Організаційно-функціональна структура оеср, головні органи оеср.
ОЕСР складається з п’яти головних органів, двох автономних органів (агентств), Центру досліджень у галузі освіти й Центру розвитку ОЕСР, а також численних комітетів, робочих груп та експертних комісій (їх понад 200).
Рада - вищий орган ОЕСР. Вона складається з представників країн-членів. На своїх засіданнях Рада розглядає кардинальні питання економічної політики. Залежно від змісту питання, що обговорюється, Рада збирається один раз на рік на рівні міністрів фінансів або економіки, торгівлі, закордонних справ. Звичайні засідання відбуваються двічі на місяць на рівні постійних представників. Рішення приймає консенсус, вони обов’язкові для держав членів. До речі, це відрізняє ОЕСР від економічних органів ООН, де рішення здебільшого рекомендаційні характер. Обов’язковість виконання рішень підвищує дієвість ОЕСР.
Виконавчий комітет здійснює оперативні й контролюючі функції, готує засідання Ради. Він складається із 14 членів. З них 7 – постійні члени (від США, Японії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Канади), а 7 щороку призначаються за ротаційним принципом. Для обговорення питань утворено також Виконавчий комітет в особливому складі, до якого входять вищі посадові особи держав-членів.
Комітет сприяння розвитку (КСР) розробляє програми розвитку країн-членів ОЕСР, а також допомоги країнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікою. Він визначає обсяг ресурсів, необхідних для піднесення економіки, боротьби із злиденністю в найменш розвинутих країнах. У 1993 р. Комітет прийняв рішення, згідно з якими допомога, що входить до поняття «офіційна допомога розвитку», поширюється і на країни Центральної та Східної Європи.
Центр із співробітництва з європейськими країнами з перехідною економікою було засновано в 1990 p., тобто в той час, коли кардинальні соціально-економічні зрушення в соціалістичних країнах ставали реальністю. Ним керує директор у ранзі помічника Генерального секретаря. Центр створено з метою розв'язання таких проблем:
планування і координація діяльності ОЕСР для підтримки економічних реформ у країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ);
організація діалогу між ОЕСР та країнами ЦСЄ, а також вивчення можливостей залучення їх до діяльності ОЕСР;
стимулювання співробітництва ЦСЄ з міжнародними організаціями;
підготовка керівних кадрів для країн ЦСЄ;
надання технічної допомоги;
організація програм розвитку й контроль за їх виконанням.
Країни, що співробітничають з Центром, поділяються на дві групи.
Перша група складається з Албанії, Болгарії, Казахстану, Латвії, Литви, Естонії, Румунії, Словаччини, Словенії, Монголії, Росії та України. Для цієї групи діє регулярна програма допомоги.
Друга група складається із країн (переважно Центральної Європи), які швидше йдуть шляхом реформування економіки. З цієї групи три держави — Польща, Чехія й Угорщина — вже стали членами ОЕСР.
Центр здійснює підготовку фахівців в таких галузях: конкуренція, ринок праці, соціальна політика, банківська справа, фінансова система, оподаткування, торгівля, інвестиції, промисловість, сільське господарство, енергетика, освіта, навколишнє середовище, статистик [5, 112]. Форма підготовки кадрів — семінари, практикуми, технічні місії та ін. Фахівці, що одержали підготовку через Центр, краще адаптуються до нових економічних реалій і здатні ефективніше здійснювати реформування національної економіки.
Діяльність Центру відбувається у двох основних напрямах:
загальна робоча програма для 13 країн (Албанія, Болгарія, Естонія, Казахстан, Латвія, Литва, Монголія, Росія, Румунія, Словакія, Словенія, Угорщина, Україна);
спеціальна програма, що пропонує рамочні умови співробітництва з ОЕСР країнам, які успішно здійснюють ринкові реформи.
Центр організовує і проводить семінари з таких питань: економічний розвиток і структурна перебудова; конкуренція; ринок праці; банки і соціальна політика; банківська справа і фінансова система; оподаткування, торгівля, інвестиції, промисловість, сільське господарство; енергетика, освіта; навколишнє середовище; статистика.
Секретаріат ОЕСР складається з 13 директоратів, що відають основними комітетами: економіки; статистики; навколишнього середовища; співробітництва в галузі розвитку; торгівлі; фінансів; податків й підприємництва; науки, технології й промисловості; інформатики й комунікації; бюджету і фінансів; адміністрації й персоналу.
Секретаріат очолює Генеральний секретар, якого призначає Рада на 5 років. Секретаріат виконує повсякденну оперативну роботу, забезпечує діяльність Ради й Виконавчого комітету.
Крім Ради та Генерального секретаріату, ОЕСР має:
Виконавчу дирекцію;
Дирекцію по зв'язках з громадськістю;
Дирекцію з питань фінансів, податків та підприємств;
Дирекцію з питань харчування, сільського господарства та рибальства;
Дирекцію з питань співробітництва для розвитку;
Дирекцію з питань обмінів;
Дирекцію з питань захисту навколишнього середовища;
Дирекцію з питань статистики;
Дирекцію з питань освіти, зайнятості, праці та соціальних справ;
Дирекцію з питань науки, технології та промисловості;
Департамент з економічних справ;
Службу з питань державного управління;
Службу з питань розвитку територій.
Організаційно до ОЕСР входять також напівавтономні структури:
Міжнародне енергетичне агентство;
Агентство ОЕСР з ядерної енергетики;
Європейська конференція міністрів транспорту;
Центр розвитку;
Центр з питань досліджень та інновацій в галузі освіти;
Клуб Саеля.
До складу ОЕСР входять комітети, що здійснюють координаційну роботу в широкому діапазоні економічних проблем. Вони утворені за галузевим принципом. Склад комітетів відповідає аналогічним міністерствам і відомствам, які є в урядових структурах держав-членів.
Система ОЕСР включає два автономних органи – Міжнародну енергетичну агенцію (МЕА) та Агенцію з ядерної енергії (АЯЕ). Ці агенції є форумом для обговорення енергетичних проблем, що поста ють перед членами ОЕСР.
Серед допоміжних органів ОЕСР слід виокремити два науково дослідних центри.
Центр досліджень і новацій у галузі освіти (ЦДНО) утворено в 1968 р. для сприяння науковим дослідженням у сфері освіти з метою її програмного розвитку. Центр розробляє й апробує нові методи й моделі освіти, розповсюджує інформацію про новітні системи навчання.
Центр розвитку ОЕСР аналізує й узагальнює досвід про розробку й впровадження в життя економічних ідей, економічної політики з метою підвищення ефективності управління економікою, надання нового імпульсу розвитку народного господарства країн-членів. Цей досвід і знання Центр надає в розпорядження також країнам, що розвиваються. Центр має бібліотеку, яка містить роботи з економічних і соціальних проблем країн, що розвиваються.
Фінансування ОЕСР здійснюється із двох джерел. Основна частина фінансування (Part I), що йде на забезпечення роботи Секретаріату й роботи штатних співробітників профільних Директоратів і Комітетів із проектам, формується із обов'язкових внесків країн-членів. Розмір щорічного внеску визначається часткою ВВП країни в загальному ВВП - сукупному продукті країн ОЕСР. Друга частина фінансування (Раrt II) — це добровільні внески країн-членів і країн-партнерів за участь у проектах і програмах роботи профільних Комітетів. У 2009 р. бюджет ОЕСР становив — 303 млн. євро.
ОЕСР має офіційні відносини з багатьма міжнародними організаціями, зокрема з Міжнародною організацією праці - МОП, Організацією ООН з питань освіти, науки і культури - ЮНЕСКО, Міжнародним валютним Фондом - МВФ, Світовою Торгівельною Організацією - ВТО, Конференцією ООН з питань торгівлі та розвитку - ЮНКТАД.
Тема 3. Діяльність Міжнародного Валютного Фонду