Тема 4. Публічний виступ. Методика і етапи його підготовки, композиційна організація виступу

Необхідність підготовки промови: посилання на авторитети, досвід відомих ораторів минулого (Цицерона, А. Лінкольна, У. Черчилля та ін.). Умови підготовки промови: наявність часу, наявність сприятливого оточення, систематичність роботи над промовою.

Основні етапи підготовки промови: поділ, запропонований Х. Леммерманом; поділ на етапи у С. Абрамовича та В. Молдована; думки інших теоретиків ораторського мистецтва з цього приводу.

Визначення задачі виступу, його мети: поінформувати, пояснити, зацікавити, переконати, спонукати до дії, надихнути тощо.

Складання попереднього плану виступу, можливість подальшого коригування цього плану.

Збирання матеріалу до виступу. Джерела інформації. Основні етапи роботи з літературою: читання – відбір, читання-ознайомлення, читання-вивчення. Конспектування літератури: фактографічне, вільне, оцінювальне, лекторське. Допоміжний матеріал: цифри, приклади, цитати, малюнки, схеми тощо.

Відбирання матеріалу та його обміркування: перевірка фактів, уточнення думок, їх упорядкування, варіювання. Види внутрішньої мисленнєвої роботи.

Композиційна побудова промови. Вступ: його роль; можливі варіанти початку вступу (приклади з власного досвіду, цитування, проблема, що хвилює всіх, тощо); основні елементи вступу. Основна частина. Принципи викладу матеріалу в основній частині: логічної послідовності; посилення дії, впливу; економії засобів; композиційної пропорційності матеріалу. Способи викладу матеріалу: концентричний, спіралеподібний, хронологічний, дедуктивний, індуктивний, порівняльний, аналітичний тощо. Прийоми мовлення: огляд, опис, інформація, переказ, розповідь, характеристика, роздуми, цитування, обґрунтування тощо. Висновки, їхня роль.

Написання промови: дослівне, тезисне. Імпровізація. Запам’ятовування промови. Практичні поради відомих ораторів, теоретиків ораторського мистецтва.

Тема 5. Публічний виступ. Лексичні та стилістичні засоби його оформлення

Роль слова, його значення в житті людини, суспільства.

Слово як засіб номінації. Багатозначні слова. Синоніми. Омоніми. Пароніми. Загальновживані слова та слова обмеженої сфери вживання: професіоналізми, діалектизми, жаргонізми, терміни, іншомовні слова. Тлумачення значення слова, його етимології як матеріал для міркування, доказів, висновків у судових промовах.

Слово як засіб вираження емоційно-експресивної оцінки явища, предмета, події тощо. Урочисті слова, пестливі, іронічні, презирливі, вульгарні. Архаїзми та неологізми. Використання емоційно-експресивної лексики судовими ораторами в характеристиках підсудного і потерпілого, в опису умов, за яких скоєно злочин.

Слово як засіб виразності та образності мовлення. Тропи: порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, алегорія, символ, іронія, гіпербола, літота, перифраза, евфемізм, оксюморон тощо. Роль тропів у судовій промові.

Стилістичні фігури як засіб пожвавлення мовлення, надання йому емоційності та виразності: антитеза, інверсія, анафора, епіфора, анадиплозис (стикування), риторичний вигук, риторичне звертання, риторичне питання, градація тощо.

Прислів’я, афоризми, фразеологізми в судовій промові. Їхня здатність стисло, але повно передати зміст, влучно охарактеризувати предмет, явище тощо.