Тема 2. Історія ораторського мистецтва

Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі:

• красномовство епохи Шумеру;

• красномовство епохи Аккаду;

• риторика Стародавнього Єгипту;

• риторика Стародавньої Індії;

• риторика Стародавнього Китаю.

Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції: роль Емпедокла, софістів, логографів Лісія і Горгія, ритора Ісократа, філософів Сократа, Платона, Арістотеля у становленні давньогрецької риторики. Твір Арістотеля “Риторика” як перше наукове обґрунтування мистецтва говорити. Демосфен як найвідоміший давньогрецький ритор.

Римський період античного красномовства: Цицерон “Про оратора”, Квінтілліан “Настанова оратору”. Основи теорії античного ораторського мистецтва: три джерела красномовства, три мети красномовства, три види промов, п’ять етапів підготовки риторичного тексту і чотири його складові частини.

Красномовство в Біблії.

Ораторське мистецтво середньовіччя: формування нових засад європейського красномовства, виникнення гомілетики, роль Августина Аврелія у становленні християнської риторики.

Візантійська риторика: Григорій Двоєслов, Василій Великий, Іоанн Златоуст.

Риторика середньовічного Заходу: Болонська і Равенська школи юридичного красномовства.

Риторика Київської Русі: митрополит Іларіон, Климент Смолятич, Кирило Туровський.

Зміни в західноєвропейській риториці Нового часу: розвиток політичної риторики, криза гомілетики, пріоритет публіцистики в XІX ст.

Шляхи українського ораторського слова в XІV-XVІІІ ст.: полемічна церковна література, роль братських шкіл, Києво-Могилянської академії в розвитку української риторики. Ф. Прокопович. Російське красномовство в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., активний розвиток судової риторики; відомі оратори-юристи А. Коні, П. Пороховщиков, С. Андреєвський.

Українське ораторство XІX-XX ст.: труднощі розвитку українського публічного слова. Талановиті українські судові оратори М. Карабчевський, М. Холева, Степан Руденко за радянських часів. Бурний розвиток політичної риторики на рубежі XІX-XX ст. та на початку XXІ ст.

Тема 3. Техніка мовлення оратора

Органи мовлення як один з найдосконаліших і найскладніших “апаратів” людського організму.

Органи дихання: їх будова, функції. Механізм правильного дихання. Практичні поради щодо правильного дихання для полегшення мовлення. Тренувальні вправи на “підтримку дихання”.

Голосові органи: їх будова, функції. Голос, його характерні риси. Сила голосу: умови його розвитку; його варіації в залежності від обставин мовлення, з метою активізації уваги слухачів, досягнення інтонаційної виразності мовлення. Висота голосу, її варіації в процесі публічного мовлення. Тембр голосу. Практичні поради щодо збереження і розвитку голосу. Тренувальні вправи щодо розвитку голосу.

Артикуляційні органи: їх будова, функції. Правильна і неправильна артикуляція. Тренувальні вправи на виправлення і вдосконалення артикуляції.

Темп мовлення, фактори його формування. Вимоги до темпу мовлення оратора. Варіювання швидкості мовлення в публічному виступі.

Інтонація: її визначення, функції. Елементи інтонації: паузи (дихальні, логічні, психологічні); логічний наголос (його функція, способи позначення); підвищення і зниження голосу; зміна темпу мовлення; збільшення та зменшення сили голосу.