Тема 6. Культура оратора. Вимоги до його зовнішнього вигляду, поведінки і мовлення

Культура оратора, її складові частини.

Вимоги до вигляду оратора: приємна зовнішність, відповідне вбрання, уміння гарно поводитися (хода, постава, рухи рук, голови, рухливість взагалі тощо). Вихід до слухачів. Погляд. Вираз обличчя. Жестикуляція: механічні, ілюстративні та емоційні жести. Голос оратора (сила, висота, тембр), його дикція. Темп мовлення.

Вимоги до місця промови: освітленість, розміри приміщення, розташування слухачів.

Вимоги до мовлення оратора. Точність мовлення: визначається знанням предмета, логікою мислення, вмінням добирати потрібні слова. Зрозумілість мовлення: визначається перш за все добиранням відповідних мовленнєвих засобів, відмовою від використання слів обмеженої сфери вживання. Чистота мовлення: визначається відсутністю в мовленні так званих « слів-паразитів», тобто слів, які не мають змістовного навантаження, не передають ніякої інформації; лайливих слів. Правильність мовлення: визначається дотриманням мовних норм, тобто правил вимови, словотворення, синтаксису тощо. Виразність мовлення: визначається використанням емоційно-експресивної лексики, тропів, стилістичних фігур.

Вимоги до морального обличчя оратора: шанобливе і доброзичливе ставлення до аудиторії, добросовісне ставлення до своєї справи, чесність, компетентність, порядність.

Тема 7. Види ораторського мистецтва

Неоднорідність ораторського мистецтва як одна з найхарактерніших його рис.

Різноманітність наукових критеріїв поділу ораторського мистецтва на окремі види.

Поділ ораторського мистецтва на види в залежності від сфери його вживання: юридичне, академічне, політичне, церковне, суспільно-побутове. Класифікації А. Апресяна, В. Молдавана .

Юридичне (або судове) ораторське мистецтво. Сфери його використання. Історія виникнення та розвитку. Призначення юридичного красномовства. Його особливості: офіційний характер промови; полемічність; спрямованість (до суду); попередня обумовленість змісту (справа, яку слухає суд); підсумковий характер промови; моральне підґрунтя промови. Різновиди (або жанри) юридичного красномовства.

Академічне ораторське мистецтво. Сфери його використання: застосовується переважно в шкільній (різних рівнів) і науковій аудиторіях. Історія виникнення і розвитку в Європі та Україні. Призначення академічного красномовства. Основні риси академічного ораторського мистецтва: доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, наявність чіткої термінології, позбавленої будь-якої двозначності, використання наочних та технічних засобів, наявність міжпредметних зв’язків. Різновиди (або жанри) академічного ораторського мистецтва: наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція (вузівська та шкільна), науково-популярна лекція (публічна), виступ на семінарському занятті тощо.

Політичне ораторське мистецтво. Сфери його використання. Історія виникнення та розвитку. Призначення політичного красномовства. Особливості політичного ораторського мистецтва: ангажованість політичного оратора, підвищена ідейність політичної промови, надзвичайно велика відповідальність політичного оратора тощо. Підвиди політичного красномовства за сферою функціонування: парламентське, мітингове, воєнне. Різновиди (або жанри) політичного ораторського мистецтва: політична промова, доповідь, виступ, інформація, огляд, бесіда тощо.

Церковне (християнське) ораторське мистецтво. Сфери його використання. Історія виникнення та розвитку. Призначення церковного красномовства. Основні риси церковного ораторського мистецтва: узагальнення суспільних, особистих інтересів людей; зв'язок Святого Письма з подіями життя; обумовленість проблематики, змісту промови церковним календарем; необхідність тлумачення Біблії в трьох аспектах (богословському, історичному і літературному). Різновиди (або жанри) церковного ораторського мистецтва: проповідь-розповідь, проповідь-слово (урочиста),проповідь-повчання, бесіда-тлумачення тощо.

Суспільно-побутове ораторське мистецтво. Сфери його вживання. Історія виникнення та розвитку суспільно-побутового красномовства в Європі. Призначення суспільно-побутового ораторського мистецтва. Особливості суспільно-побутового красномовства: панегіричність, ритуальність, імпровізаційність, лаконічність, емоційність, наявність прикладів з життя, фольклору. Різновиди (або жанри) суспільно-побутового красномовства: ювілейні промови, вітальне слово, застільне слово (тости), надгробне (поминальне) слово тощо.

Поділ ораторського мистецтва на види в залежності від мети промови. Класифікації П. Сапера, І. Томана та ін..

Промови з метою інформувати: сфери їх використання, жанри цих промов (звіти, доповіді, лекції тощо), особливості їх побудови.

Промови з метою переконати: сфери їх використання, жанри, особливості їх виголошення та побудови (звернені і до розуму, і до почуттів слухачів; правильний добір аргументів та їх розташування; заклик до певних дій у висновках промови).

Промови з метою розважити: сфери їх використання, жанри(тост, слово на весіллі тощо), особливості побудови (вставні веселі історії і дотепи, перебільшення значення події і т. п.).

Модуль 2. «Основи судової риторики».