• Напрями діяльності бмр.

БМР виконує цілий ряд функцій. Зокрема він:

- здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами, тобто БМР є банком центральних банків;

- слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва, у рамках якого періодично зустрічаються керівники центральних банків;

- виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансових відносин;

- виконує функції агента та довіреної особи з виконання міжнародних фінансових угод, у тому числі до 1994 р. у рамках ЄС.

Як банк центральних банків БМР виконує важливу функцію координатора діяльності цих банків. Водночас не тільки центральні банки-акціонери, а й інші центральні банки (близько 120), а також різноманітні міжнародні фінансові установи використовують БМР як банк. Крім здійснення взаємних міжнародних розрахунків, він надає усілякі фінансові послуги щодо управління зовнішніми резервами центральних банків.

Крім того, БМР приймає від центральних банків короткострокові вклади (до трьох місяців) в іноземній валюті або золоті. На кінець березня 1997 р. загальна сума депозитів у БМР становила близько 113,1 млрд дол. США, що становить близько 7% світових валютних запасів. Із цими коштами БМР виконує такі операції:

- операції з валютою і цінними паперами (в основному короткострокові державні цінні папери);

- депозитно-позичкові операції (надає центральним банкам забезпечені золотом або депозитами кредити, іноді надає незабезпечені (резервні) кредити на надто короткі строки);

- приймання урядових вкладів за особливими угодами (БМР не дозволено надавати кредити урядам або відкривати їм поточні рахунки);

- інвестиційні послуги управління портфелем цінних паперів;

- операції з купівлі-продажу і зберігання золота;

- інші послуги на світових ринках як агента або кореспондента центральних банків (проміжне фінансування).

Як уже зазначалося, БМР — це своєрідний форум, що сприяє міжнародному співробітництву банків. Він регулярно організовує у себе зустрічі (Базельські зустрічі) представників центральних банків країн-членів та інших центральних банків, співпрацює з Групою десяти. Головна мета цих зустрічей — досягнення високого ступеня взаєморозуміння з питань грошово-кредитного й економічного характеру, функціонування світової валютної системи тощо.

БМР створює можливості для роботи різноманітних комітетів (як постійних, так і спеціальних), що вивчають і обговорюють конкретні питання: проблеми міжнародної заборгованості; упровадження фінансових інновацій, удосконалення фінансових інструментів, структури фінансових ринків, банківського нагляду, забезпечення ефективності і стабільності систем внутрішніх і міжнародних платежів і розрахунків тощо.

• Особливості функціонування МаБР, його організаційна структура та кредитна діяльність.

Міжамериканський банк розвитку, МаБР (Inter-American Development Bank) став першим і найбільш лояльним до «багатої Півночі» регіональним банком розвитку.

Проект угоди про створення цієї найстарішої і найпотужнішої регіональної фінансової установи розроблявся за активної участі Сполучених Штатів спеціальною комісією Міжамериканської соціально-економічної ради Організації американських держав. Узгодження всіх положень проекту було завершено 8 квітня 1959 p., а вже 1 жовтня 1960 р. після ратифікації угоди всіма її учасниками МаБР розпочав свої операції.

На момент початку діяльності першого регіонального банку розвитку його членами були 19 латиноамериканських країн і Сполучені Штати (які з моменту заснування Банку мали право на членство в ньому відповідно до Закону про Міжамериканський банк розвитку). З часом кількість членів МаБР збільшувалася за рахунок приєднання до нього як латиноамериканських держав і країн Карибського басейну, так і країн інших континентів — Японії, Канади та найбагатших держав Європи, що не претендували на отримання кредитів МаБР. Нині кількість членів Банку сягла 46, в тому числі 20 країн-донорів (США, Японія, Канада, 16 європейських країн та Ізраїль) і 26 країн — претендентів на позики: Аргентина, Багами, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гватемала, Гвіана, Гондурас, Домініканська Республіка, Еквадор, Колумбія, Коста-Рика, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Суринам, Тринідад і Тоба-го, Уругвай, Чилі та Ямайка.

Мета МаБР, задекларована в угоді про його створення, — боротьба зі злиднями та сприяння екологічно безпечному сталому економічному зростанню країн Латинської Америки та Карибського басейну (як кожної окремо, так і регіону в цілому). Відповідно до цієї мети пріоритетними напрямами діяльності Банку вже понад 40 років залишаються:

- програмна допомога розбудові в країнах регіону конкурентного середовища, яке б стимулювало й адаптувало розвиток національних економік до умов інтернаціоналізації виробництва;

- модернізація державних інституцій шляхом підвищення ефективності й прозорості їхньої діяльності;

- фінансування соціальних програм боротьби зі злиднями;

- сприяння регіональній інтеграції (включно з розвитком внутрішніх ринків товарів і послуг).

За роки функціонування МаБР у його межах було створено низку спеціалізованих структур, у тому числі Міжамериканську інвестиційну корпорацію, Багатосторонній інвестиційний фонд, Фонд спеціальних операцій та кілька фондів, засновниками яких стали окремі країни-донори чи міжнародні організації.

Фінансову основу діяльності Банку становлять його статутний капітал, резерви, цільові внески країн-донорів і запозичення самого МаБР на світових ринках капіталу — загалом близько 200 млрд дол. Авуари Фонду спеціальних операцій нині перевищують 10 млрд дол. США.

Власний капітал МаБР, що безперервно зростав упродовж усього періоду існування Банку (досягши 101 млрд дол. у 2002 p.), складається із двох частин: сплаченої (4,3 %) і несплаченої (95,7 %); остання, як і в МБРР, вважається «гарантійною» (callable) і підлягає сплаті лише «за запитанням», тобто в разі нездатності Банку виконати свої зобов’язання перед власними позикодавцями. Саме наявність останньої частини (і, головним чином, висока частка в ній зобов’язань США і країн «великої сімки») дає Банкові змогу робити багатомільярдні запозичення на світових ринках капіталу на найвигідніших умовах.

Рада управляючих за Статутом зосереджує у своїх руках всю повноту влади в Банку. Цей орган уповноважений вирішувати всі стратегічні питання організації й діяльності МаБР. До її складу входить 46 (за кількістю країн — членів МаБР) урядовців високого рангу — по одному від кожної країни. Збирається Рада 1 раз на рік. За свою роботу в Раді управляючі не отримують зарплатні, але саме вони визначають її розмір для інших посадових осіб Банку, в тому числі для виконавчих директорів і Президента Банку (нині — Енріке Іглесіас), на яких покладається оперативне управління Банком.

Штаб-квартира МаБР розташована у Вашингтоні, а його представництва відкриті в кожній латиноамериканській країні, що є членом Банку, а також у Парижі та Токіо.

Частка власних ресурсів у кредитах, що надаються Банком, є досить невисокою — зазвичай вона не досягає і 20 %. Основну ж частину кредитів становлять кошти, залучені самим Банком з ринків капіталу Європи, Азії та Америки в результаті розміщення на них власних облігацій.

Облігації МаБР, так само як і цінні папери МБРР, мають найвищий рейтинг — ААА. Обсяг щорічних запозичень МаБР за останні роки коливається від 6 до 10 млрд дол. — керівництво Банку стежить за тим, щоб загальна величина запозичених коштів не перевищувала 80 % власного капіталу. Головними покупцями облігацій МаБР є центральні банки, пенсійні, трастові та інвестиційні фонди, а також комерційні банки промислово розвинутих країн. Досить цікавим є той факт, що МаБР залучає кошти не тільки з традиційних ринків капіталу, але Й з таких країн, як Австралія, Канада, Польща та Тайвань.

Ще одним джерелом формування кредитів, що надаються країнам Західної півкулі під егідою Банку, є кошти, які надходять у формі доброчинних внесків країн-донорів до трастових фондів МаБР. Зокрема, в межах МаБР функціонує Фонд спеціальних операцій, капітал якого перевищує 10 млрд дол. Крім того, вже майже 40 років МаБР управляє фінансованим урядом США і заснованим при організації «Союз задля прогресу» Трастовим фондом соціального прогресу (активи — 525 млн дол.), Венесуельським трастовим фондом з активами близько 500 млн дол. (створений у 1975 р.) та ще більш ніж десятком інших трастових фондів, довірених йому для управління як членами, так і нечленами Банку. Найбільшу активність у фінансуванні спеціальних фондів виявляють США, Велика Британія, Канада, Німеччина, Норвегія, Швеція, Швейцарія та Ватикан.

МаБР створив також і самостійні спеціалізовані структури, до яких належать Міжамериканська інвестиційна корпорація та Багатосторонній інвестиційний фонд.

Міжамериканська інвестиційна корпорація (lnter-American Investment Corporation) являє собою автономну філію, метою якої є сприяння розвиткові малого та середнього бізнесу шляхом надання власникам підприємств кредитів через національних фінансових посередників, а також гарантій для залучення приватних інвестицій з ринків капіталу. Корпорація залучає й інших кредиторів шляхом утворення кредитних синдикатів, організації спільного кредитування проектів тощо.

Адміністрований Банком Багатосторонній інвестиційний фонд (Multilateral Investment Fund) є головним джерелом фантів, шо надаються для стимулювання розвитку приватного сектора в країнах Латинської Америки та Карибського басейну. Кошти БІФ використовуються також для фінансової підтримки пілот-них проектів у сфері інституцій ного та правового реформування, а також для стимулювання розвитку малого бізнесу. Нині до його скарбниці від 26 донорів уже надійшло 1,3 млрд дол., з яких щорічно витрачається до 100 млн для фінансування не більш ніж 100 проектів.

Кредити МаБР поділяються на дві групи залежно від джерела їхнього формування і ще на дві групи — залежно від умов їхнього обслуговування та/або повернення. За першою ознакою кредити поділяються на «А loans» — сформовані зі статутного капіталу МаБР і «В loans» — утворені з коштів, залучених завдяки розміщенню облігацій банку на світових ринках капіталу.

За Статутом Банк може надавати кредити як державним установам (національним, регіональним і муніципальним органам влади), так і недержавним організаціям — але під гарантії уряду. Зазвичай кредити виділяються під спеціальні інфраструктури і проекти, однак кошти можуть спрямовуватися національним чи субрегіональним банкам розвитку* та іншим національним установам країн — членів МаБР для кредитування проектів, незначні масштаби яких не дають змоги отримувати кошти безпосередньо від Банку.

Починаючи з середини 90-х років минулого століття МаБР почав надавати до 5 % своїх кредитів приватному секторові, не вимагаючи під них державних гарантій. У 2001 р. цю частку було подвоєно.

Найбільша частина кредитів Банку спрямовується на фінансову підтримку розбудови інфраструктури транспорту та енергетики (остання поглинає до чверті кредитів); приблизно стільки ж коштів вкладається в розвиток сільського господарства латиноамериканських країн. Останнім часом більше коштів стало спрямовуватися на охорону довкілля, охорону здоров’я та боротьбу зі злиднями і соціальною нерівністю: у 2002 р., наприклад, 50,5 % виділених Банком коштів було призначено саме для фінансування регіональних програм боротьби із соціальною нерівністю та злиднями. На початок XXI ст. пріоритетним напрямом діяльності

У територіальному аспекті найбільше кредитів МаБР припадає на «велику трійку» — Аргентину, Бразилію та Мексику.

Загалом, згідно з даними експертів МаБР, за чотири десятиріччя свого існування Банк перетворився на головний каталізатор мобілізації ресурсів до країн Латинської Америки та Карибського басейну, забезпечивши надходження до регіону 263 млрд дол. Обсяг щорічно надаваних самим Банком кредитів зріс із 294 млн дол. у 1961 р. до 10,1 млрд дол. у 1998 р. Хоча в подальшому обсяги кредитів МаБР зменшилися — до 5,3 млрд дол. у 2000 р. і 7,8 млрд дол. у 2001 р. — все ж, за твердженням представників Банку, в останні вісім років минулого сторіччя їх організація не мала собі рівних серед усіх багатонаціональних банків розвитку за величиною кредитів, наданих країнам Латинської Америки та Карибського басейну.

• Мета, завдання ЧБТР та його функції.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був створений у 1998 р. на основі угоди 1994 р. між державами - учасницями Чорноморського економічного співробітництва, а саме: Азербайджаном, Албанією, Вірменією, Болгарією, Грецією, Грузією, Молдовою, Російською Федерацією, Румунією, Туреччиною та Україною. Приєдналася Сирія. Він є фінансовою складовою Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧБС) зі штаб-квартирою у м. Салоніки (Греція).

ЧБТР користується всіма імунітетами та привілеями міжнародної організації. У зв’язку з тривалим процесом створення операційна діяльність Банку розпочалася лише 1 червня 2000 р.

Найбільшими акціонерами ЧБТР є Греція, Росія та Туреччина, частка яких у статутному капіталі становить по 16,5 %; потім - Болгарія, Румунія та Україна - по 13,5 %; частка всіх інших країн - по 2 %. Початковий статутний капітал банку становив 1,2 млрд дол. США1 і був розділений на 1 млн акцій. Членами ЧБТР можуть бути як країни - учасниці ОЧЕС, так й інші банки і фінансові організації.

ЧБТР було створено для уникнення труднощів реалізації інвестиційної діяльності, для сприяння підписанню кредитних і фінансових угод на урядовому і неурядовому рівнях, а також, маючи на меті розширення взаємного економічного ділового співробітництва, для виконання окремих проектів і взаємних інтересів.

Керівними органами банку є Рада керуючих і Рада директорів. Рада керуючих на засіданнях встановлює головні напрями діяльності банку, призначає президента Банку, розглядає та затверджує основні результати фінансової діяльності цієї установи. Рада директорів здійснює нагляд за проведенням банком операцій відповідно до Статуту. До складу обох цих рад входить по одному представнику від кожної країни-члена.

Хоча Банк почав здійснювати фінансування проектів тільки з грудня 1999 p., він уже розглянув різноманітні проекти на суму понад 150 млн дол. США.

ЧБТР згідно з установчими документами має на меті насамперед забезпечити фінансову підтримку пріоритетних проектів у Чорноморському регіоні, передусім у транспортній, телекомунікаційній, енергетичній галузях, а також у сфері захисту Чорного моря і довкілля, розвиток підприємницьких зв’язків між країнами - членами ОЧЕС, сприяння економічному розвитку в регіоні, залучення інвестицій та забезпечення співпраці з іншими міжнародними фінансовими організаціями.

На ЧБТР було покладено такі функції:

- сприяти розвитку міжрегіональної торгівлі, включаючи виробництво між країнами-членами;

- фінансувати промислові проекти і підприємства в країнах-членах;

- співпрацювати з міжнародними установами і національними фінансовими організаціями в країнах-членах;

- надавати допомогу для розвитку і реформування економіки країнам ОЧЕС;

- інвестувати проекти в економічній і соціальній сфері країн-членів, надаючи гарантії.

До фінансових інструментів, які використовує Чорноморський банк торгівлі та розвитку для виконання зазначених вище функцій, належать: надання позик із власних джерел, або в співробітництві з міжнародними фінансовими організаціями і комерційними банками; придбання пакетів акцій; інвестування на міжнародному фінансовому ринкові.

Нормативним актом, що регулює членство України у ЧБТР, є Указ Президента України «Про забезпечення членства України у Чорноморському банку торгівлі та розвитку» від 26 лютого 2002 р. №181/2002, згідно з яким тодішнього міністра економіки України О. Шлапака було призначено від України керуючим у правлінні ЧБТР.

Вибір проектів відбувається за аналогічною схемою з МБРР та ЄБРР. Кредитний комітет Банку ретельно відбирає проекти для подальшого затвердження Радою директорів.

Позитивна динаміка діяльності ЧБТР в Україні дає змогу оцінити його як важливу міжнародну фінансову організацію в регіоні Чорноморського басейну, а також прогнозувати, що цей Банк, маючи значний потенціал розвитку, може найближчим часом стати одним з провідних інвесторів у вітчизняну економіку.