1. Продуктивність сільськогосподарських тварин

Продуктивність - основна властивість сільськогосподарських тварин, заради якої її розводять. Під продуктивністю свійських тварин розуміють їх здатність давати за певний відрізок часу різну продукцію у потрібній кількості і певної якості. За рівнем продуктивності тварин поділяють на низько-, високопродуктивних та рекордистів.

Тварини можуть давати кілька видів продукції. Рівень продуктивності визначається спадковістю, видом, віком, здоров'ям та фізіологічним станом тварини, здатністю до розмноження, материнськими якостями, скоростиглістю, розміром, довголіттям та конституцією.

Кожен вид продуктивності - це складна ознака, фізіологічне зумовлена життєдіяльністю всього організму в цілому, всіх систем органів і тканин. Продуктивність дуже мінлива. У межах виду, статі і віку на рівень і якісну сторону продуктивності впливають дві групи факторів:

1. спадкові та індивідуальні властивості тварин;

2. умови їх існування та експлуатації.

Основні види тваринницької продукції - молоко, м'ясо, вовна, смушки, хутро, яйця, шкури тощо.

Молочна продуктивність. Період, упродовж якого доять тварин з моменту родів до припинення доїння, називають лактацією. У корів лактацію умовно можна поділити на періоди:

новотільний і роздою (1-й та 2-й місяць);

розпалу лактації і початку тільності (3-4 місяць);

середина лактації (перша половина тільності);

кінець лактації (друга половина тільності).

Тривалість лактації у тварин різна: у корів - від 240 до 300-305 днів і більше; кобил - 180-210, овець і кіз - 120, у свиноматок - до 60 днів. Лактація у самок закінчується запуском, тобто припиненням доїння тварини. У початковий період лактації самку спаровують чи штучно осіменяють для одержання у наступному потомства.

Період від родів до запліднення називають сервіс-періодом. У нормі він повинен тривати не більше 80 днів. Чим пізніше після родів тварину запліднили, тим довші сервіс-період і лактація. Найвищу молочну продуктивність серед всіх видів сільськогосподарських тварин мають корови, їх середня життєва продуктивність досягає 20-30 тис. кг молока, а рекордна - понад 140 тис. кг. Наприклад, від кубинської корови Убре Бланка у 1981 р. за добу отримували 110,9 кг молока, а за 305 днів лактації від неї надоєно 24269 кг. Світовими рекордистками за кількістю молочного жиру визнані корови голштинської породи: Принцеса, Брізвуд Петсі (СІЛА) - 846 кг, Брізвуд Бар Понтіак (СІЛА) - 994,3 кг. Продуктивність кіз окремих молочних порід досягає 3000-3200 кг, овець -500, кобил - 1000-3000 кг.

Біологічні властивості великої рогатої худоби, що зумовлюють її продуктивність. Головною ознакою є наявність багатокамерного шлунку, завдяки чому велика рогата худоба краще за інші види перетравлює грубі

корми (коефіцієнт перетравності клітковини становить 55-65%). Корова може з'їсти велику кількість малоцінних кормів, бо об'єм травного каналу у неї досягає 356,4 л (шлунок - 252,5 л, тонкі кишки - 66, ободова і пряма кишки - 28, сліпа кишка - 9,9 л). Відношення довжини тулуба до довжини кишок становить 1:20. Загальна довжина кишок дорослої худоби - від 39 до 63 м.

. За добу високопродуктивна корова пережовує 60-80 кг різних кормів. У жуйних тварин потреба в азоті мікроорганізмів рубця відрізняється від потреби організму тварини в цілому.

Бактеріальний білок, синтезований у передшлунках, забезпечує потребу жуйних в амінокислотах на 50-60 %. Решта амінокислот надходить в організм за рахунок нерозщеплених у рубці амінокислот корму. Білок бактерій містить у 2-3 рази більше лізину, ніж білок кукурудзи. У цьому перевага жуйних тварин порівняно з іншими видами, що мають однокамерний шлунок.

Велика рогата худоба відносно добре переносить низькі температури завдяки терморегуляції, але лише за умови, що всі інші фактори середовища оптимальні. Температуру середовища вище 26°С худоба переносить погано, особливо при високій вологості повітря (вище 80%). При температурі 45°С спостерігається загибель тварин. Дорослі тварини погано переносять скупченість. Відпочиває тварина лише тоді, коли до неї не дотикається інша тварина. Тварини досить швидко звикають до нових умов. У процесі одомашнення вони втратили гостроту зору, погано орієнтуються в кольорах, їх збуджує червоний колір, а заспокоює зелений. Велика рогата худоба має виключно добрий слух і нюх, порівняно непогано акліматизується в нових умовах, краще і швидко звикає до помірного і холодного клімату, гірше пристосовується в жарких умовах. Велика рогата худоба зберігає здатність до розмноження протягом 15-30 років. Здебільшого тварини одноплідні, народжують теля масою тіла 18-45 кг; тільки 3-5 % народжують по 2-3 теляти. Статева фізіологічна зрілість настає у віці 6-9 міс, але господарської зрілості вони досягають у 14-18 міс. Зрілими вважаються телиці, що досягай 2/3 маси тіла дорослої тварини. Корови виношують плід 9-9,5 міс. Теляться, як правило, лежачи на лівому боці. Біологічною особливістю худоби є властивість з віком (до 5-6 лактації) підвищувати надої. Сезонність розмноження у свійської худоби майже не спостерігається. Маса самців у 1,5-2 рази вища за таку самок.

Період часу від родів до припинення утворення молока у вимені називається лактаційним періодом. Великі надої корів під час лактації призводять до перевтоми організму і винесення з молоком великої кількості сухих речовин. За даними М.Ф. Томме [55], корова з надоєм 6000 кг за 305 днів лактації виділяє з молоком білка - 200 кг, жиру - 260, кальцію - 8-9, фосфору -6-7 кг. У перший тиждень лактації корова не може з'їсти необхідну кількість кормів, тому потреба в поживних речовинах компенсується з резервів організму. Для того, щоб корова могла нагромадити певний запас речовин в організмі, період сухостою повинен становити 45-60 днів. Для корів з незадовільною вгодованістю, молодих та рекордисток сухостійний період можна збільшувати до 70-75 днів. За цей період корова відновлює свої фізіологічні властивості, депонує певну кількість поживних речовин в

організмі.

Після отелення під впливом ендокринної системи, яка стимулює діяльність молочної залози, добовий надій приблизно з 5-8-го дня починає різко збільшуватися, досягаючи максимуму в перші 40 днів після отелення. У дослідженнях щодо ходу лактації, у чорно-рябих подільських корів максимальні надої одержано на 71-78-й день лактації. Максимальні річні надої одержують від корів, у яких спостерігається плавний і повільний спад лактації. Всі зміни в кількості молока по окремих днях, декадах, місяцях за весь період лактації можна 30бразити на графіку лактаційної кривої.

Усі корови за характером лактаційної кривої поділяються на типи (О.С. Ємельянов):

1. з високою стійкою лактаційною діяльністю (корови цього типу дають багато молока і добре засвоюють корм);

2. з високою нестійкою лактаційною діяльністю, яка спадає після одержання вищого надою і знову підвищується в другій половиш лактації (характерна для корів конституційне слабких);

3. з високою, але нестійкою лактацією, яка швидко знижується. Високий добовий надій після отелення швидко знижується, надій за лактацію в середньому низькій у корів з лактацією такого типу (серцево-судинна система не пристосована до тривалої роботи з високим напруженням);

4. із стійкою низькою лактацією (від корів цього типу одержують низькі надої).

Надій корів за лактацію приблизно на 25 % залежить від вищого добового надою і на 75 % - від характеру періоду лактації. У високопродуктивних корів після максимального зниження його в наступні місяці становить до 6, а в малопродуктивних - 9-12%.

Про характер лактаційної кривої свідчить її стійкість. Для цього надій за другі 90-100 днів виражають у процентах до надою за перші 90-100 днів. У високопродуктивних корів він досягає 97-99%, а в корів, що швидко зменшують надої - 75-78%.

В.Б.Веселовський [11] пропонує оцінювати стійкість лактації за показником постійності:

ГІП = Фактичний надій за лактацію * 100

Вищий добовий надій * кількість днів лактації.

Показник стійкості становить 70 і більше, а в корів з різким спадом лактації - менше як 50.

Учені вивчали поєднуваність таких ознак як молочність і жирномолочність. зокрема, Є.Ф. Лискун встановив, що існує чотири спадкових типа тварин:

I - надій вище середніх показників, а жирномолочність нижче;

II - надій і вміст жиру в молоці нижче середніх показників;

3. - надій вище середніх і жирність молока вище;

4. - надій нижче середніх, а жирність молока вище.

Наявність таких спадкових типів підтверджується багатьма дослідниками. В.Б.Веселовський і Г.В.Веселовський [11] виділили чотири типи корів за

особливостями зміни вмісту жиру в молоці в зв'язку зі збільшенням надою з віком і при роздої:

I - з підвищенням надою збільшується вміст жиру в молоці (прогресивний тип);

2. - з підвищенням надою знижується вміст жиру в молоці (регресивний тип);

3. - жирномолочність стійка незалежно від величини надоїв (стійкий тип).

IV - жирність молока коливається незалежно від величини надою.

М'ясна продуктивність - одна з найважливіших ознак сільсько­господарських тварин. М'ясні якості у різних видів тварин оцінюють за кількісними і якісними показниками. Основними показниками м'ясної продуктивності вважаються забійна маса і забійний вихід.

Під забійною масою розуміють масу туші з жиром, але без шкури, крові, внутрішніх органів, голови, передніх кінцівок до зап'ястних і скакальних суглобів.

Забійний вихід - це відношення забійної маси до маси тіла, виражене у відсотках.

Показником м'ясної продуктивності є середній добовий приріст (показник росту тварин). Приріст залежить від умов годівлі і утримання, віку та породи. На якість м'яса впливають: співвідношення в туші між м'язами, жиром та кістками; співвідношення окремих частин туші; розподіл жиру; структура, колір і смак м'яса; хімічний склад м'яса.

М'ясну продуктивність тварин оцінюють за їх масою тіла, вгодованістю, середньодобовим приростом. Після забою тварин м'ясну продуктивність оцінюють за забійною масою, забійним виходом та оцінкою туші. У свиней, птиці значно більший забійний вихід, ніж у великої рогатої худоби та овець.

Якщо передзабійна маса відгодованого бугайця становить 500 кг, а забійна - 300, то забійний вихід дорівнюватиме - 60 %.

У овець забійний вихід становить 45-50 %, а в добре вгодованих - 60-65%. Чим більше в туші м’язової, жирової тканин і менше кісток, тим краща м'ясна продуктивність. З віком вона змінюється. На час народження тварини скелетні м'язи менш розвинені, ніж кістяк. Швидкість росту м'язів збільшується після досягнення свого максимального розвитку в ранньому віці, а потім зменшується. У великої рогатої худоби з 4-6 до 14-18 місяців спостерігається інтенсивний ріст м’язової тканини. Вся мускулатура за 6 місяців збільшується в 4,13 рази, а в наступні 12 місяців - в 2,6 рази.

У всіх видів тварин, крім свиней, розрізняють дві категорії вгодованості: першу і другу. Тварини, які не відповідають вимогам стандарту за вгодованістю, відносять до худих.

Свинину залежно від вгодованості ділять на п'ять категорій: перша-беконна, друга - м'ясна, третя - жирна, четверта - свинина для промислової переробки, п'ята - м'ясо поросят (табл. 1).

Підвищення ефективності використання тваринами поживних речовин корму при вирощуванні і відгодівлі може бути досягнуто за рахунок збагачення раціонів біологічно активними речовинами. зокрема, використовуються

тканинні препарати, що виготовляються за методом академіка В.П.Філатова [56] з різних органів (селезінка, печінка); білкові гідролізати Л-103 і амінопептид - 2 (розщеплені до простіших пептидів і амінокислот білки крові тварин); синтетичні амінокислоти; сироватка крові жеребних кобил (СЖК); цитратна консервована кров: анти ретикулярна цитотоксична сироватка (АЦС); суха консервована плацента; гормональні препарати, ферменти. Ріст тварин стимулюють і різні антибіотики (хлортетрациклін, солянокислий біоміцин, кормовий тераміцин, кормовий грицин і ін.), але в Україні такі технології заборонені.

Таблиця 1