V. Геофізичні дослідження свердловин

ГЕОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ

Геофізичніх методів дослідження свердловин

Роль та місце геофізичних досліджень в комплексі заходів при пошуках, розвідці, розробці та експлуатації нафтогазових родовищ.

Геофізичні методи дослідження свердловин (ГДС) застосовують для вирішення геологічних і технічних задач при пошуках, розвідці та розробці нафтогазових родовищ.

При вивченні геологічних розрізів свердловин за результатами ГДС корелюються розрізи свердловин, визначається літологічний склад порід, виявляються колектори та вивчаються їх властивості, проводиться підрахунок запасів нафти та газу.

Вивчення технічного стану свердловин з допомогою ГДС пов’язане з визначенням викривлення свердловин, оцінкою фактичного діаметру свердловин, визначенням профілю перерізу свердловин і обсадних колон, висоти піднімання, характеру розподілу і ступеня зчеплення цементу в затрубному просторі, виявленням місць припливів і затрубної циркуляції вод в свердловинах, виявленням водопоглинальних горизонтів і контролю гідравлічного розриву пласта, визначенням рівня рідин, місць знаходження башмаків обсадних колон і металевих предметів і т.д.

ГДС є основним засобом при вирішенні задач контролю розробки нафтогазових родовищ: дослідження процесу витіснення нафти і газу в пластах; вивченні експлуатаційних характеристик пластів; встановлення складу флюїдів в стволі свердловини; вивчення технічного стану експлуатаційних і нагнітальних свердловин.

Прострілювально-вибухові та інші роботи виконуються з врахуванням даних геофізичних методів дослідження свердловин з допомогою стріляючих перфораторів, бокових грунтоносіїв, торпед, випробувачів пластів, керновідбірників.

Отже, геофізичні методи дослідження свердловин є важливою і невід’ємною ланкою в геологічних, бурових та експлуатаційних роботах на нафтових і газових родовищах.

Умови проведення геофізичних досліджень в свердловинах

Умови проведення геофізичних робіт у свердловинах можна поділити на геологічні, об’єктивні і незалежні від діяльності людини і технологічні, що залежать від прийнятої методики і технології буріння свердловин.

Геологічні ситуації

Основними колекторами є колектори міжгранулярного типу, низькопористі теригенні і карбонатні міжгранулярні колектори, колектори складної структури.

Характер зміни колекторських і фізичних властивостей під дією високих гірського типу і температури різний не тільки для порід різноманітного літологічного складу чи стратиграфічної приналежності, але й для однотипних порід неоднакової пористості.

Мінералізація пластових вод змінюється в широких межах і досягає максимальних значень 300-350 г/л.

Температура на вибої свердловин коливається в широких межах Максимальні значення температур – 220-250 С

В природному заляганні на пласт діють геостатичний і геотектонічний тиск. Максимальна ступінь аномальності пластового тиску 2,3-2,5.

Технологічні умови

Тиск в свердловині регулюється в залежності від відомого чи очікуваного пластового тиску. Тиск в глибоких свердловинах змінюється в широких межах і може досягати 130 МПа. Для практики промислової геофізики мають значення і сама величина гідростатичного тиску в стволі свердловини і співвідношення її з величиною пластового тиску.

Густина промивних рідин змінюється від значень, близьких до середньої по розрізу густини насичених гірських порід (1,1 2,3*0,3 кг/м³).

Питомий електричний опір промивних рідин змінюється в межах 0,02-1,5 Омм. Використовуються також розчини на нафтовій основі. Однак їх застосування автоматично приводить до скорочення комплексу ГДС, так як неможливо застосувати електричні методи.

Буріння глибоких і надглибоких свердловин у більшості випадків закінчується долотами діаметром 140-214 мм.

Отже, технологічні умови можуть суттєво впливати на проведення промислово-геофізичних робіт та інформативність комплексних досліджень, а тому слід забезпечувати такі свердловинні умови, які дозволяли б проводити необхідні роботи без перешкод в заказаному інтервалі і отримувати інформацію в оптимальних умовах для кожного методу досліджень.