Беседовала Ольга николайчук

P.S. Многочисленные предло­жения депутатов относительно во­зобновления льгот для предприятий с иностранными инвестициями так и не были приняты. Таким образом, возникшая коллизия по этому вопро­су осталась неразрешенной. А зна­чит, конституционные обращения по этому поводу, о которых мы писали в предыдущих номерах, впол­не оправданны и на сегодняшний день.

1 Statistical Abstract of the United States — Washington. — 1993. — Ñ. 657.

2 Бизнес. — 1995. — 4 апреля. — С. 1.

3Хоч внески підприємців на соціальне страхування, строга кажучи, не є податками, їх відносять до непрямих податків на тій підставі, що вони включаються в ціни товарів і перекладаються на кінцевих споживачів. Внески ж робітників і службовців на зазначені цілі є по суті ще одним видом прямих відрахувань з їхніх особистих доходів. Саме такої точки зору дотримується, наприклад, О. Мещерякова (Налоговые системы развитых стран мира. — М. — 1995. —С.6). Є й інші погляди на цю проблему. Дехто з авторів відносить внески на соціальне страхування (не виділяючи окремо внесків найманих робітників і внесків підприємців) до прямих податків (Джеффри Д. Сакс, Фелипе Ларрен Б. Макрозкономика. Глобальный подход. —М. — Дело. — 1995. — С. 223).

Урівноважена структура податків зберігається в Німеччині й протягом 1990—1994 рр. Співвідношення між прямими і непрямими податками становить відповідно: 1991 р. — 55,9 і 44,1%; 1992 р. - 56,1 і 43,9%; 1993 р. - 54,5 і 45,5%; 1994 р. - 54,7 і 45,3%. (Zahlen zur wirtschaftlichen Entwicklung der Bundesrepublik Deutschland. — Ausgabe. — 1994. — С. 83.)

4

5У Франції завдяки пільгам особистий прибутковий податок сплачує лише 52% платників. Ця причина, а також історичні особливості оподаткування в цій країні зумовили низьку частку особистого прибуткового податку в податкових надходженнях.

6 Конрад Ю., Лукіна 1. Податкова політика в Україні: підходи і перспективи ./Економіка України. - 1996. -№ 11.-С. ЗІ.

7 Кзмпбелл Р.Макконнем, Стэнли Л. Блю. Экономикс. —Т.2. —М. — Республика. — 1992. — С. 185.

8 Обзор систем налогообложения в СССР и ведущих капиталистических странах./М. — Изд-во НИИПиНа при Госплане СССР. — 1990. — С. ІЗ.

9 Найцікавішим для нас є питання, яким історичним умовам більше відповідає теорія "економіки пропозиції", а не "ефективного попиту", що спричинило її поширення. Теорія "економіки пропозиції" виникає в умовах якісних змін у системі господарювання розвинутих країн. Доки в процес капіталотворення було залучене досить вузьке коло великих та середніх власників, інфляційне фінансування, зменшення позичкового процента, високе оподаткування, рекомендоване кейнсіанцями, дійсно сприяло інвестиціям, економічному зростанню. Підвищення і якісна зміна структури (проценти на облігації та депозитні вклади, дивіденди) доходів широких верств населення, а отже,

заощаджень, з одного боку, і розширення варіантів їхнього використання (можливість вкладення в акції, облігації, депозити чи в будинки, предмети довгострокового використання та ін.), тобто залучення до процесу капіталотворення "широких верств" і розширення альтернативних варіантів цього процесу, потребували пошуку шляхів стимулювання заощаджень та їхньої трансформації в інвестиції. Інфляція в поєднанні з високими податками цьому не сприяла, вона стимулювала споживання, а штучно знижена норма позичкового процента викликала лише розширення позабанківських кредитних операцій. Теоретики "економіки пропозиції" запропонували інший варіант розв'язання цієї проблеми — зниження податкових ставок на доходи корпорацій, дивіденди, доходи від банківських депозитів, біржових операцій.

С.Т.Кадькаленко, О.М.Московенко, М.Н.Скворцов. Підприємець і податки ./Київ. — Манускрипт. - 1995. — С. 38.

Податкова система України. Підручник./ В.М.Федосов, В.Ш.Опарін, В.О.П'ятаченко та ін. -К.- 1994. - С. 265-267.

10

11

12В українській літературі, як правило, внески до фондів, про які мовиться, виділяються в особливу групу доходів державного бюджету і не враховуються при визначенні співвідношення між прямими і непрямими податками. Не заперечуючи існування певних відмінностей між податками і відрахуваннями та внесками, ми вважаємо їх неістотними. А щодо критерію, за яким податки поділяються на прямі та непрямі, то цих відмінностей практично немає. Якщо акцизний збір, ПДВ являють собою частку ціни товару, то внески до фондів, що нараховуються на фонд заробітної плати, є частиною собівартості. Зумовлюючи її зростання, вони фактично призводять до зростання цін, тобто перекладаються на кінцевих споживачів. Тому всі податки, відрахування і внески, що підвищують ціни товарів, можна розглядати як непрямі податки та податкові платежі.

Звичайно, непрямі податки підсилюють податковий тягар, але 1) чисто психологічно вони не так негативно сприймаються громадянами, 2) на ціни, отже, на реальні доходи вони впливають тоді, коли відбувається перегляд ставок чи зміна методики нарахування; при стабілізації процесу стягнення цих податків вони перестають бути інфляційним чинником, 3) зростання загального рівня цін під впливом підвищення ставок непрямих податків супроводжується хоч би частковою індексацією доходів громадян.

13

14Кваснюк Б.Є. Валовий внутрішній продукт України та його вартісна структура. — Фінанси України. - 1996. -№ 2.-С. 10,11.

С.Терехин. Фискальная политика Украины: под бременем пережитков плановой зко-номики. — Финансовые риски. — 1996. —№3.—С.21

15