности вчення Григорія Сковороди, ще й зовнішній стимул - незабаром знову ювілеї філософа. Адже ж народжувався він і помирав ніби навмисне на зламі століть: на початку і в кінці, коли в суспільстві накопичується втома і зневіра. Сковорода виник як рятівна зірка у роки вшанування сторіччя смерти, і звідтоді впродовж трьох десятиліть гуманітарна думка імперії наснажувалась його вченням в один із найсмутніших періодів свого існування аж до ювілею з дня народження, коли для України на якесь десятиліття зблисла надія відродження. Важко обрахувати, але й без цього можна сказати з усією впевненістю - наше суспільство було б значно біднішим духовно впродовж усього нинішнього століття. Здобулись чи втратили, але стан нашої духовності ледь чи кращий, ніж у кінці минулою сторіччя, та й стоїмо ми на межі вже не звичайного зламу століть, а на порозі тисячоліття. Відтак у пропорції зростає соціальна напруженість і відповідно духовна наснага спадщини Гриюрія Сковороди для нашого часу.

Символічний збіг імен і по-батькові двох літописців Подніпров'я і Слобожашшіни - Яворницького і Багалія, які вилетіли з одною гнізда

7

- Харківського університету, біля витоків якою стояв, як це впевнено, але надто лаконічно стверджує у монографії Д. Багалій, Григорій Сковорода. Під впливом мудрого старця малі академії й чисельні сільські гуртки та осередки створили духовну атмосферу і передумови до появи громадських утворень і наукових товариств, які на початок XIX ст. дали змогу на народні пожертви створити університет у Харкові, що майже на ціле століття перебрав на себе місію світською форпоста суспільствознавчої думки в Східній Україні, окрім, звичайно, Київської Духовної Академії - релігій­но-філософської цитаделі на всю Російську імперію ще з часів Петра Могили і до жовтневої революції.

Час стрімкий, як ніколи, наближає нас до ювілеїв Григорія Савовича Сковороди. Погляньте в кінці цієї книжки на бібліографію видань до ювілеїв сторічної давности. Та й саме видання 1926 року- більш ніж красномовне свідчення пошани і неперебутної ваги життя Григорія Сковороди. В ті часи в Росії шанували іншою старця Григорія Распутіна. Окрім тою, утверджувався атеїзм і матеріа­лізм на так званій науковій основі. Тому й академік Д. Багалій (не вірте, він лукавив!) мусив стоїчно доводити матеріалістичні прояви у вченні великою філософа. Сьогодні ж ми можеш твердо запевнити - український селянин Григорій Сковорода - один з найвидатніших теософів і філософів-містиків усіх часів.

Окремої ваги набуває і вельми промовистий аргумент на користь звернення до спадщини Гршорія Сковороди саме зараз. Адже його філософія уособила перехід від давнини до нашої новочасної суспільної думки. А саме зараз ми перебуваємо вперше від часів Переяславської радила найвищому рівні якісною рубежу прагнення національною самоусвідомлення. Тобто ще з відтоді, коли й Г рию рій Сковорода акумулював і узагальнював хаос і марновірність тодіш­ньою українською буття мірилами вічности.

… Десь-то ми вже починаємо навіть стомлюватись від великого сподівання чуда зовнішніх миттєвих змін, і як і завжди забуваємо, що зміни ці сіпаються насамперед усередині - у нас самих. Про це вкотре нагадує нам всемудрий старець Григорій Сковорода.

Петро Майдаченко

Оглав 1-ої частини

Передмова Стор.

Ювілей Сковороди, завдання, характер і зміст праці 9

Розділ перший

Критичний життєпис Г. С Сковороди. Г. С Сковорода, його доба і соціальне оточення. Огляд і оцінка попередніх розвідок про Сковороду - Гр. П. Данилевського, Вол Ерна. Джерела для життєпису Сковороди: "Жизнь Сковороды" М. І. Ковалинсько-го; біографічні замітки про М. І Ковалинського й оцінка складеного ним життєпису Сковороди щодо змісту й літера­турної форми; инші джерела про Сковороду. Життя Сковоро­ди в с Чорнухах і місцеві українські впливи на нього; спомини про нього старих людей, записані Ізм Ів. Срезневським; гра на сопілці Наука в Київській академії і шкільні впливи. В царській капелі в Петербурзі Закордонна подорож Поворот на Україну. Вчительська праця в Переяславській духовній школі Вчительська праця у Томари в Кавраї Переяславського повіту на Полтавщині Подорож до Москви. Поворот до Томари. Закохання природою. Самопоглиблення і внутрішня боротьба, як вона виявилася в його тодішніх творах. Переселення у Слобідську Україну. Педагогічна діяльність у Харківському колегіумі і казенній школі Чверть сторіччя мандрованого життя, філософської думки і філософської творчости, Його друзі; любов до Харкова. Харківські його приятелі і його добрий на них вплив. Подорож до Хотетова, до друга й учня М. 1 Ковалинського. Кінець мандрівкам - смерть і похорон. Могила його в с Паніванівпі Харківського повіту. Треба постави­ти йому пам'ятник в Харкові Пам'ятники в Лохвиці і Чорнухах 15-112

Розділ другий

Погляди на особу Г. С Сковороди. Погляди сучасників - М. І. Ковалинського, Масловича, Гесс де Кальве і Вернета. Характе-

Гістика Сковороди у Снєгірьова, Ізм. Ів Срезневського, Хіждеу, П Данилевського, акад. М. Ф. Сумцова, О. Я Єфименко, П. ї.

467

Житецького, Вол. Ерна; критичні спостереження про книжку Ерна М. Ф. Сумцова і їх критика

Розділ третій

Відповідність життя та науки. Свідоме обрання життєвого шляху. Теорія "неделания". Задоволення обраним життєвим шляхом. Велике значіння його життя. Повна відповідність науки та життя (учив як жив). Стан життя. Теорія та практика виховання. Внутрішня віра. Розуміння життя

Розділ четвертий

Вплив Г. С Сковороди на всі стани українського суспіль­ства. Загальне значіння Сковороди. Вплив його на всі стани тодішнього українського суспільства; його твори у друзів. Його вплив на духовний стан - ченців та попів. Вплив на дворян­ство. Вплив на селян

Оглав 2-ої частини

Розділ перший

Збирання рукописів та оцінка видань творів Г.С. Сковороди. Доля науково-літературної спадщини Г. С. Сково­роди. Перші його твори, надруковані після його смерти. Цензурні утиски і перекручування їх. Петербурзьке видання творів Сковороди Лисенковим 1862 р. і його характеристи­ка. Оцінка цього видання тодішньою критикою і оцінка цих критичних заміток. Видання зібраних мною творів Сковоро­ди Харківським історично-філологічним товариством 1894 р. (на 100-річчя зо дня його смерти) під моїм редагуванням; його зміст і фактичні вказівки про нього; зібрані мною матеріяли для другого тому творів Сковороди й їх доля. Петербурзьке видання творів Сковороди В. Бонч-Бруєвича 1912 р. і його критична оцінка

Розділ другий

Зміст філософських творів Г. С Сковороди. Число певних творів Сковороди і їх реєстр Певні його твори, але які до кас не дійшли Зміст усіх філософських трактатів Сковороди і часи, коли їх було складено. Зміст його трактатів, присвячених алегорично­му розумінню Біблії; твори, що стоять на межі філософських

і літературних; педагогічні твори літературного характеру 266-317

Розділ третій

Літературні твори Г. С Сковороди. "Сад Божественних пісень" та инші віршовані твори Сковороди філософсько-морального змісту. Відомості про те, коли та де їх було написано. Розгляд з погляду їхніх сюжетів та форми; провідні ідеї. Ампліфікація його сатиричного твору "Всякому городу нрав і права" та його громадська вага; перехід його до народу, до репертуару лірни­ків та кобзарів. Вірши цілком філософського характеру. Ода про волю. Відношення деяких віршів Сковороди до духовних кантів. Г. С Сковорода та музика й музичні мотиви його пісень Харківські байки Сковороди і погляд його на вагу байок; головні ідеї його окремих байок, Сковорода - перший український байкар. Питання про мову та стиль творів Сково­роди. Значіння Сковороди в українському письменстві XVII- XVIII ст. Сковорода в творах І. ГІ Котляревського, Гулака-Арте-мовського, Г. Ф. Квітки, Т. Г. Шевченка, П. О. Куліша, нових пролетарських поетів - Тичини й Поліщука318-379

Розділ четвертий

Погляди на науку Г. С Сковороди. Погляди його сучасників і колишніх біографів. Оцінка його філософії у Філарета і коро­тенькі замітки у нових біографів. Оцінка філософії Сковороди у проф. О. Я. Єфименко; оцінка у проф. Ф. О. Зеленогорського, проф. А. С Лебедева, Ф. Кудринського, Краснюка, Вол. Ерна, & Бонч-Бруєвича, П. Милюкова. Моя паралель Г. С. Сковороди і Л. М Толстого. Оцінка А. Товкачевского, проф. Гордієвського, проф. Шпета, проф. Яворського380-421

Розділ п'ятий

Загальна філософська концепція Г. С Сковороди, вивчена з його творів. Філософія Сковороди є його віра і навпаки. Спекулятивна філософія Сковороди. Дуалізм та монізм і наука про три світи - великий, малий та символічний. Внутрішнє самопізнання. Розум та віра. Практична філософія Сковороди - наука про щастя. Теорія виховання Символічне розуміння Біблії Значіння особи і філософії Сковороди для сучасного моменту442-445

Розділ шостий

Бібліографічний покажчик розвідок про Г. С Сковороду

Стор.446-465

ПЕРЕДМОВА

З презирством ставлюсь до Крезів, не заздрю

Юліям, не вважаю на Демосфенів, жалію бага­чів..

Я ж буду не тільки щасливим, але й

блаженним, коли тільки в мене будуть друзі.

Г. С. Сковорода