Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Одеська юридична академія»

Криворізький факультет

ПОРІВНЯЛЬНЕ ЦИВІЛЬНЕ ТА КОМЕРЦІЙНЕ ПРАВО

Методичні вказівки для студентів

всіх форм навчання

Виконавець:

Викладач кафедри цивільно-правових дисциплін

Березовська О.А.

Кривий Ріг

2012

Укладач:

Березовська Олена Анатоліївна

ПЕРЕДМОВА

Методичні вказівки підготовлені з метою допомогти студентам в опануванні такою навчальною дисципліною як “Порівняльне цивільне право”. Наука порівняльного права (правознавства) досить молода, її становлення поча­лося у другій половині ХІХ століття. Виходячи з методоло­гії, мети і завдання, можна виокремити загальну (загально­теоретичну) та спеціальну галузеву компаративістику (по­рівняльне право). Остання, у свою чергу, поділяється на порівняльне цивільне право, порівняльне кримінальне право, порівняльне конституційне право тощо.

З одного боку, необхідно констатувати зростання інтересу до порівняльного права як характерної ознаки на­шого часу, з іншого боку – вивчення цієї дисципліни пов’язане з помітними труднощами, тому що в Україні тільки в останні роки розпочато випуск підручників та по­сібників у цій галузі.

Методичні вказівки містять перелік тем курсу, акце­нтують увагу студентів на тих питаннях, які слід вивчити при підготовці до семінарських занять, надається перелік літератури, якою студенту необхідно користуватися в са­мостійній роботі. Студенти, які бажають більш докладно вивчати дисципліну, провадити дослідницьку роботу, ма­ють можливість підготувати реферати на запропоновані теми.

Вивчення дисципліни “Порівняльне цивільне право” сприяє формуванню сучасного правового мислення у сту­дентів, підвищує їх культурний та фаховий рівень. Сього­дні вже немає сумніву у тому, що без викладання порівня­льного правознавства неможлива підготовка компетентних правників.

Тема 1 Порівняльне правознавство: загальна характеристика Рекомендована кількість годин – 2

При вивченні цієї теми необхідно приділити увагу визначенню поняття “порівняльне правознавство”, яке роз­глядається або виключно як метод наукового аналізу, або як самостійна юридична наука.

Крім питання про статус порівняльного правознавс­тва, слід зосередити увагу на проблемі термінології. Поряд з терміном “порівняльне правознавство” у сучасній вітчиз­няній та іноземній юридичній літературі використовуються терміни “компаративістика”, “порівняльне право”, “порів­няльна юриспруденція”, “порівняльне вивчення права” тощо. Отже, необхідно з’ясувати їхню придатність для по­значення відповідних понять, співвідношення одне з од­ним, взаємозамінність, ієрархію тощо.

Так, термін “компаративізм” походить від латинсь­кого “comparatives” (“порівняльний”) і досить активно ви­користовується вітчизняною наукою для позначення порі­вняння правової матерії. Правознавці, що займаються порі­вняльним правознавством, називаються компаративістами.

Потребує також з’ясування коректність застосу­вання термінів “порівняльне право” та “порівняльне пра­вознавство”. Дехто з правознавців вважає термін “порівня­льне право” неточним і намагається його уникати, оскільки розуміння терміна “право” пов’язане з системою норм, яка регулює поведінку людей. Тож, використання терміну “по­рівняльне право” може створити помилкове враження про те, що дана дисципліна поряд з цивільним, кримінальним чи адміністративним правом є незалежною галуззю права. Насправді ж порівняльне правознавство (право) є лише си­стемою знань, а не сукупністю правил поведінки.

Значну увагу необхідно приділити вивченню історії формування та розвитку порівняльного правознавства.

Обов’язкова риса будь-якої науки – наявність спе­цифічного предмета дослідження. Предмет науки, у свою чергу, визначає методи дослідження і способи їхнього за­стосування. З’ясування цих питань має досить важливе значення для опанування всіх тем курсу.

Порівняльне правознавство як один з наймолодших наукових напрямків вивчення права має труднощі з при­воду визначення свого предмету. Деякі компаративісти ви­ходять з того, що предметом порівняльного правознавства як наукового напрямку є розробка теорії порівняльно-пра­вового методу і дослідження на його підставі загальних принципів та закономірностей виникнення, функціону­вання і розвитку різних правових систем; відрізняють від предмета об’єкти порівняльного правознавства. Інші хара­ктеризують поняття об’єкта та предмета порівняльного правознавства практично як тотожні. Однак визначальною з цих двох категорій вбачають предмет порівняльного пра­вознавства, котрим є правові системи, взяті у їхній дина­міці або статиці як елемент відповідної цивілізації.

В основі процесу порівняння як фундаменту, на якому виникає і розвивається компаративістика лежать:

1. принцип порівнянності явищ;

2. принцип відповідності один одному різних рівнів, форм і видів елементів порівнюваних систем.

На з’ясуванні суті цих принципів необхідно зосере­дити увагу.

При розгляді питання щодо функцій порівняльного правознавства слід пам’ятати, що серед низки функцій (евристична, прогностична, методологічна, функція науко­вого передбачення, функція допомоги практиці) головною функцією є пізнавальна. Порівняльне правознавство зав­жди орієнтоване не глибоке вивчення правових явищ, на здобуття і розширення наукових знань про правові системи сучасності.

Треба з’ясувати місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук, з’ясувати зв’язок порівняльного правознавства з історією, філософією, загальною теорією права та міжнародним правом.

Дослідження у сфері порівняльного правознавства мають сьогодні досить велике теоретичне і прикладне зна­чення, що обумовлюється потребою у формуванні власної української національної правової системи, яка відповідала б сучасним тенденціям правового розвитку та міжнарод­ним стандартам, сприяла б приєднанню України до світо­вих інтеграційних процесів.

Серед видів досліджень, що проводяться порівняль­ним правознавством слід виділити:

• діахронне і синхронне порівняння;

• бінарне та мультипорівняння;

• внутрішнє і зовнішнє порівняння;

• макро-, мікро- та інституціональне порівняння;

• нормативне та функціональне порівняння.

Студент повинен вміти охарактеризувати кожен з видів досліджень порівняльного права.