Фізико-хімічні характеристики різних аеросилів

Показник	Аеросил-300	Аеросил-250	Аеросил-175
1 питома поверхня частинок, м2/г Середні розміри частинок, мілімікрон або мікрон Здатність до ущільнення, см3/100 г рН середовища Препарат містить, %: SiО2 Na2O SО2 Fе2О3	300 4 - 40 ммк 1700 6,3 93 0,8 0,8 0,05	250 100-170 ммк 1350 6,3 93 0,8 0,8 0,05	175 3 мк 1000 6,5 92 0,6 0,2 0,04

У тваринництві найчастіше за все для отримання холін-хлориду у порошку, надання сипучості різним кормовим добавкам, у тому числі і для підвищення сипучості мікро гранульованих форм вітамінів А, О, Е, В₂, використовують аеросил-300. Аеросили володіють найвищою адсорбцією із усіх сорбентів, які застосовуються у тваринництві. Так, аеросил-300 максимально може адсорбувати до 65% (вагових) холін-хлориду.

Випускається препарат у поліетиленових мішках, вкладених у трьохшарові паперові мішки вагою по 2-3 кг. Зберігають препарат три роки.

Бентоніти (колоїдні глини) різновид відбілюючих глин, які утворюються у результаті хімічних змін вулканічних порід-туфів і попелів, очевидно, в умовах морського дна, а також вивітрювання. Вони складаються головним чином із мінеральної групи - монтморилоніту, за цих умов у якості катіонів у молекулі монтморилоніту можуть бути різні елементи, але найчастіше за все алюміній і кальцій.

У тваринництві бентоніт натрію використовується для виробництва карбамідного концентрату. Бентоніт натрію володіє високими волого поглинаючими властивостями. Його використовують у формі аморфного порошку, який повинен мати набрякаємість не менше 80%. Кальцієві бентоніти для приготування карбамідного концентрату не придатні. Бентоніт натрію вводять у карбамідний концентрат із розрахунку 5% від суміші усіх інгредієнтів, які входять у склад карбамідного концентрату.

Для медичних і ветеринарних цілей білу глину випускають після обов'язкової стерилізації у сушильній шафі при температурі +160 не менше 90 хвилин. Препарат повинен бути гарно запакований у вологостійку упаковку. Зберігають препарат у заводській упаковці.

Діатоміт (інфу30рна земля, кізельгур, гірське борошно) є осадовою гірською породою, яка складається з раковини діатомових водоростей. Раковинки є оболонками цих водоростей, які просочені кремнеземом. Скупчення таких оболонок утворює цілі шари гірських порід (трепел, діатоміт та інші), також на дні океанів у арктичній і понадарктичній областях знаходять скупчення діатомового мулу. Отже, діатоміт - пориста гірська порода, звичайно пухка або слабко зцементована, жовтуватого або сіруватого кольору. Хімічними аналізами встановлено, що діатоміти на 96% складаються із водного кремнезему (опал), тобто гідрату окису кремнію. Діатоміти, як і трепел, володіють великою наявністю, що дозволяє використовувати їх для виробництва динаміту. Діатоміт володіє властивістю до абсорбції, має погану звуко- і теплопроникність, тугоплавкий і кислостійкий.

У тваринництві діатоміт використовують для отримання порошкоподібного -холін-хлориду, у якому їм часто заміняють аеросил.

Вугілля активне (активоване вугілля, медичне вугілля, тваринне вугілля) виготовляється частково з крові тварин і тоді його називають тваринним вугіллям, частково - з звичайного деревного вугілля шляхом проколювання і подальшого подрібнення. Однак сорбуюча властивість деревного вугілля дещо менша, ніж тваринного. Активне вугілля володіє високорозвиненою пористістю, завдяки чому він здатний поглинати багато речовин, які знаходяться у рідкому і газоподібному стані. Розміри пор коливаються від 10 (питома поверхня до 1 м²/г) до 30 ангстрем. Активоване вугілля являє собою чорний дрібний порошок без запаху і смаку, нерозчинний у воді та інших розчинниках. У препараті не повинно бути більше 0,008% хлоридів, 0,02 сульфатів, 0,06 - заліза і 0,001% солей важких металів. У препараті не допускається наявність пригорілих речовин, миш'яку, сульфідів і ціанідів.

Вважають що активне вугілля може бути застосоване на практиці тільки у тому випадку, якщо його абсорбуюча властивість не буде нижче тої, яка відповідає 16 мл 0,15% розчину метиленової сині для 0,1 г препарату при струшуванні упродовж 5 хвилин.

Активне вугілля володіє адсорбуючою властивістю до фарбуючих речовин, солей, алкалоїдів, бактерійних токсинів, ферментів, вуглекислоти, аміаку, сірководню та інших речовин. Так, наприклад, один об'єм вугілля може сорбувати 90 об'ємів аміаку. Поряд із фізичною адсорбцією вугілля обумовлює хімічні зміни у виді окислення і розкладання (дисоціація).

Активне вугілля широко використовується у ветеринарії при проносах у телят і поросят, здуттях передшлунків у великої рогатої худоби, метеоризмі кишечнику у коней, при отруєнні отрутами, які розчинні у маслах, при отруєнні токсинами пліснявих грибів і таке інше. Активне вугілля вводять всередину у формі колочених суспензій або мікстур, чи у суміші з кормом у дозах: великій рогатій худобі і коням - по 100-200 г, телятам і поросятам - по 5-20 і птиці по 1—2 г на тварину. Активне вугілля широко використовується у харчовій промисловості для очищення водно-спиртових розчинів при виробництві горілки, для знебарвлення патокових сиропів і цукрових розчинах при виробництві цукру-рафінаду.

Активоване вугілля необхідно зберігати у гарно закупореному посуді, особливо потрібно оберігати вугілля від зволоження, тому що за цих умов знижується його сорбціонна властивість.

Цеоліти (клиноптилоліти, пермутити - штучні цеоліти) - група мінералів ч скляним або перламутровим блиском, за хімічним складом близьких до польових шпатів. З групи цеолітових мінералів, запропонованих для годівлі домашньої птиці закавказькими вченими є клиноптилоліт. Ці цеоліти містять більше кремнезему і тому стійкіші до агресивних середовищ і високих температур. Кристали цеолітів мають кристалічну решітку, розміри пор у якій залежно від хімічного складу коливається від 2 до 9 ангстрем.

Природні цеоліти володіють як адсорбційними, так і іонообмінними властивостями, що використовується на практиці при очищенні стічних вод, у кольоровій металургії, гумовій промисловості і на інших технічних виробництвах. Отже, при введенні у шлунок тваринам цеоліти будуть вести себе приблизно так само як і у очисних спорудженнях, тобто вони будуть сорбувати якісь речовини, очевидно, амінокислоти, ферменти, вітаміни, макро­сі мікроелементи та інші.

Білково-вітамінні добавки. Попередніми комплексними кормовими сумішами і добавками, які приносять неоціненну послугу безпосередньо господарствам при виготовленні власних кормових сумішей є білково-вітамінні добавки. Вони являють собою однорідні суміші подрібнених високопротеїнових кормових засобів з вітамінами, макро- і мікроелементами та Іншими біологічно активними речовинами. До того ж вони є призначеними для приготування комбікормів, кормових сумішей і раціонів для тварин, їх часто неспівзвучне називають білково-вітамінно-мінеральні добавки (БВМД), хоч така довга назва все одно не відображає всього переліку інгредієнтів, які входять у них, тому їх правильніше називати білково-вітамінними добавками (БВД). Так вони названі і у нормативно-технічному документі.

Звичайно до складу БВД входять пшеничні висівки, трав'яне борошно, кормові відходи переробки олійних культур, корми тваринного походження, корми мікробіологічного синтезу, біологічно активні речовини та інші добавки.

Горох. Однолітня, що в'ється, трав'яниста рослина родини бобових. Культивується як харчова і кормова рослина у багатьох областях СНД. Насіння гороху містить до 28% сирого протеїну, за цих умов на долю глобулінів приходиться більше 60% загального вмісту білків. Глобуліни гороху неоднорідні і складаються з дегумінів, легумелінів і вицилінів. Усі вони мають різний амінокислотний склад, відрізняють між собою за вмістом гліцину, валіну, аргініну, лізину, тирозину та інших амінокислот. Вміст складних амінокислот становить 12-15% загального азоту, амідного азоту - 1-2, азоту основ - 2-4%, а кількість інших азотистих речовин - незначна. Кількість жиру у гороху невелика і складає 1,2-1,9%. Жирно-кислотний склад представлений як правило ненасиченими кислотами з низьким йодним числом.

Вміст клітковини у гороху не перевищує 6%. Однак, окрім клітковини, у гороху до 43% крохмалю, який є основним вуглеводом, причому залежно від умов вирощування його кількість може коливатися від 20 до 54%. У горосі виявлена сахароза і деякі моносахариди, загальний вміст яких не перевищує 8%. золагороху (3-3,3% загальної маси) на 79% складається з фосфату і калію. Біологічна цінність білка гороху не дуже висока і підвищується за термічної обробки, особливо після попереднього обсмажування насіння перед їх розмелюванням. Горох звичайно вводять у БВД для великої рогатої худоби і овець, а також у незначному проценті - для свиней.

Кормові боби (кінські боби) - однолітнє си30-зелена трав'яниста рослина з прямостоячим стеблом, родини бобових. Культивується у Прибалтиці, Білорусі, в Україні, Кавказі і Середній Азії.

Насіння бобових містить біля 29% сирого протеїну, котрий на 70% представлений глобулінами. Вуглеводи бобів до 6% представлені клітковиною, до 42 - крохмалем і до 6% - цукрами. 30льних речовин міститься від 2,1 до 4%, за цих умов на долю фосфатів і калійних сполук припадає біля 75%. У бобах наявні від 0,8 до 1,5% жирів, а серед жирних кислот переважають ненасичені з низьким йодним числом. Крім того, у склад бобів можуть входити дубильні речовини, а також фазеолюнатин - глюкозид, який містить синильну кислоту. Пропарювання або просмажування приблизно на 70-80% усуває дію цих речовин на організм тварини і підвищує перетравлення поживних речовин.

Особливо добрі результати отримані після згодовування кінських бобів великій рогатій худобі і вівцям. Тому кінські боби звичайно додають у БВД для великої рогатої худоби, вівцям і дорослим свиням за умови включення у БВД свиней тваринного білка.

Люпин відноситься до родини бобових. Його посівні площі розповсюджені у Прибалтиці, Білорусі, Північній Україні, на Кавказі, у північно-західних і західних районах Росії.

Високу оцінку серед бобових кормових культур отримали люпини після виведення нових низькоалкалоїдних солодких сортів. За вмістом протеїну люпин переважає усі оброблювані у нечорноземній смузі культури. зокрема, у зерні кращих сортів люпину вміст сирого протеїну коливається від 44 до 48%.

Кормові переваги окремих видів люпину представлені у таблиці 12, з якої видно, що солодкі сорти містять більше протешу і 30льних речовин.

Солодкі люпини охоче поїдаються усіма видами тварин без будь-яких наслідків, однак перевага віддається таким люпинам у свинарстві.

Таблиця 12