
- •Тема 1 Порівняльне правознавство: загальна характеристика Рекомендована кількість годин – 2
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Завдання
- •Тема 2 Правові системи сучасності Рекомендована кількість годин – 2
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Тема 3 Римське право як “материнська правова система” романо-германської правової сім’ї Рекомендована кількість годин – 2
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Завдання
- •Тема 4 Східна традиція права Рекомендована кількість годин – 2
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Завдання
- •Тема 5 Західна традиція права Рекомендована кількість годин – 2
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Завдання
- •Тема 6 Приватне право Нового часу Рекомендована кількість годин - 2
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Завдання.
- •Тема 7. Основні правові положення та інститути сучасного приватного права Франції, Німеччини, Англії та сша Рекомендована кількість годин –2
- •Питання до обговорення
- •Завдання
- •Тема 8 Східноєвропейська правова родина Рекомендована кількість годин – 2
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Тема 9. Порівняльна характеристика основних положень Цивільного кодексу урср 1963 року та Цивільного кодексу України 2003 рок.
- •Питання до обговорення
- •Теми рефератів
- •Завдання
- •Словник основних термінів
- •Питання до екзамену
- •Критерії оцінки знань студентів
- •Література
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Одеська юридична академія»
Криворізький факультет
ПОРІВНЯЛЬНЕ ЦИВІЛЬНЕ ТА КОМЕРЦІЙНЕ ПРАВО
Методичні вказівки для студентів
всіх форм навчання
Виконавець:
Викладач кафедри цивільно-правових дисциплін
Березовська О.А.
Кривий Ріг
2012
Укладач:
Березовська Олена Анатоліївна
ПЕРЕДМОВА
Методичні вказівки підготовлені з метою допомогти студентам в опануванні такою навчальною дисципліною як “Порівняльне цивільне право”. Наука порівняльного права (правознавства) досить молода, її становлення почалося у другій половині ХІХ століття. Виходячи з методології, мети і завдання, можна виокремити загальну (загальнотеоретичну) та спеціальну галузеву компаративістику (порівняльне право). Остання, у свою чергу, поділяється на порівняльне цивільне право, порівняльне кримінальне право, порівняльне конституційне право тощо.
З одного боку, необхідно констатувати зростання інтересу до порівняльного права як характерної ознаки нашого часу, з іншого боку – вивчення цієї дисципліни пов’язане з помітними труднощами, тому що в Україні тільки в останні роки розпочато випуск підручників та посібників у цій галузі.
Методичні вказівки містять перелік тем курсу, акцентують увагу студентів на тих питаннях, які слід вивчити при підготовці до семінарських занять, надається перелік літератури, якою студенту необхідно користуватися в самостійній роботі. Студенти, які бажають більш докладно вивчати дисципліну, провадити дослідницьку роботу, мають можливість підготувати реферати на запропоновані теми.
Вивчення дисципліни “Порівняльне цивільне право” сприяє формуванню сучасного правового мислення у студентів, підвищує їх культурний та фаховий рівень. Сьогодні вже немає сумніву у тому, що без викладання порівняльного правознавства неможлива підготовка компетентних правників.
Тема 1 Порівняльне правознавство: загальна характеристика Рекомендована кількість годин – 2
При вивченні цієї теми необхідно приділити увагу визначенню поняття “порівняльне правознавство”, яке розглядається або виключно як метод наукового аналізу, або як самостійна юридична наука.
Крім питання про статус порівняльного правознавства, слід зосередити увагу на проблемі термінології. Поряд з терміном “порівняльне правознавство” у сучасній вітчизняній та іноземній юридичній літературі використовуються терміни “компаративістика”, “порівняльне право”, “порівняльна юриспруденція”, “порівняльне вивчення права” тощо. Отже, необхідно з’ясувати їхню придатність для позначення відповідних понять, співвідношення одне з одним, взаємозамінність, ієрархію тощо.
Так, термін “компаративізм” походить від латинського “comparatives” (“порівняльний”) і досить активно використовується вітчизняною наукою для позначення порівняння правової матерії. Правознавці, що займаються порівняльним правознавством, називаються компаративістами.
Потребує також з’ясування коректність застосування термінів “порівняльне право” та “порівняльне правознавство”. Дехто з правознавців вважає термін “порівняльне право” неточним і намагається його уникати, оскільки розуміння терміна “право” пов’язане з системою норм, яка регулює поведінку людей. Тож, використання терміну “порівняльне право” може створити помилкове враження про те, що дана дисципліна поряд з цивільним, кримінальним чи адміністративним правом є незалежною галуззю права. Насправді ж порівняльне правознавство (право) є лише системою знань, а не сукупністю правил поведінки.
Значну увагу необхідно приділити вивченню історії формування та розвитку порівняльного правознавства.
Обов’язкова риса будь-якої науки – наявність специфічного предмета дослідження. Предмет науки, у свою чергу, визначає методи дослідження і способи їхнього застосування. З’ясування цих питань має досить важливе значення для опанування всіх тем курсу.
Порівняльне правознавство як один з наймолодших наукових напрямків вивчення права має труднощі з приводу визначення свого предмету. Деякі компаративісти виходять з того, що предметом порівняльного правознавства як наукового напрямку є розробка теорії порівняльно-правового методу і дослідження на його підставі загальних принципів та закономірностей виникнення, функціонування і розвитку різних правових систем; відрізняють від предмета об’єкти порівняльного правознавства. Інші характеризують поняття об’єкта та предмета порівняльного правознавства практично як тотожні. Однак визначальною з цих двох категорій вбачають предмет порівняльного правознавства, котрим є правові системи, взяті у їхній динаміці або статиці як елемент відповідної цивілізації.
В основі процесу порівняння як фундаменту, на якому виникає і розвивається компаративістика лежать:
принцип порівнянності явищ;
принцип відповідності один одному різних рівнів, форм і видів елементів порівнюваних систем.
На з’ясуванні суті цих принципів необхідно зосередити увагу.
При розгляді питання щодо функцій порівняльного правознавства слід пам’ятати, що серед низки функцій (евристична, прогностична, методологічна, функція наукового передбачення, функція допомоги практиці) головною функцією є пізнавальна. Порівняльне правознавство завжди орієнтоване не глибоке вивчення правових явищ, на здобуття і розширення наукових знань про правові системи сучасності.
Треба з’ясувати місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук, з’ясувати зв’язок порівняльного правознавства з історією, філософією, загальною теорією права та міжнародним правом.
Дослідження у сфері порівняльного правознавства мають сьогодні досить велике теоретичне і прикладне значення, що обумовлюється потребою у формуванні власної української національної правової системи, яка відповідала б сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам, сприяла б приєднанню України до світових інтеграційних процесів.
Серед видів досліджень, що проводяться порівняльним правознавством слід виділити:
діахронне і синхронне порівняння;
бінарне та мультипорівняння;
внутрішнє і зовнішнє порівняння;
макро-, мікро- та інституціональне порівняння;
нормативне та функціональне порівняння.
Студент повинен вміти охарактеризувати кожен з видів досліджень порівняльного права.