МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОГО державнОГО МЕДИЧНОГО університетУ

Циклова комісія професійної та практичної підготовки

(хірургічних дисциплін)

лекція

з навчальної дисципліни ФІЗІОЛОГІЯ

ТЕМА № 6. Фізіологія центральних і периферичних ендокринних органів.

(2 год.)

Для студентів відділення

«Сестринська справа»

Запоріжжя – 2013

Лекцію підготував: Складанна О.С. – викладач вищої кваліфікаційної категорії.

Схвалено на засідання циклової комісії _____________________.

Протокол №___ від _______ 2013 року.

План лекції:

1. Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Ендокринні

залози, їх види, гормони та значення.

2. Основні види та механізми дії гормонів.

3. Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів.

4. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та

гіпофункцій.

5. Щитоподібна залоза, її гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та

гіпофункцій.

6. Прищитоподібні залози, їх гормони та функції, прояви гіпер- і гіпофункції.

7. Ендокринна функція підшлункової залози. Статеві залози, їх гормони.

8. Надниркові залози, їх гормони, функції.

Література:

1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – 608 с.

2. Фізіологія: Навч. посіб / За ред. В.Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга, 2005.

3. Філімонов В.І. Фізіологія людини у питаннях та відповідях: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. –Вінниця:Нова книга, 2009. – 488 с.

4. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник для мед. ВНЗ І–ІІІ рівнів акред. – К.: Медицина, 2011 – 488 с.

Джерела мережі Інтернет:

1. Медицинский информационный портал – Електронний ресурс – Режим доступу: meduniver.com.

2. Медицинская информационная сеть – Електронний ресурс – Режим доступу: www.medicinform.net.

Література для поглибленого вивчення:

1. Плахтій П.Д. Фізіологія людини. Обмін речовин і енергозабезпечення м’язової діяльності. – К.: Професіонал, 2006. – 464 с.

2. Плахтій П.Д. Фізіологія людини: Практикум для вищих навчальних закладів. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 240 с.

3. Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг / Пер. з англ. – Львів: БаК, 2002. – 784 с.

4. Физиология человека: в 3-х томах / Пер. с англ.; под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. – М.: Мир, 1996.

5. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища шк., 2003.

Мета лекції:

Дидактична: механізми регуляції усіх життєвих функцій організму прийнято ділити на нервові та гуморальні. Перші використовують для передачі і переробки інформації структури нервової системи та імпульси електричних потенціалів, другі є внутрішнім середовищем організму й представлені молекулами хімічних речовин. Обидва механізми забезпечують єдину нейрогуморальну регуляцію функцій органів та їх систем.

Виховна: показати необхідність знань теми для подальшого вивчення всіх клінічних дисциплін, розвити логічне мислення, вміння аналізувати.

ВСТУП

Гуморальна регуляція – різновид біологічної регуляції, являє собою засіб передачі інформації до ефекторів через рідке внутрішнє середовище організму (кров, лімфу і тканинну рідину) за допомогою молекул хімічних речовин, які виділяються клітинами або спеціалізованими тканинами і органами.

Гуморальну регуляцію підрозділяють на місцеву, малоспеціалізовану саморегуляцію і високоспеціалізовану систему гормональної регуляції, яка забезпечує генералізовані ефекти за допомогою гормонів. Місцева гуморальна регуляція (тканинна саморегуляція) практично не керується нервовою системою, тоді як гормональна регуляція складає частину єдиної нейрогуморальної системи.

Поділ механізмів регуляції життєдіяльності на нервові і гуморальні умовний, насправді нервові та гуморальні механізми регуляції нероздільні, тому необхідно говорити про єдину нейрогуморальну систему регуляції автономних функцій.