16. Аналіз підприємницького ризику

В ринковій економіці підсилюється фактор ризику, що впливає на загальну діяльність підприємства. Ризик характеризує можливість настання несприятливий подій в певній сфері діяльності. У процесі діяльності підприємства може виникати підприємницький ризик, виробничий ризик, комерційний, фінансовий, кредитний, інвестиційний, ринковий, бізнес-ризик.

Підприємницький ризик – це ризик діяльності компанії, який обумовлений характером бізнесу.

Виробничий ризик – це ризик, пов’язаний з виробництвом продукції, наданням послуг і із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності.

Основними причинами виробничого ризику є можливе зниження передбачених обсягів виробництва, зростання матеріальних витрат, помилки менеджерів, невдоволеність працівників на підприємстві, сплата підвищених відрахувань і податків.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів та послуг. Причини комерційного ризику: зниження обсягів реалізації продукції, підвищення закупівельної ціни на матеріальні ресурси, непередбачене зниження обсягів закупок на ринку, підвищення витрат, економічні коливання на ринку, які відносяться насамперед до зміни смаків у клієнтури.

Фінансовий ризик (для підприємств – аналогічний кредитному) виникає в сфері відносин підприємства з банками та іншими фінансово-кредитними установами. Причини фінансового ризику: висока величина співвідношень позичених і власних коштів, залежність від кредиторів, одночасне розміщення великих сум коштів в одному фінансовому проекті.

Інвестиційний ризик виникає внаслідок знецінення інвестиційно-фінансового портфелю.

Ринковий ризик пов’язаний з можливим коливанням ринкової відсоткової ставки валют.

З позицій системного підходу ризики поділяють на 2 групи:

1. системні;

2. несистемні.

До несистемних ризиків відносять усі види ризиків, які пов’язані з конкурентною інвестицією і їх причини виникнення є суто індивідуальними (невиконання постачальниками своїх зобов’язань, поведінка покупців на ринку, вплив конкуренції).

Систематичні ризики визначаються станом ринку в цілому і можливими змінами макроекономічного характеру.

В умовах ринкової економіки виділяють 5 основних областей ризику діяльності виробничо-фінансової одиниці:

1. безризикова – при здійсненні будь-якої операції в цій області підприємство нічим не ризикує, повністю відсутні втрати і фірма очікує як мінімум розрахункового прибутку;

2. область мінімального ризику – в результаті діяльності в цій області фірма ризикує частиною або всією величиною чистого прибутку;

3. область підвищеного ризику – фірма ризикує тим, що в гіршому випадку проведе покриття всіх своїх втрат, а в кращому – одержить прибуток, набагато менший розрахункового рівня. Саме в цій області можлива виробнича діяльність за рахунок короткострокових кредитів;

4. область критичного ризику – фірма ризикує втратити не тільки прибуток, але і недоодержати передбачену виручку, і всі витрати буде відшкодовувати за власний рахунок;

5. область неприпустимого (катастрофічного) ризику – діяльність неможлива, повне банкрутство.

На практиці ризик оцінюють як якісно, так і кількісно.

Кількісна оцінка ризику обов’язково вимагає кількісного обчислення величини ризику.

Якісний аналіз ризику полягає у визначенні факторів ризику. Виділяють як суб’єктивні, так і об’єктивні фактори, які впливають на ризик. Тобто якісний аналіз цих факторів і дає якісну оцінку ризику.

Суб’єктивні фактори – виробничий потенціал підприємства, кадровий склад, господарські зв’язки, оцінка фінансового стану фінансовим аналітиком.

Об’єктивні фактори – економічна ситуація в державі, політична ситуація, світові війни.

Найбільш розповсюдженими методами кількісного аналізу є:

1. статистичний;

2. метод аналізу доцільності витрат;

3. метод експертних оцінок;

4. метод використання аналогів.

Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика витрат і прибутків, які мали місце на даному виробництві, складається ймовірнісний прогноз на перспективу. Базується на розрахунку таких величин як варіація, дисперсія, математичне сподівання, середньоквадратичне відхилення.

Варіація – зміна кількісної оцінки ознаки при переході від одного випадку до іншого.

;

- ймовірність виникнення;

;

.

Чим більше , тим більш ризикованим буде економічний проект.

Метод аналізу доцільності витрат орієнтований на встановлення потенційних областей ризику. В основі методу лежить початкова недооцінка вартості капіталу, зміна меж економічного проекту, різниця в продуктивності праці, збільшення або зменшення початкової вартості основних фондів підприємства.

Метод експертних оцінок базується на анкетуванні спеціалістів-експертів. Анкети обробляються статистично в користь того чи іншого рішення.

Метод використання аналогів полягає в пошуку аналогічного об’єкта, який функціонує в аналогічній галузі промисловості, шукається подібність між певними економічними явищами.