Тема 5. Сучасні технології в освіті
(2 год.)
План
Сутність і класифікація педагогічних технологій.
Технологія інтерактивного навчання.
Модульно-рейтингова і кредитно-модульна технології навчання.
Ігрові технології в сучасній освіті та їх характеристики.
Нові інформаційні технології.
Дистанційне навчання.
На рубежі тисячоліть в Україні створюється нова система вищої освіти, орієнтована на входження у світовий освітній простір. Цей процес супроводжується суттєвими змінами у педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу ВНЗ. Відбувається заміна освітньої парадигми, пропонується повий зміст, інші підходи, інший педагогічний менталітет. За цих умов викладачеві необхідно орієнтуватися у широкому спектрі сучасних інноваційних технологій, ідей і шкіл. Сьогодні бути педагогічно грамотним фахівцем неможливо без оволодіння освітніми технологіями. Останнім часом поняття «педагогічна технологія» дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітні технології», «технології в навчанні», «технології в освіті» - широко використовуються в психолого-педагогічній палітрі і мають багато формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компонента освітнього процесу.
Проведені соціологічні дослідження різних форм і методів викладання свідчать, що засвоєння матеріалу лекції складає 20 %, лекції з використанням наукових джерел підвищує даний показник до 30 %, лекція с використанням аудіовізуальних засобів дає 50 % умов інформації, дискусія - 70%, гра - 90 %.
Останнім часом у практику роботи вищої школи стрімко входять освітні інформаційні технології, які дозволяють якомога краще адаптувати освіту до вимог сучасного суспільства. В науці й освіті дедалі більшого поширення набуває поняття «педагогічна технологія».
Приступаючи до розгляду першого питання, необхідно наголосити, що поняття «педагогічна технологія» відоме з 20-х рр. ХХ ст. Воно було предметом дослідження багатьох вчених і вже з самого початку трактувалося по-різному. В одному разі – як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять, що нагадує виробничу технологію; в іншому – як уміння оперувати навчальним і лабораторним обладнанням, вико-ристовувати наочні посібники.
В психолого-педагогічній літературі поряд з поняттям «педагогічна технологія» використовувались і інші варіанти – «технологія навчання», «освітні технології», «технології в навчанні», «технології в освіті», причому часто вони ототожнювались. Втім, розвиток педагогічної науки, комп’ютеризація навчання сприяли остаточному розмежуванню цих понять. В 70–80-х рр. ХХ ст. було доведено нетотожність понять «педагогічна технологія» (під якою розумілась сукупність засобів і методів педагогічного процесу) і «технології в освіті» (що відповідало «технічним засобам навчання»).
Освітні технології відбивають загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору, їх призначення – прогнозування розвитку освіти, його конкретне проектування і планування, передбачення результатів, а також визначення відповідних цілям стандартів. Прикладами освітніх технологій можуть бути концепції освіти, освітні системи.
Навчальна технологія – поняття близьке, але не тотожне поняттю педа-гогічна технологія. Воно відбиває шлях освоєння конкретного навчального ма-теріалу (поняття) в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. Наприклад, ігрова технологія, технологія проблемного навчання, інформаційні технології, дистанційне навчання, комп’ютерне навчання тощо.
Необхідно зауважити, що зараз в педагогіці нараховується понад 300 визначень поняття «педагогічна технологія». Ми дотримуватимемось визначення, запропонованого В.Монаховим: педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителя.
Отже, характерними ознаками педагогічної технології є процеси програмування, проектування, конструювання, прогнозування, моделювання, спрямованих на упорядкування педагогічного середовища.
Педагогічна технологія повинна задовольняти деяким основним методологічним вимогам, критеріям технологічності: концептуальність (опора на певну концепцію, що містить філософські, психологічні, дидактичні і соціально-педагогічні обґрунтування освітніх цілей); системність (педагогічна технологія повинно мати всі ознаки системи); логічність процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність; керованість (можливість цілепланування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів); ефективність (оптимальність витрат, гарантованість досягнення запланованого результату - певного стандарту навчання); відтворюваність (можливість застосування і інших однотипних умовах, іншими суб'єктами); єдність змістової і процесуальної частини, їх взаємообумовленість.
Кожна педагогічна технологія має свої процесуальні характеристики (мотиваційна, управлінська, категорія учнів), а також має програмно-методичне забезпечення (навчальні плани, програми, методичні посібники, дидактичні матеріали, наочні технічні засоби навчання, діагностичний інтерпритарій).
Російський дослідник Г.К. Селевко1. Він докладно розглядає сучасні освітні технології (майже 50 технологій) з боку використання їх можливостей для підвищення ефективності освітніх структур. Ним розглянуто узагальнену класифікацію технологій за п'ятьма основними напрямами: традиційне навчання, модернізуючи технології, альтернативні технології, технології розвивального навчання, технології авторських шкіл.
Типова класифікацію педагогічних технологій: модульно-рейтингова технологія; технологія проблемного і групового навчання; технологія інтерактивного навчання; ігрові технології; модульно-контекстуальна технологія; інформаційні технології; технологія дистанційного навчання, кредитно-модульна технологія.
В наступних питаннях семінару необхідно детальніше охарактеризувати види педагогічних технологій.
В навчально-виховній системі традиційного ВНЗ існують певні суперечності, які істотно ускладнюють ситуацію впровадження сучасних освітніх технологій. Це суперечності:
між орієнтацією на систему знань як основу підготовки фахівця високого рівня та його особистісним розвитком;
між традиційним підходом до оцінки якості підготовки спеціаліста та соціальним оточенням сучасного освітнього простору;
між потребою у впровадженні результативних освітніх технологій і недостатнім науково-методичним та психолого-організаційним супроводом їх розробки й поширення (включно з розвитком відповідних структур).
Розробка та впровадження сучасних освітніх технологій потребує нових підходів до управління, залучення до традиційної системи навчання і виховання принципово нових елементів, оскільки цей процес не зводиться лише до збільшення суми знань та розвитку професійної спрямованості майбутніх фахівців, а передбачає досягнення нової якості організації навчально-виховного процесу, урахування сучасних підходів до організації суб’єктів діяльності в процесі професійної підготовки.