Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти

Центр практичної психології і соціальної роботи

Надання психологічної допомоги

молоді, яка схильна до суїциду чи

здійснила спробу суїциду

Методичні рекомендації

Харків 2007

Рецензенти:

Ю. Ю. Дребот, ліцензіат біблійних наук Папського Григоріанського Університету (Рим, Італія);

І. С. Захара, професор філософських наук Львівського національного Університету ім. І. Франка.

Вступ

Сьогодні Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис. населення). При цьому даний показник з кожним роком збільшується.

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % - вважають, що нікому "немає до них діла", 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

Характерним для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх вчинків. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищевказаними рисами породжує відчуття безвиході, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду дитини або підлітка.

Суїцид не можна серйозно вивчати за межами контексту соціального оточення конкретної людини. Обов'язково треба брати до уваги актуальні потреби, цілі і прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й емоційний клімат сім'ї.

Соціально-економічна ситуація, що склалася в Україні, вимагає термінового вирішення проблем психологічного захисту учнівської молоді. Результати соціально-психологічних досліджень свідчать, що значна частина підлітків відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках з дорослими та однолітками.

Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є ретельне психолого-педагогічне вивчення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду, поглиблення рівня індивідуальної роботи з дітьми, розробка системи корекційних та профілактичних заходів, піирока просвітницька робота з сім'ями.

Діти, які перебувають у кризовому стані, потребують підтримки від оточуючих: членів сім'ї, педагогів, однокласників, корекційної допомоги практичного психолога. Як показує практика роботи з такими дітьми, своєчасне кваліфіковане втручання, як правило, дає позитивні наслідки. На жаль, незнання та невміння надавати психолого-педагогічну допомогу дітям не дає змоги запобігти трагічним випадкам.

З метою науково-методичного забезпечення попередження суїцидальної поведінки серед учнівської молоді розроблені ці методичні рекомендації для педагогів, практичних психологів (соціальних педагогів), батьків.

Розділ 1. Суїцидальна поведінка дітей та підлітків: причини, ознаки, профілактика

1.1. Суїцидальна поведінка дітей та підлітків

Дитячі самогубства, які відбуваються в 6-11 років, перш за все пов'язані з психічною еволюцією дитини. Відбувається перший (після народження) якісний стрибок: від материнських архетипів до батьківських "установок". Вони необхідні дитині для виживання в суспільстві і для самостійного життя. Тому серед пускових факторів, що штовхають дитину на самогубство в цьому віці, на одному з перших місць стоїть розлучення батьків. Для дитини з затримкою розвитку несвідомого дуже потрібні зовнішні фігури батька та матері, їхній взаємозв'язок, тому що, коли немає доброї інстинктивної орієнтації, дитина чіпляється за ці образи, як за "тички" при переході болота. І якщо в цей момент батьки розлучаються, то дитина опиняється в становищі людини, яка хоче перескочити з однієї криги на іншу, а вони враз розходяться у неї під ногами. Тому для дитини з затримкою розвитку несвідомого, яка "не доросла" до поняття боротьби за себе, яка кодується архетипами патріархату, існують тільки два виходи, відомі малюку, -народитися знову (тобто померти), і захворіти (звідки часто й беруться психосоматичні хронічні захворювання).

Самогубства у юнаків

Якщо для дітей 6-11 років самогубства не дуже характерні, то для підлітка 14-15 років діалог зі смертю -явище відоме. Адже підлітковий вік сам по собі означає символічне помирання дитинства і перехід людини на інший рівень розвитку. Саме в 14-15 років повинен "підключитися" архетип самоідентифікації, синовній архетип, який допомагає людині відірватися від символічної "пуповини", що зв'язує його з батьками, тобто відбувається процес автономізації. Однією з найважливіших причин самогубств у підлітків вважається дифузна ідентифікація, тобто відсутність впевненості, підвищений рівень тривожності, почуття неповноцінності, самотність тощо. Більшість дітей переживають цей вік бурно, але нормально. Турбування повинні викликати ті діти, особливо хлопчики, - у яких перехідний вік проходить надто гладко, начебто його немає. Також слід звернути увагу на дітей із сімей, де порушений нормальний контакт з батьками. Діти з затримкою розвитку несвідомого, відсутньою інформацією з підсвідомості на етапі ініціації, тобто переходу від безпечного, але залежного становища дитини до обтяжливої відсутності волі дорослого, почувають дискомфорт, відчувають незрозумілу депресію. Вони не знають, як "вистрибнути" з дитинства, а все, що може їм запропонувати їх збіднена підсвідомість, це досвід їх біологічного народження, що тісно переплітається в психіці з образом смерті. Підлітки намагаються "врятувати" себе через смерть-відродження. Спусковим крючком для підліткового суїциду часто буває подібний вчинок молодіжних кумирів, героїв книг, кінофільмів. Справа в тому, що всі "фанати" мають певний ступінь порушення підсвідомої регуляції, а оскільки батько і мати недостатньо авторитетні в їх очах, "фани" намагаються "зрисувати" образ героя, який їм допоможе здолати вузлові етапи індивідуальної еволюції.

Суїцид у 18-25 років звичайно пов'язаний з віддаленими відголосами непройденого перехідного віку, це "переношені діти, що задихаються в материнській утробі". Життя потребує від них зрілості, що відповідає біологічному віку, а підсвідомість не говорить, як це найкращим чином реалізовувати. Звідси неправильний вибір професії, невдалий шлюб, байдужість до дітей.

Карен Хорні, видатний представник психодинамічного напрямку в психології, вважала, що при порушенні взаємовідносин між людьми виникає невротичний конфлікт, породжений так званою "базовою тривогою". Вона з'являється ще в дитячому віці через відчуття ворожості оточення. Крім тривожності, у невротичній ситуації людина почуває самотність, безпомічність, залежність і ворожість. Ці ознаки можуть стати основою суїцидальної поведінки (наприклад, дитяча залежність дорослої людини з глибоким почуттям неповноцінності і невідповідності образу ідеального Я або стандартам, що існують у суспільстві). Ворожість при конфлікті актуалізує, як вважала К. Хорні, "руйнівні схильності, що направлені на самих себе". Вони не обов'язково приймають форму спонукання до самогубства, але можуть бути як прояви презирства, огиди або загального заперечення. Вони посилюються, якщо з зовнішніми труднощами стикаються егоцентрична установка та ілюзії людини. Ворожість і презирство до себе та інших людей можуть стати настільки сильними, що можуть дозволити підлітку загинути таким привабливим для нього засобом, як помста. В ряді випадків здійснення суїциду є єдиним засобом затвердити своє Я. Цікаво, що покірність долі, при якій самодеструктивність є переважаючою тенденцією, К. Хорні також розглядає в якості латентного самогубства. Розділ 2. Суїцид як форма саморуйнівної поведінки