Приклади лікарської магії

 

     Лікар прив’язує поворозку до хворого і “відсмоктує” недугу.

     Змащування розігрітим бджолиним воском грудей хворого на плеврит, прикладання до місця кровотечі глини або смол деяких дерев, тамування болю зубів через використання наркотичних речовин.

     Вірили, що змащення жиром зброї, якою нанесена рана, допомагає її загоєнню.

 

          Метеорологічна - лити воду через сито.

          Хіромантія - ворожіння на долоні.

         

          Віра в одухотворення всієї природи досягає найвищої точки в міфах. Вони - природний результат розумової роботи первісних людей, спрямованої на розкриття у найдрібніших деталях навколишнього світу, проявів особистого життя і волі. Міфи робили світ зрозумілим, бо пояснювали походження всього сущого, тлумачили надзвичайні події, на прикладі богів і героїв підказували норми поведінки, були критерієм добра і зла.

          Наприклад: міф про Персея (мертвуща сила лихого ока).

                               міф про Едем (Адам і Єва). Після гріхопадіння          людство на           кару дістало: смерть, тяжку роботу, вбрання, соромливість.

                               міф про день і ніч ; сонце і місяць.

Бог наклав заборону на здобування людьми не знання і моральних суджень, а різниці між добром і злом - здатності абстрактних і моральних суджень, зв’язаних з не конкретикою.

          Міфи - це історичні ідіоми, які склалися через певний збіг обставин, часом випадковий, що набув загального, сталого змісту лише в процесі багатовікової обробки.

          Про розвиток людей свідчить і виникнення мистецтва. Люди вирізьблювали з рогу фігурки, видряпували на кості зображення, малювали на стінах печер. Зображували здебільшого те, що було для них найважливіше - тварин, на яких полювали. Стародавні художники правдиво передавали не тільки зовнішній вигляд тварини, а й її повадки - сторожість оленя, швидкий біг коня, готування лева до стрибка. Зображуючи тварин, людина краще пізнавала їх.

          Понад 100 років тому (у 1879 р.) один археолог досліджував печеру Альтаміра в Іспанії. Він узяв з собою свою маленьку дочку. Раптом дівчинка вигукнула: “Бики, бики!”. Батько підняв голову і побачив на стелі печери величезні постаті бізонів, коней, кабанів, намальованих червоною, чорною, коричневою фарбами. Фігури були у натуральну величину, виконані дуже майстерно. Деякі тварини бігли, інші кидалися на ворога. Довжина всіх ходів печери 280 метрів.

          Малюнки в печері Ляско у Франції були ще кращими, ніж в Альтамірі. Печеру знайшла в 1940 році четверо хлопчиків. Вони побачили, як їхній пес раптом зник у ямі під корінням поваленого дерева. Хлопчики кинули камінь і відчули, що від упав дуже глибоко. Наступного дня вони спустились з ліхтарями і побачили на стінах, стелі просторої печери величезні зображення бізонів, биків, коней, оленів. Вони були намальовані червоною, жовтою, чорною, коричневою фарбами. Загальна довжина всіх коридорів печери - 180 м. Ширина найбільшого залу - “залу биків” - 7,5 м, а висота - більше 7 м. Розмір окремих тварин у довжину сягав 3 м. Намальовані вони 18 тис. років тому.

          Вивчення знайдених творів мистецтва свідчить, що людина спостережливою, уміла помітити і передати красу тварин, а рука її проводила по камені впевнені, точні лінії.

                   Культура Месопотамії та Стародавнього Єгипту

 

          У Передній Азії особливо зручною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям). Початково ця цивілізація складалась з двох частин - Шумеру та Аккаду і називалась “шумеро-акадська” культура. Саме шумери заклали основи монументальної архітектури, пов’язаної з храмовим будівництвом, винайшли гончарний круг і виплавку бронзи. Було винайдено колесо, колісницю і візок.У шумерів з’явилась примітивна картинна (піктографічна) писемність. Типовий східний дім, закритий з усіх боків, освітлювався через невеликі віконні прорізи у верхній частині стіни (кімнати групувались навколо внутрішнього двору) служить показником тяжіння до обмеження простору (аккадський палац правителя Ашнунака). У композиції передньоазійського міста особлива увага приділялась побудові міського муру. Чотири комплекси зубчатих стін з вежами, прорізані 8 воротами, серед яких - велична подвійна брама, вкрита густою синявою облицювальних кахлів з білими та жовтими биками і драконами. З уявленням мешканців Месопотамії про побудову світу співвідноситься структура орнаменту, у якому домінують квадратні, хрестоподібні мотиви.

          Прямокутними за планом були храми Месопотамії, так звані зиккурати. Збудоване на платформі святилище здіймалося на землі. Терасна композиція зіккуратууособлювала “світову гору”, реалізовувала протистояння неба і землі. Тераси прорізані велетенськими прямими сходами - пандусами, що реалізовували мотив єднання світів, мотив сходження до неба. Храми приголомшували своїми розмірами. Велетенські споруди зводили силами всієї спільноти (90 м храм Етеменанки “міф про Вавилонську башту”). Тераси забарвлені в різні кольори: чорний - означав підземний світ, червоний - землян, білий - небо.

          Шумеро-аккадська література позбавляла своїх персонажів неповторно - індивідуальних рис, змальовувала їх поза реаліями конкретного оточення часом, їх герої сприймаються як своєрідні універсальні символи соціального становища людини: цар, бідар, праведник.

          В образотворчому мистецтві розуміння людини як позбавленої індивідуальності оформилось у канонічність її зображення. Так, у шумерських статуях завжди виділений великий гачкуватий ніс, густі брови, що сходяться на переніссі, кругла голена голова, кучерява борода, коротка шия, повні плечі. Типовою є також поза моління з благоговійно складеними руками, широко відкритими очима, що намагаються вловити бажання божества, великими вухами, що символізують мудрість, розтуленим ротом, що промовляє смиренним проханням. Подібні статуї призначались для “моління” замість їх господаря у храмі, тому на їх спині викладалось прохання до Бога.

          Обмеження індивідуального вияву особистості, її поглинання колективом закріплювалось фігурою всевладного деспота. Від особистих якостей правителя, його чеснот і вад, заслуг чи злочинів залежав врожай, успіх політичних і військових справ. Цар сприймався як основа цивілізації, що впорядковує світ. Образ царя у свідомості підлеглих мав бути зразком довершеності, краси й енергії. Царя зображали фізично-могутнім, безтрепетність виразу обличчя. Для рельєфів характерні теми “цар на війні”, “цар на бенкеті”. В першому випадку є сходження на звичайну висоту, В другому - апетит правителя свідчить про його життєздатність, а достаток наїдків - про благополучну результативність його правління. Мотив бенкету сприймають як символ перемоги життя над смертю.

          У літературних джерелах знаходимо поради наслідувати попередників (“Розмова господаря з рабом”).

          У передньоазіатській культурі відсутній заупокійний культ, зверненість до землі  і земного в образотворчому мистецтві. Життя визнавалось як найвища позитивна цінність - різко протилежна смерті як явищу негативному.

          У Шумерії існувало досконале ювілірне мистецтво, вперше у світі одержано кольорове скло. Шумери удосконалили піктографічну писемність і створили більш зручний клинопис, склали перші астрономічні календарі та правові кодекси, започаткували в літературі епос міфологічного змісту. Була винайдена арифметика, зародилась геометрія, для обчислення використовували таблиці множення, дроби, квадратні та кубічні корені.

          Високого рівня сягнула шумерська культура, зокрема у виготовленні статуї богів, царів, жерців, що встановлювались у храмах. Набула поширення у Шумеріїпластика у металі (діадема цариці Шубат). Шумерські архітектори поклали початок будівництву міст, оточених мурами, багатоповерхових будинків та зиккуратів(храмових башт зі святинями-алтарями), облицьованих мозаїкою з різнокольорових полірованих плиток.

          У літературі знайшли відображення міф  про створення світу з водяної стихії і міф про божественне створення людини з глини, щоб вона вела доброчинне життя, виконуючи волю богів, прислуговуючи їм.

          В епосі знайшли відображення мрія про безсмертя, проблема життя та правомірності смерті.

          Першим законодавцем історії людства був Урцінмгіна, правитель Лагаша, який склав і запровадив найстаровинніший правовий кодекс. Шумерське право стало зразком для складання законодавства наступних цивілізацій. Відомим прикладом є кодекс старовавілонського царя Хаммураппі,  мета якого полягала у тому, щоб “сильний не пригноблював слабкого, щоб сироті й вдові віддана була справедливість”. Закони  Хаммурапі вважаються взірцем законодавства усієї “клинописної культури” Месопотамії.

                             Культура Стародавнього Єгипту

 

          Ця стародавня цивілізація почала формуватись у ІV тисячолітті до н.е. Історія культури Стародавнього Єгипту поділяється на кілька періодів:

     раннє,

     стародавнє,

     середнє,

     нове царство.

 

 

Перший - характерне виникнення рабовласницького суспільства та деспотичної держави, протягом якого сформувались характерні для давніх єгиптян вірування: культ природи і предків, астральний та загробний культи, фетишизм, тотемізм, анімізм, магія.

          У культовому будівництві почав широко використовуватись камінь. Образотворче мистецтво досягло високої зрілості художніх форм.

          Стародавнє та Середнє царство характеризується зміцненням управління, могутності Єгипту.

          У культурному розвитку - це епоха будівництва вражаючих своїми велетенськими розмірами гробниць фараонів (піраміди Хеопса, Хефрена, Мікерина),створення унікальних пам’яток образотворчого мистецтва - сфінксів фараона Хефрена у Гізі та фараона Аменемхета, портретного дерев’яного рельєфу “БудівничийХесіра”, численних художніх скарбів з гробниць Хенену та Хені, статуї Кемеса - останнього фараона Середнього Царства.

          Про грандіозність найбільшої з єгипетських пірамід - піраміди Хеопса свідчать її розміри: 146 м у висоту, довжину основи кожної з чотирьох граней - 230 м. Це справді пам’ятник необмеженої влади фараона і каторжної праці його підданих.

 

Нове Царство.

          В цей час особливо розквітла архітектура храмів, найвідомішими з яких є прикрашені великою кількістю різноманітних колон храми Амона-Ра у Луксорі таКарнаці.

          Серед вершин художньої творчості цього періоду - також неперевершений своєю натхненною красою образ цариці Нефертіті із скульптурної майстерні вАрхетатоні, чудова золота маска фараона Тутанхамона та вражаючі своєю високою майстерністю й оригінальністю розписи гробниць в Долині царів поблизу Фів. Вони продовжували характерну для стародавнього Сходу традицію зображення голови і ніг фігури у профіль, а торсу - у фас. Напр.: рельєф з Мемфіса “Плакальники”, тафаюмські портрети.

          Блискучі художні досягненні Стародавнього Єгипту є матеріальним втіленням особливого світогляду та образ думок його жителів, для мислення  яких характерний дуалізм у розумінні світу. Це відбилось у поділі всього сущого на чоловічі і жіночі начала життя, протиставлення чорної землі Нілу і білого піску пустель.

          У Ст. Єгипті цінувались радощі сімейного життя, що знайшло відображення в літературі, малюнках та написах на стінах гробниць. Характерним для їх суспільного життя явищем був гедонізм (етика насолоди), яскраво змальований у творі Птахотепа “Наука”. Земні радощі настільки цінувались, що переносились у потойбічне безсмертне життя, яке й дарує вічну насолоду.

          “Книга мертвих” - найбільш велика і поширена збірка релігійно-магічних текстів, записаних на згортках папірусів, де зібрані міфи про життя у загробному світі, містить чимало гедоністичних мотивів.

          Віра в індивідуальне безсмертя породила і феномен у культурі давніх єгиптян, як прагнення залишити про себе пам’ять у віках, будуючи поховальні пам’ятники (гробниці й піраміди), помережені ієрогліфами. Якщо в епоху стародавнього Царства лише фараони могли “увійти до царства мертвих”, побудувавши собі піраміду, то з часу  середнього Царства кожен отримав право досягнути цього блаженства, звівши власну гробницю.

          Саме завдяки вірі в індивідуальне безсмертя єгиптяни, яких суспільство позбавляло можливості самовираження в земному житті, концентруючись на владі фараона, намагались за допомогою магічної сили заупокійних культових обрядів, мистецтва та писемності увіковічнити свої імена і душу, своє тіло для вічного життя. Звідси поширена традиція бальзамування та муміфікації тіл померлих.

          У Ст. Єгипті вперше у світі виникла практична медицина, розвивалась десяткова система лічби в арифметиці. Про розвиток геометрії свідчить досконалість форм Єгипетських пірамід, храмів, палаців. Існував “Будинок життя” - своєрідний інтелектуальний центр, у якому створювались гімни, пісні, редагували трактати, видавали збірки з різних галузей знань.

          Завдяки  ієрогліфічній писемності розвиваються такі жанри словесності як міфи, казки, байки, молитви, гімни, повісті, любовна лірика. Згодом виникає релігійна драма, з’являється світський театр. Фараони оточували себе  не лише мислителями, мудрецями, а й архітекторами, скульпторами, музикантами. Бурхливий розвиток мистецтва привів до появи перших у світі письмово  зафіксованих естет. міркувань.

          Саме тут вперше в історії світової культури зародилась така її риса, як гуманізм.

          Трикутник у пірамідах, утворений у площині сприйняття, упредметнює ідею вічності, визначає чоловіче начало (вершиною угору). Трикутник є пріоритетною формою, його обрисам характерний силует одягу, зображення людини.

          У круглій скульптурі зображено людину, яка або стоїть в напруженій позі з висунутою лівою ногою (піраміди в Гізі), або сидить фронтально з притиснутими до тіла руками (статуя Хефрена). Таке зображення позбавляє натяку на передачу напруженої дії або мінливих станів. Погляд статуй спрямований у безкінечність. Скульптори намагались передати максимальну схожість з оригіналом (Рахотеп і його дружина Нофрет у парному портреті). Але це не вказує на індивідуальність буття. Вирази облич залишаються далекими від реальної дійсності.

          Композиційним каноном став принцип фризової побудови зображень. Сюжети розгортаються на стінах один за одним, ритмічно повторюються жести й рухи. Це надає зображенням зупиненості у часі , а величному дійству - характеру урочистого ритуалу - ходи, процесії, спрямовані  у верх.