1. Тонкий відділ кишечнику.

2. Товстий відділ кишечнику.

3. черевна, грудна порожнина, печінка.

4. кров.

5. кон’юнктивальному мішку та під третьою повікою.

Лабораторні методи діагностики, які застосовують за сетаріозу жуйних тварин:

1. дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном

2. дослідження фекалій методом седиментації

3. дослідження фекалій методом Бермана

4. дослідження крові, взятої з периферичних судин, методом розчавленої краплі

Знищення двокрилих кровосисних комах проводять з метою профілактики гельмінтозів худоби:

А. Парамфістомідоз.

Б. Сетаріоз.

В. Онхоцеркоз.

Г. Трихуроз..

Д. Монієзіоз.

Проміжним хазяїном для збудника дирофіляріозу є:

1. дощовий черв'як.

2. комарі .

3. мухи.

4. орибатидні кліщі.

5. відсутній.

З метою лабораторної діагностики дирофіляріозу досліджують:

1. кал.

2. кров.

3. сечу.

4. зішкрібок шкіри.

5. молоко.

Вкажіть локалізацію нематод в організмі м’ясоїдних.

1. Trichuris vulpis . А. Бронхи, трахея.

2. Dirofilaria immitis. Б. Нирки, сечопроводи.

3. Dirofilaria repens. В. Тонкий кишечник.

Г. Товстий кишечник.

Д. Серце, кровоносні судини.

Ж. Підшкірна клітковина.

Дайте морфологічну характеристику збудникам нематодозів м’ясоїдних.

1. Dirofilaria immitis.

2. Trichuris vulpis.

А. Нематоди завдовжки 3,8-7,5 см, тонкі, з ниткоподібної форми головним кінцем і товстим хвостовим. У самців хвіст має вигляд тупого заокругленого кільця. Спікула одна, довга. Спікулярна піхва вкрита кутикулярними шипиками. У самки вульва відкривається на межі тонкої й товстої частини тіла.

Б. Гельмінт сіро-жовтого кольору. На головному кінці тіла розміщені вузькі бокові крила. Самці завдовжки 4-7 см. Хвіст поступово стоншується, спікули однакові. У самок завдовжки 6-10 см вульва відкривається в передній частині тіла.

В. Ниткоподібної форми нематоди. Самці досягають у довжину 2,6-3,2 см, мають одну довгу спікулу (0,4-0,5 мм). Спікулярна піхва гладенька, без шипиків. Самки завдовжки 4,4-4,9 см.

Г. Гельмінт світло-жовтого кольору. На головному кінці є три губи з широкими бічними кутикулярними крилами. Між стравоходом і кишечником знаходиться шлуночок. Довжина самців 5-10 см, у них загнутий хвостовий кінець і дві однакові спікули. Довжина самок - 10-18 см.

Д. Нематоди завдовжки 12-18 см, завширшки - 1,1-1,2 мм. Хвостовий кінець загострений, має конічну форму, і вузькі бічні крила, прианальні сосочки та дві неоднакові спікули. Самка завдовжки 25-30 см, завширшки 0,7-1,5 мм, живородна. Вульва відкривається в передній частині тіла.

Вкажіть на характерні морфологічні особливості яєць збудників нематодозів м’ясоїдних.

1. Trichuris vulpis.

2. Dirofilaria immitis.

А. Яйця середніх розмірів, лимоноподібної форми, незрілі.

Б. Яйця середніх розмірів, круглі, темно-коричневого кольору, з комірчатою зовнішньою оболонкою, незрілі.

В. Яйця круглі, світло-сірого кольору.

Г. Личинки досягають у довжину 0,22- 0,3 мм, в ширину - 0,005- 0,007 мм.

Д. Яйця бочкоподібної форми, з корками на полюсах, середніх розмірів, вкриті щільною гладенькою оболонкою жовтого або коричневого кольору.

Дайте опис морфологічних особливостей яєць збудників гельмінтозів свиней.

1. Trichuris suis.

2. Metastrongylus elongatus.

3. Macracanthorhynchus hirudinacaeus.

А. Яйця продовгуватої форми, сірого кольору, розміром 0,045-0,057 х 0,030-0,041 мм, всередині містять личинку. Шкарлупа яєць складається із чотирьох оболонок.

Б. Яйця форми правильного овалу, 0,084-0,102 мм завдовжки і 0,05-0,056 мм завширшки. Шкарлупа яєць товста і щільна, складається з чотирьох оболонок: зовнішньої тонкої, яка безбарвна і легко руйнується; двох середніх, з яких одна потужна, темно-коричневого кольору, з неправильно розміщеними заглибинами, подібна до шкарлупи мигдалю (від цієї оболонки залежить колір і форма яйця), а інша еластична, сірого кольору; внутрішньої - прозорої, відносно щільної і товстої. Всередині яйця знаходиться озброєний гачками зародок (акантор).

В. Яйця сірого кольору, овальної форми, 0,050-0,087 мм завдовжки і 0,040-0,050 мм завширшки, темно-коричневого або бурого кольору, вкриті товстою шкарлупою, яка складається з чотирьох оболонок: зовнішньої, двох середніх та внутрішньої. У свіжовиділеному яйці знаходиться одна зародкова клітина (протобласт).

Г. Яйця жовто-коричневого кольору, 0,052-0,066 мм завдовжки і 0,027-0,030 мм завширшки, діжкоподібної форми з прозорими корками на полюсах. Поверхня яєць гладенька, товста, порожнина - дрібнозерниста. Шкарлупа яєць складається із зовнішньої тонкої, прозорої оболонки, двох середніх та внутрішньої. Корки на полюсах суцільно з`єднані з другою середньою оболонкою. Всередині яєць міститься зародок на стадії пресегментації.

Вкажіть на причини інвазування свиней гельмінтозами.

1. Трихуроз

2. Стронгілоїдоз.

3. Макраканторинхоз.

А. Заковтування інвазійних яєць.

Б. Заковтування інвазійних личинок.

В. Заковтування члеників гельмінтів, що виділилися з калом людини.

Г. Заковтування травневих хрущів, що містять личинки акантели.

Д. Заковтування члеників гельмінтів, що виділилися з фекаліями собак.

Встановіть локалізацію гельмінтів в організмі птахів.

1. Polymorphus magnus. А. Трахея, бронхи.

2. Polymorphus minutus. Б. М`язовий шлунок.

3. Syngamus trachea. В. Залозистий шлунок.

4. Filicollis anatis. Г. Тонкий кишечник.

Д. Товстий кишечник.

Дайте морфологічну характеристику збудникам гельмінтозів птахів.

1. Syngamus trachea.

2. Polymorphus magnus.

3. Filicollis anatis.

А. Гельмінти яскраво-червоного кольору. Довжина самця 0,2- 0,5 см, самки - до 2 см. Ротова капсула добре розвинена, але неглибока. На дні широкого ротового отвору знаходиться до 10 зубів невеликих розмірів. Самці мають хвостову бурсу і дві однакові малі спікули.

Б. Гельмінти жовтого або оранжевого кольору, завдовжки від 0,9 до 1,5 см мають веретеноподібну форму. Хоботок озброєний гачками, розміщеними в 16 поздовжніх рядів, у кожному з них - по 7-8 гачків. У самців є чотири цементні залози кишкоподібної форми. На хвостовому кінці розміщена статева бурса.

В. Гельмінти біло-жовтого кольору, тіло їх вкрите шипами. Самці веретеноподібної форми досягають 0,6-0,8 см завдовжки і 1-1,5 мм завширшки. На хоботку яйцеподібної форми розміщені гачки. У задній частині тіла знаходиться 6 цементних залоз овальної форми. Самки - від 1 до 2,5 см завдовжки і близько 4 мм завширшки. На довгій шийці розміщений великий бульбусоподібний хоботок, озброєний гачками.

Г. Гельмінти жовто-білого кольору. Самці завдовжки 2-7 см, самки – 6-12 см. Ротовий отвір оточений трьома губами. У самця є добре розвинений преанальний присосок, оточений хітиновим кільцем, дві тонкі однакові спікули, а також хвостові сосочки.

Дайте морфологічну характеристику збудникам акантоцефальозів птахів.

1. Polymorphus magnus.

2. Filicollis anatis.

А. Самці веретеноподібної форми досягають 0,6-0,8 см завдовжки і 1-1,5 мм завширшки. На хоботку яйцеподібної форми розміщені гачки. У задній частині тіла знаходиться 6 цементних залоз.

Б. Тіло видовжене, веретеноподібної форми. Кутикула молочно-білого або рожевого кольору з чітко вираженою поперечною кільчастою покресленістю. На головному кінці є добре розвинений булавоподібний хоботок, озброєний 36 гачками. Самець завдовжки 7-15, самки – до 68 см.

В. Тіло жовтого або оранжевого кольору, завдовжки від 0,9 до 1,5 см, веретеноподібної форми. Хоботок озброєний гачками, розміщеними в 16 поздовжніх рядів, у кожному з них – по 7-8 гачків. У самців є чотири цементні залози кишкоподібної форми. На хвостовому кінці розміщена статева бурса.

Г. Гельмінти жовто-білого кольору. Самці завдовжки 2-7 см, самки – 6-12 см. Ротовий отвір оточений трьома губами. У самця є добре розвинений преанальний присосок, оточений хітиновим кільцем, дві тонкі однакові спікули, а також хвостові сосочки.

Вкажіть на локалізація акантоцефал в організмі птахів.

1. Polymorphus magnus. А. Бронхи, трахея;

2. Polymorphus mіnutus. Б. Тонкий кишечник;

В. Товстий кишечник.

Г. Печінка.

Вкажіть на причини інвазування птахів акантоцефальозами.

1. Поліморфоз.

2. Філікольоз.

А. Заковтування водяних осликів, що містять акантели.

Б. Заковтування малощетинкових червів, що містять акантели.

В. Заковтування рачків-бокоплавів,що містять акантели.

Г. Заковтування дощових червів, що містять акантели.

Дайте характеристику основним типів найпростіших.

1. Sarcomastigophora.

2. Apicomplexa.

3. Ciliophora.

А. Дуже дрібні внутрішньоклітинні паразити. Характерною їх морфологічною особлвістю є наявність полярної нитки, згорнутої всередині спори і здатної до викидання.

Б. Найпростіші, тіло яких вкрите війками, за допомогою яких вони рухаються і захоплюють їжу.

В. Одноклітинні, що мають джгутики.

Г. Характерною особливістю є наявність на передньому кінці тіла на певних стадіях розвитку набору специфічних органел: полярного кільця, роптрій, мікронем і коноїда.

Дайте опис збудників протооозів.

1. Eimeria tenella.

2. Histomonas meleagridis.

3. Trichomonas gallinae.

А. Ниткоподібні паразити, що закручуються у вигляді спіралі (мають 9-12 завитків), завдовжки 3-30 мкм, завширшки – 0,2-0,4 мкм.

Б. Паразити овальної або грушоподібної форми. Розміри становлять 5-20 х 3-10 мкм. Тіло складається з оболонки, цитоплазми, ядра і має 5 джгутиків;

В. паразити кулястої форми діаметром 12-21 мкм з 1-4 джгутиками. Аксостиль, ундулююча мембрана та цитостом відсутні.

Г. Ооцисти овальні, з двоконтурною оболонкою, зеленуватого кольору. Їх розмір становить 22-24 х 18-19 мкм. Мікропіле немає, на одному з полюсів є полярна гранула.

Дайте визначення способам безстатевого розмноження найпростіших.

1. Простий поділ.

2. Брунькування.

3. Ендодіогенія.

4. Мерогонія.

А. Поділ материнської клітини на дві дочірні, які певний час знаходяться під спільною оболонкою материнської клітини.

Б. Рівномірний поділ материнської клітини на дві дочірні. Після поділу ядра й цитоплазми дочірні клітини розходяться й існують самостійно.

В. Нерівномірний поділ, коли від материнської клітини відділяється одна або кілька дочірніх, менших за розмірами, ніж материнська клітина.

Г. Множинний поділ, коли ядро і цитоплазма діляться на багато частин.

Дайте характеристику епізоотологічних осередків піроплазмідозів.

1. Благополучний.

2. Загрозливий.

3. Ензоотичний.

4. Латентний.

А. Територія, на якій є всі три ланки епізоотичного ланцюга і хворіє значна кількість тварин. Це пов`язано з тим, що тварин утримують в умовах, які виключають контакту з кліщами (стійлове утримання, випасання на культурних пасовищах), внаслідок чого не відбувається їх “ревакцинація”, або застосовують специфічні хіміопрепарати, які забезпечують санацію організму від збудників, що й призводить до втрати премуніції.

Б. Територія, де є значна кількість інвазованих кліщів, оптимальні умови для їх розвитку і вони щороку контактують з тваринами. В цій місцовості хвороба не виявляється клінічно, оскільки всі тварини мають премуніцію. У разі завезення в такий осередок сприйнятливих тварин вони тяжко хворіють з високою летальністю. Молодняк хворіє легко, набуває імунітет, який щороку підкріплюється.

В. Територія, на якій немає кліщів-переносників, хворих тварин чи носіїв збудника.

Г. Територія, на якій немає хворих тварин чи носіїв збудника, але є іксодові кліщі-переносники.

Вкажіть на морфологічні особливості збудників піроплазмідозів великої рогатої худоби.

1. Babesia bovis.

2. Babesia bigeminum.

3. Theileria annulata.

А. Паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві “груші” з`єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині.

Б. Паразити округлої форми, мають одноконтурну плазматичну мембрану, клітинну стінку, нуклеоїд, тяжі, фібрили та мембранні структури в цитоплазмі. У еритроцитах формують колонії, що складаються з 2-8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір.

В. Паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин.

Г. Кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний.

Вкажіть на особливості біології збудників кокцидіозів жуйних.

1. Eimeria bovis.

2. Toxoplasma gondii.

3. Sarcocystis bovifelis.

А. Мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечника котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі.

Б. Гаметогонія і спорогонія– в епітеліальних клітинах кишечника котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних.

В. Гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечника собачих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних.

Г. Мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечника жуйних, спорогонія – у зовнішньому середовищі.

Дайте характеристику періодів клінічного перебігу парувальної немічі коней.

1. Перший.

2. Другий.

3. Третій.

А. Відмічають схуднення, незважаючи на збережений апетит. Кобили абортують через 1,5-2 міс після початку прояву хвороби. На шкірі з`являються набряки круглої або овальної форми (талерні бляшки), які раптово виникають і швидко зникають. Підвищується чутливість шкіри.

Б. Клінічні симптоми відсутні.

В. Температура тіла субфебрильна. Розвивається набряк препуція, мошонки, пеніса у жеребців, вимені, нижньої частини черева й вульви у кобил. На шкірі та слизових обологках статевих органів з`являються вузлики та виразки, а після їх загоювання – білі плями. Слизова оболонка піхви гіперемійована, набрякла, вкрита вузликами та виразками. З неї виділяється жовтувато-кров`янистий слиз.

Г. Спостерігаються паралічі та парези лицевого чи трійчастого, а також попереково-крижових нервів. При однобічному ураженні лицевого нерва губа, вухо, повіка відповідного боку обвисають. При парезах нервів поперекової ділянки розвивається слабкість тазової частини тіла, тварина шкутильгає на обидві кінцівки, присідає. Після моціону ці ознаки зникають.

Дайте опис збудників протозоозів свиней.

1. Babesia trautmani.

2. Eimeria suis.

3. Isospora suis.

4. Balantidium suis.

А. Ооцисти овальної чи округлої форми, розмірами 22 х 17-19 мкм, оболонка гладенька, одношарова, прозора. Всередині спорульованої ооцисти міститься 2 спороцисти з чотирма спорозоїтами в кожній.

Б. Ооцисти овальні, розміром 14,5-19,2 х 11,3-15,3 мкм, з двоконтурною гладенькою оболонкою. Всередині спорульованої ооцисти міститься 4 спороцисти з двома спорозоїтами в кожній.

В. Трофозоїт розміром 30-150 х 25-120 мкм має яйцеподібну, округлу, овальну форму, вкритий коротенькими війками. Цисти округлі, діаметром 58-88 мкм, з двоконтурною оболонкою, війки відсутні.

Г. Типова форма парногрушоподібна: паразити з`єднуються тонкими кінцями під гострим кутом, розміщуються в центрі еритроцита, розміри їх більші за радіус еритроцита (3,16 х 1,68 мкм).

Вкажіть на локалізацію еймерій в організмі кролів.

1. Eimeria stiedae. А. Епітеліальні клітини нирок.

2. Eimeria perforans. Б. Епітеліальні клітини печінки.

3. Eimeria magna. В. Епітеліальні клітини тонких кишок.

Г.Епітеліальні клітини задньої частини тонких кишок.

Вкажіть методи лабораторної діагностики за протозоозів.

1. Бабезіози.

2. Тейлеріози.

3. Еймеріози.

4. Трихомоноз.

А. Дослідження фекаліїв флотаційними методами.

Б. Мікроскопія змивів зі слизових оболонок зовнішніх статевих органів.

В. Мікроскопія мазків периферичної крові.

Г. Мікроскопія мазків-відбитків з пунктату поверхневих лімфовузлів.

Морфологічна ознака, за якою відрізняються ооцисти токсоплазм від еймерій:

1. колір ооцист.

2. розмір ооцист.

3. кількість спороцист в ооцисті.

4. будова оболонки.

Протозооз, який є загрозою для здоров’я людини, це:

1. анаплазмоз

2. еймеріоз

3. токсоплазмоз

4. саркоцистоз

5. криптоспоридіоз.

6. балантидіоз.

7. гістомоноз.

Збудники бабезіозу великої рогатої худоби:

1. Babesia ovis

2. Babesia bovis

3. Babesia motasi

4. Babesia bigemina

5. Babesia caballi.

Протозоози, які є зоонозами:

1. Токсоплазмоз.

2. Гістомоноз.

3. Еймеріоз.

4. Саркоцистоз.

5. Бабезіоз.

Локалізуються саркоцисти в організмі проміжних хазяїв:

1. м’язи.

2. кишечник.

3. серце.

4. очі.

5. кал.

Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний спостерігається за балантидіоз у тварин:

1. цуценят.

2. курчат

3. телят.

4. поросят

5. лошат.

Переносять збудника анаплазмозу великої рогатої худоби є родів:

1. Ixodes.

2. Dermacentor.

3. Boophilus.

4. Hyalomma.

Місце паразитування Еіmeria stidae в організмі кролів:

1. тонкий кишечник.

2. товстий кишечник.

3. печінка.

4. шлунок.

5. нирки.

Паразити, які в циклі розвитку мають одного хазяїна:

1. облігатно-специфічні.

2. неспецифічні.

3. моноксенні.

4. гетероксенні.

Дві парні грушоподібні форми бабезій, з`єднані вузькими кінцями в еритроцитах тварин під тупим кутом, характерні для видів:

А. Babesia bovis.

Б. Babesia ovis.

В. Babesia caballi.

Г. Babesia equi.

Д. Babesia canis.

Цитостом (клітинний рот) наявний у найпростіших:

А. Trichomonas foetus.

Б. Trypanosoma equiperdum.

В. Babesia bigemina.

Г. Balantidium suis.

Д. Eimeria bovis.

Ундулююча мембрана наявна у найпростіших:

1. Trypanosoma equiperdum.

2. Babesia bigemina.

3. Trichomonas foetus.

4. Balantidium suis.

5. Eimeria bovis.

У свиней паразитують види найпростіших:

1. Balantidium suis.

2. Theileria sergenti.

3. Eimeria tenella

4. Trichomonas foetus.

5. Babesia trautmanni.

Зрілі ооцисти вміщують 2 спороцисти, в кожній з яких є по 4 спорозоїти, у найпростіших:

А. Isospora suis

Б. Eimeria tenella

В. Toxoplasma gondii

Г. Eimeria bovis

Д. Trichomonas foetus.

Зрілі ооцисти вміщують 4 спороцисти, в кожній з яких є по 2 спорозоїти, у найпростіших:

А. Isospora suis

Б. Balantidium suis.

В. Toxoplasma gondii

Г. Eimeria acervulina

Д. Eimeria brunetti

Назва збудника, наведеного на рисунку, це:

1. Eimeria stidae.

2. Тrichomonas foetus.

3. Тrypanosoma equiperdum .

4. Balantidium suis.

5. Histomonas meleagridis.

Збудником бабезіозу великої рогатої худоби є:

1. Тrichomonas foetus.

2. Babesia bovis.

3. Babesia motasi.

4. Babesia bigeminum.

5. Theileria annulata.

Локалізуються еймерії в організмі овець:

1. у епітеліальних клітинах слизової кишечника.

2. у крові.

3. у центральній нервовій системі.

4. у легенях.

5. у серці.

6. у печінці.

Матеріал, що використовують для лабораторної діагностики криптоспоридіозу:

1. кров.

2. сечу.

3. кал.

4. виділення статевих органів.

5. молоко.

Назвіть місце паразитування бабезій: