4. Мета діяльності організації економічного співробітництва й розвитку (оеср), як основної міждержавної економічної організації загальної компетенції

Загальна економічна компетенція притаманна ООН, Раді Європи, ОЕСР та регіональним інтеграційним об’єднанням. Але діяльність регіональних міждержавних організацій все ж таки просторово обмежується, і тому вони виокремлюються в самостійну типологічну групу. Щодо Організації економічного співробітництва й розвитку, то вона є глобальною економічною організацією загальної компетенції. Глобальний характер діяльності ОЕСР зближує цю організацію з ООН. Різниця ж полягає в тому, що, незважаючи на багатофункціональність характер діяльності, функції ОЕСР не виходять за межі соціально-економічної сфери. Інша відмінність: ООН є відкритою організацією, а ОЕСР — напівзакрита; хоча статутом передбачається можливість будь-якої організації стати членом ОЕСР, в дійсності має місце жорсткий відбір кандидатів збоку засновників організації.

Свою назву й сучасну цілеспрямованість ОЕСР здобула в 1960 р. Вона стала спадкоємицею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що була утворена в 1948 р. для сприяння реалізації «плану Маршалла». Нагадаємо, що цей план був спрямований на економічну допомогу США країнам Європи, що постраждали внаслідок світової війни. За відомих політичних обставин «планом Маршалла» були охоплені тільки західноєвропейські країни. Вже до середини 50-х років план практично було виконано, Західна Європа не тільки відновила зруйноване господарство, а й перевершила довоєнний рівень. Більше того, найбільші країни цього регіону (ФРН, Франція, Велика Британія, Італія) за деякими економічними показниками наблизилися до США і не мали вже колишньої потреби в допомозі з боку США й Канади. Вони вже самі були здатні на економічну допомогу менш розвинутим країнам. У цих умовах мета організації змінилася. Із регіональної організації, якою, по суті, була ОЄЕС, нове об’єднання перетворилося на організацію глобального типу, яке об’єднує наймогутніші в економічному (та й політичному) відношенні країни світу. Сьогодні ОЕСР — своєрідний клуб найбагатших держав. «Перепусткою» до цього клубу є: розвинуті ринкові відносини, високий рівень життя, демократизація країни. Якщо нова країна входить до ОЕСР, то це означає, що вона вже належить до типу економічно розвинутих країн. Правда, ставити знак тотожності між ОЕСР і групою розвинутих країн, мабуть, не зовсім варто, бо є винятки (про них — далі). Нині ОЕСР складається з 30 країн-членів (табл. 1)

Склад країн що входять до оеср

1. Австрія	2. Канада	3. Словаччина
4. Австралія	5. Люксембург	6. США
7. Бельгія	8. Мексика	9. Туреччина
10. Велика Британія	11. Нідерланди	12. Угорщина
13. Греція	14. Німеччина	15. Фінляндія
16. Данія	17. Нова Зеландія	18. Франція
19. Ірландія	20. Норвегія	21. Чехія
22. Ісландія	23. Польща	24. Швейцарія
25. Іспанія	26. Португалія	27. Швеція
28. Італія	29. Республіка Корея	30. Японія

У роботі ОЕСР бере участь також Європейський Союз на правах колективного члена. Частка країн ОЕСР становить 60% у світовому валовому продукті.

Деякі пояснення щодо складу організації. Усі західноєвропейські країни (включаючи Туреччину) стали її членами як отримувачі допомоги за «планом Маршалла». США, Канада, Австралія й Нова Зеландія за цим планом виступали як «донори». Японія увійшла до клубу згодом як високорозвинута держава. Щодо Мексики й Республіки Корея, то це, за типологією, поки що нові індустріальні держави, правда, з високими темпами розвитку. Польща, Угорщина Словаччина й Чехія стали членами ОЕСР наприкінці 90-х років як країни, що виявили найвищий рівень економічних перетворень серед країн з перехідною економікою. Ці країни поступаються за рівнем економічного розвитку решті членів ОЕСР; ось чому їх поки ще не можна повністю зарахувати до типологічної групи розвинутих держав. Але їх членство в ОЕСР визначає перспективу подальшого розвитку. 16 травня 2007 р., за підсумками дводенного засідання ОЕСР у Парижі, для початку переговорів про членство в Організації були запрошені Росія, Естонія, Словенія, Ізраїль і Чилі. Для переговорів про можливе розширення ОЕСР були запрошені Бразилія, Китай, Індія, Індонезія і Південно-Африканська Республіка.

Ухваленню рішення про членство передує схоже за процедурою ухвалення рішення про початок переговорів щодо вступу. Такі переговори тривають від одного до двох років і слугують для з'ясування ступеня відповідності економічних правил, юридичної й інституціональної структури країни-претендента стандартам, досягнутим країнами ОЕСР.

Розширення складу членів ОЕСР означає, що поступово ця організація втрачає свою напівзакритість і стає дійсно глобальною.

Участь в ОЕСР відкриває для країни-члена великі можливості для рівного співробітництва з найбагатшими державами.

Основна мета ОЕСР:

- сприяти стійкому розвитку світової економіки;

- забезпечувати високий рівень економічного зростання, зайнятості й добробуту в країнах-членах;

- забезпечувати фінансову стабільність як у країнах-членах, так і в усьому світі;

- сприяти розширенню світової торгівлі на багатосторонній недискримінаційній основі, згідно з міжнародними обов’язками;

- лібералізувати рух капіталів;

- сприяти ефективному використанню економічних ресурсів;

- заохочувати дослідження і професійну підготовку в галузі науки й техніки;

- сприяти економічному розвитку країн, що розвиваються.

Ми бачимо, що мета ОЕСР виходить за суто корпоративні межі й має глобальну спрямованість. Це означає, що метою засновників ОЕСР є організація, яка координувала б й регулювала міжнародні зв’язки на великому світовому просторі. Таким чином, ОЕСР набуває рис ООН, дублює її функції в сфері економіки. Проте дієвість її заходів вища, враховуючи політичну монолітність країн-членів і потужні важелі економічного впливу. Рішення, що приймає ОЕСР, беруться до уваги при розгляданні відповідних проблем економічними органами ООН.