Тема 14. Мировое хозяйство и международные экономические отношения.

1. Мировое хозяйство: понятие, основные этапы развития.

2. Международная экономическая интеграция.

3. Основные формы международных экономических отношений.

4. Проблемы интеграции экономики Украины в мировое хозяйство.

1. Мировое хозяйство: понятие, основные этапы развития.

Как единое всеобъемлющее мировое хозяйство сформировалось относительно недавно, а складывалось оно веками в ходе естественного разрушения обособленности национальных хозяйств отдельных стран.

Современное мировое хозяйство представляет собой систему национальных хозяйств отдельных стран и экономических субъектов (предприятий, учреждений, государств и межгосударственных организаций), объединенных между собой различными формами международных экономических отношений.

Особенности мирового хозяйства:

1. Отличительной чертой мирового хозяйства является интернационализация хозяйственной жизни. Каждая из стран в большей или меньшей степени участвует в международном разделении труда. Это приводит к тому, что воспроизводственные процессы осуществляются теперь не только на национальном, но и на международном уровне.

2. Одной из важнейших особенностей развития современного мирового хозяйства является его целостность. Она определяется, с одной стороны, наличием глобальных экономических проблем, для решения которых требуется согласованные совместные усилия всех стран и народов. С другой стороны, участие в мирохозяйственных связях позволяет странам повышать эффективность своей экономики.

Более сложный анализ позволяет представить структуру мировое хозяйство в виде трех подсистем.

В первой из них располагается около 30 развитых индустриальных стран (США, Япония, страны Западной Европы).

Вторую подсистему образует более 140 развивающих стран, в которых проживает более половины населения планеты. Среди развивающихся государств можно выделить группы стран, близкие по уровню экономического развития:

1. новые индустриальные страны (Гонконг, Сингапур, Южная Корея, Тайвань, Бразилия, Аргентина, Мексика и другие);

2. страны производители и экспорты нефти, имеющие высокий уровень дохода на душу населения;

3. слаборазвитые страны с низким уровнем жизни населения.

В третьей подсистеме мирового хозяйства находятся бывшие социалистические государства Европы и страны СНГ.

Основные противоречия мирового хозяйства:

1. между развитыми и развивающими странами;

2. между развитыми странами;

3. между глобализацией и национализацией экономик стран;

4. между стихией рынка и его регулированием.

Світове господарство склалося на початку XX ст. у результаті тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, по­ступового і неухильного включення економік у загальну систему світових господарських зв'язків що стало наслідком розвитку суспільного виробництва.

Історично первинною формою міжнародних економічних відносин була світова торгівля. Ця форма переважала в епоху капіталізму вільної конкуренції. Процес формування світового ринку одержав новий імпульс після створення в середин XIX ст. у провідних країнах великої фабрично-заводсько індустрії, яка вже не могла існувати без світового збуту. У міру розвитку масового виробництва світовий ринок став перерос­тати у світове господарство, що означало висування на пер­ший план, замість переважно торгових відносин, виробничим зв'язків, в основі яких лежав вивіз капіталу. Наприкінці XIX ст. в епоху формування крупних монополістичних об'єднань цей процес в основному завершився. Утворення світового ринку, а потім і світового господарст­ва, встановлення довготривалих торгових, виробничих і фі­нансових зв'язків між різними країнами означали кінець на­ціональної відособленості хоча б у галузі економіки. У XX ст. й особливо після Другої світової війни процес включення національних економік у світове господарство став розвиватися в таких, зокрема, напрямах, як повсюдне послаб­лення митних і адміністративних бар'єрів на шляху вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили; посилення тенденції до інтеграції національних господарств в окремих регіонах; розширення масштабів і видів діяльності транснаціональних корпорацій та перетворення їх у провідну ланку міжнародного обміну; підвищення ролі міжнародних валютно-кредитних, фінансових і торгових організацій; збільшення взаємозалежності провідних промислових центрів і ресурсодобувних країн в умовах виникнення і нарощування енергетичної кризи. Ще однією особливістю післявоєнного етапу розвитку світового господарства стало посилення ролі держави в сфері міжнародних економічних відносин. Особливого значення на­був вивіз капіталу державою, в тому числі у вигляді державних кредитів, регулювання державою зовнішньої торгівлі, фінансо­вих і кредитних операцій на міжнародному рівні. За безпосе­редньої участі урядових органів відбувається поглиблення інтеграційних процесів, особливо в Західній Європі. Розробля­ються і здійснюються на практиці різні проекти погодження політики між країнами в фінансовій, кредитній, валютній, по­датковій, сільськогосподарській, митній та інших галузях.