
- •Фінансовий аналіз
- •1. Роль фінансового аналізу в сучасних умовах. Види фінансового аналізу
- •2. Джерела інформації для проведення фінансового аналізу
- •3.Економічна суть майна підприємства, його структура і класифікація
- •4. Аналіз стану основних засобів підприємства (майнового стану)
- •5. Аналіз оборотних коштів підприємства і джерел їх формування
- •6.Аналіз стану виробничих запасів на підприємстві
- •7.Аналіз ділової активності
- •8.Аналіз ефективності використання оборотного капіталу
- •9. Аналіз фінансової стійкості підприємства
- •10.Характеристика типу фінансової стійкості та її визначення
- •11. Аналіз ліквідності підприємства
- •12. Оцінка банкрутства підприємства. Методи прогнозування банкрутства
- •13.Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства
- •Послідовність формування фінансових результатів подано на рис
- •14.Аналіз показників рентабельності підприємства
- •15. Оцінка ефективності використання власного і позиченого капіталу. Ефект фінансового важеля
- •16. Аналіз підприємницького ризику
- •17. Дивідендна політика і можливості її вибору
8.Аналіз ефективності використання оборотного капіталу
Отже, аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин. За даними ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати» визначаються і аналізуються такі показники оборотності оборотних коштів:
Оборотність у днях (Од) — час повного кругообігу оборотних коштів.
Визначається за формулою:
Од = СЗ [Д : Р],
де СЗ — середній залишок оборотних коштів;
Д — кількість днів у періоді, що аналізується;
Р — виручка від реалізації.
Середній залишок оборотних коштів у цілому (або будь-якого з їх видів) обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків 2-го розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньорічний залишок.
Коефіцієнт оборотності (Ко) — це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується.
Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визначається за формулою:
Ко = Р : СЗ,
де Ко — коефіцієнт оборотності;
Р — виручка від реалізації;
СЗ — середній залишок оборотних коштів за період, що аналізується. Коефіцієнт оборотності засобів — це фондовіддача оборотних коштів.
Тривалість одного обороту в днях (То) — визначається за формулою:
То = Д : Од,
де То — тривалість одного обороту в днях;
Д — кількість днів періоду, що аналізується (90, 360);
Од — оборотність оборотних коштів у днях.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз).
Він показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації, і визначається за формулою:
Кз = [СЗ : Р] 100,
де Кз — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;
СЗ — середній залишок оборотних коштів, грн.;
Р — виручка від реалізації продукції, грн.;
100 — переведення грн. у коп.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) — величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко). Що менший коефіцієнт завантаження коштів, то ефективніше використовуються оборотні кошти.
Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршання. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін.
9. Аналіз фінансової стійкості підприємства
Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства і пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів.
На стійкість підприємства впливають різні чинники, а саме:
розташування підприємства на товарному ринку;
потенціал підприємства у діловому співробітництві з партнерами;
залежність між кредиторами і інвесторами на ринку;
ефективність господарських і фінансових операцій.
Стійкість підприємств ділиться на 3 види:
внутрішня – це загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування;
загальна – це такий рух грошових коштів, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів над витратами;
фінансова – це відображення стабільності перевищення доходів над витратами, що забезпечує вільне маневрування грошових коштів підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє неперервному процесу виробництва і реалізації продукції.
Сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а саме поняття платоспроможності підприємства виступає її зовнішнім проявом.
Внутрішніми факторами впливу на фінансову стійкість підприємства є:
галузева приналежність суб’єкта господарювання;
структура продукції, яка випускається;
розмір сплаченого статутного капіталу;
величина витрат на підприємстві та їх динаміка в порівнянні з грошовими доходами;
стан майна і фінансових ресурсів.
До зовнішній факторів впливу належать:
вплив усіх економічних умов господарювання;
політика споживачів;
політика продавців;
аналіз ринку збуту;
зовнішньоекономічна діяльність.
Фінансова стійкість підприємства характеризується 2 видами показників:
абсолютні показники фінансової стійкості;
відносні показники.
Різняться ці види показників тим, що абсолютні показники є під впливом інфляції, оскільки мають грошовий вимір.
Фінансову стійкість підприємства оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. Це розрахунковий показник. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями
НВОК = II р АБ – IV р. ПБ,
де II р АБ — поточні активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу; IV р. ПБ — поточні зобов’язання, підсумок за IV розділом балансу.
Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу.
Суть коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в обчисленні та аналізі низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш поширеним
Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (табл. 8.3).
Таблиця
Алгоритм розрахунку основних показників (коефіцієнтів) фінансової стійкості підприємства
пор. |
Показник |
Порядок розрахунку показника (коефіцієнта) |
1 |
Коефіцієнт фінансової автономії |
|
2 |
Коефіцієнт фінансової залежності |
|
3 |
Коефіцієнт фінансового ризику |
|
4 |
Коефіцієнт маневреності власного капіталу |
|
5 |
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень |
|
6 |
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів |
|
7 |
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел |
|
Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів) фінансової стійкості підприємства при приватизації
№ пор. |
Показник |
Порядок розрахунку показника |
1 |
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) |
|
2 |
Коефіцієнт фінансування |
|
3 |
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами |
|
4 |
Коефіцієнт маневреності власного капіталу |
|
Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.
Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою
Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.
Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5, хоча частка залученого капіталу в японських компаніях — 80 %, що на 58 % більше, ніж у США.
Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1.
Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою
Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. Так, якщо значення коефіцієнта 1,40, це означає, що при вкладенні в активи підприємства 1,40 грн, позиченими є 40 коп.
Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою
За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.
Оптимальне значення — Кф.р 0,5. Критичне значення — 1.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховують як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування
.
Iнформацією для розрахунку цього коефіцієнта є пасив Балансу та розрахункові дані, що відображують величину власних оборотних коштів. Величину власного капіталу підприємства показують у розд. I пасиву Балансу, тоді як величину власних оборотних коштів потрібно розрахувати. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Його можна розрахувати двома способами:
1) як різницю між сумою власного капіталу та сумою необоротних активів:
Кв = Підсумок розд. I пасиву Балансу – Підсумок розд. I активу Балансу = рядок 380 (ф. № 1) – рядок 080 (ф. № 1);
2) як різницю між сумою оборотних активів і сумою власного капіталу
Кв = (Підсумок розд. II активу Балансу + Підсумок розд. III активу Балансу) – (Підсумок розд. II пасиву Балансу + + Підсумок розд. III пасиву Балансу + Підсумок розд. IV пасиву Балансу + Підсумок розд. V пасиву Балансу) = = (рядок 260 (ф. № 1) + рядок 270 (ф. № 1)) – (рядок 430 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 620 (ф. № 1) + + рядок 630 (ф. № 1)).
Отже, формула розрахунку коефіцієнта маневреності матиме такий вигляд
За своїм значенням показник — величина власних оборотних коштів може значно коливатися залежно від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Зміни коефіцієнта маневреності можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивним буде незначне збільшення коефіцієнта маневреності в динаміці. Різке збільшення цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, оскільки зростання значення цього показника відбувається за умови або зростання власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. Збільшення цього показника автоматично викличе зменшення інших показників, наприклад коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.
Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневреності потрібно цей показник по конкретному підприємству порівняти із середнім його значенням по галузі або в суб’єктів господарювання — конкурентів.
Для підприємства дуже важливо знайти оптимальне співвідношення коефіцієнта фінансової автономії і коефіцієнта маневреності власного капіталу, іншими словами, співвідношення власного і позикового капіталу.
Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.
Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використано для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень, тобто
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства. Цей показник може бути інтерпретований по-різному, що залежить насамперед від користувачів аналітичних даних. Для банків та інших інвесторів більш надійною є ситуація, коли значення цього коефіцієнта нижче, тоді як з позицій підприємства більш високе значення показника є ознакою нормального функціонування.
Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники — коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою
Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта Кд.з.п.к в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше й більше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня залучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування Кф.н.к.д має бути досить великою, при цьому нижню межу означено на рівні 0,6 (60 %). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.